Сторінка 5 з 7
закликали колгоспи району рівнятися на це господарство. В 1936 році колгосп «Червона перемога» зібрав у середньому по 18 цнт зернових з гектара і продав державі 12 тис. цнт хліба. На одержані кошти було куплено 7 вантажних автомашин. На честь XX роковин Великого Жовтня трудівники артілі зобов'язалися виростити по 25 цнт зернових і 250 цнт цукрових буряків з га. Зобов'язання своє вони виконали. Колгоспи ім. Будьонного, ім. 17- річчя Жовтня в 1939 році стали учасниками Всесоюзної сільськогосподарської виставки і занесені до і Книги пошани ВСГВ. Широко розгорнулося змагання за право взяти участь у Всесоюзній сільськогосподарській виставці 1940 року. Його здобули артілі ім. Будьонного та ім. Карла Маркса. По 26-27 цнт зернових з га зібрали ланки О. М. Шевченко і О. Г. Шевченко з колгоспу ім. Будьонного, їх також занесено до Книги пошани ВСГВ.
У передвоєнні роки медичне обслуговування здійснювали лікарня й амбулаторія. Трудящі добилися значних успіхів у розвитку культури й освіти. В 1928 році Глодоси стали селом суцільної письменності. З 1932 року почала працювати середня школа, а в 1936 - колгоспна консерваторія з 5 факультетами: вокальним, фортепіанним, духовим, народних інструментів та балетним, на яких навчалося 150 дітей. Розвивалася художня самодіяльність. При будинку колгоспника відкрито бібліотеку, організовано хор, драматичний і танцювальний гуртки.
Коли почалася Велика Вітчизняна війна, 550 мешканців села одразу ж пішли захищати Батьківщину. Ті, що залишилися в тилу, будували оборонні укріплення на річках Синюсі й Висі, евакуйовували вглиб країни техніку, колгоспне майно, худобу.
1 серпня 1941 року фашисти окупували Глодоси. Середню школу перетворили вони на катівню: в її стінах загинуло понад 30 патріотів. Всього ж гітлерівці стратили 127 місцевих жителів, у т. ч. Г. Н. Бериндю - голову сільради, М. С. Лавриненка - голову артілі, В. Силенка - бригадира колгоспу, К. І. Ворону - фельдшера, А. М. Торішнього та І. С. Федорченка - депутатів сільської Ради, комуністів І. Масенко, М. Я. Карпенко та інших; 10 родин вони вивезли до Хмельового і там на території садиби МТС живими кинули в криницю. 250 юнаків і дівчат відправили на каторжні роботи до Німеччини. В селі Козакова Балка в 1943 році розстріляли комуністів К. С. Ворону, Г. Т. Гросула, Д. К. Гросула, І. X. Нудного і Н. П. Шовкуту. їх імена викарбувані на гранітній плиті пам'ятника. Незважаючи на лютий терор, жителі села чинили опір окупантам, саботували їх заходи.
16 березня 1944 року 14-а гвардійська стрілецька дивізія ім. Яна Фабриціуса 33-го гвардійського стрілецького корпусу 5-ї гвардійської армії вигнала з Глодос
фашистів. 940 жителів села в лавах Червоної Армії громили ворога, 300 з них віддали життя за честь і незалежність Вітчизни. На братській могилі встановлено пам'ятник загиблим воїнам. 346 учасників Великої Вітчизняної війни з Глодос нагороджено орденами і медалями Союзу РСР.
Одразу після визволення села почала працювати сільська Рада, відновили діяльність 10 колгоспів, в яких налічувалося 1687 працездатних - в основному жінки і підлітки. Першої після визволення весни хлібороби орали кіньми, волочили коровами, яких було в селі лише 20 голів, сіяли вручну. Незважаючи на ці труднощі, плани хлібозаготівель вони виконали достроково. За доблесну працю під час Великої Вітчизняної війни понад 200 трудівників нагороджені медалями.
Радянські люди, як могли, допомагали фронту. Колгоспники вносили свої заощадження до фонду оборони. Жителі Глодос зібрали гроші на будівництво танкової колони «Кіровоградський комсомолець», а також на побудову літака, який передали своєму односельцю старшому лейтенанту І. М. Артеменку. На цій машині льотчик-земляк громив фашистів, визволяючи Радянську Молдавію.
Наприкінці 1944 - на початку 1945 рр. до села почали надходити машини і худоба з інших братніх республік, що сприяло швидшій відбудові зруйнованого господарства. Держава поставила сюди 2 трактори, 3 молотарки, 53 сівалки, 33 жниварки. Після закінчення війни повернулися колишні фронтовики, в артілях збільшилася кількість працездатних. Партійна організація та сільська Рада мобілізували колгоспників на виконання плану четвертої п'ятирічки. Протягом 1946-1950 рр. значно зросло поголів'я рогатої худоби, коней, свиней, птиці. Колгоспи придбали 5
Дивиться також інші населені пункти району: