Сторінка 4 з 6
культурний рівень сільських трудівників. Перед війною в Шепиловому працювали клуб, бібліотека.
22 червня 1941 року мирну працю радянських людей порушив розбійницький напад фашистських орд. Вже в перші дні війни багато шепилівців висловили бажання піти добровольцями до Червоної Армії та народного ополчення. 31 липня 1941 року село захопили гітлерівці. Оточені в районі Умані військові з'єднання 6-ї і 12-ї радянських армій з боями
проривалися до Первомайська. Частина з них вийшла до Шепилового, де 11 серпня зав'язався нерівний бій. 44 червоноармійці полягли смертю героїв. Багатьох воїнів (згодом вони перейшли лінію фронту і повернулися до лав Червоної Армії чи влилися в партизанські загони) шепилівці переховували в селі, пораненим подавали медичну допомогу.
Окупанти встановили режим жорстокого терору. Вони розстріляли П. Г. Нужденна, батька першого секретаря комсомольської організації, вивезли 75 чоловік на каторжні роботи до Німеччини. Місцеві жителі саботували виконання сільськогосподарських робіт, уникали відправки до Німеччини, допомагали партизанам продуктами, медикаментами, зброєю. Так, М. Гончаренко й І. Бойко після боїв зібрали зброю і боєприпаси та передали їх партизанському загону «Південний». Значну допомогу подали мешканці села і партизанському загону, який діяв на території Голо- ванівського і колишнього Підвисоцького районів (командир М. М. Стройков). При допомозі населення народні месники пускали під укіс ворожі ешелони, руйнували залізничні колії і мости, захоплювали чи знищували фашистські обози тощо.
Майже 200 жителів села воювали на фронтах війни. Всі вони нагороджені орденами і медалями Союзу РСР. 95 чоловік загинули смертю хоробрих у боях за Батьківщину. Увічнюючи пам'ять полеглих, жителі спорудили два пам'ятники і два обеліски Слави воїнам-односельцям. 15 березня 1944 року 94-а гвардійська стрілецька дивізія 53-ї армії визволила Шепилове.
Одразу відновила роботу сільська Рада, в центрі уваги якої було відродження економіки і культури села. Держава допомогла колгоспу насінням, фуражем,тягловою силою, технікою, надала кредити. У 1944 році артіль «Паризька комуна» засіяла 951 га зернових і 94 га цукрових буряків. Колгосп першим у районі закінчив обмолот хліба, виконав державний план хлібозаготівель, здавши понад план до фонду Червоної Армії 11,4 тис. пудів хліба, своєчасно зібрав і вивіз на завод 9,8 тис. цнт цукрових буряків. У 1945 році колгосп «Паризька комуна» освоїв довоєнні посівні площі. З особливим ентузіазмом працювали сільські комсомольці. Під час весняної сівби 1947 року вони взяли зобов'язання виконати норму посіву на 150 проц. і з честю дотримали слова.
Відбудову народного господарства в селах Шепиловому й Олександрівці в основному завершено до 1950 року. Влітку того ж року шепилівський і олександрійський колгоспи об'єдналися в один - «Паризька комуна» (з 1959 року він мав назву ім. Кірова, а з 1965 року - ім. Ватутіна). В 1950 році його трудівники зібрали по 27 цнт пшениці та по 270 цнт цукрових буряків з га. Артіль першою виконала план продажу державі хліба і продуктів тваринництва, забезпечивши вищу, ніж у попередні роки, оплату трудодня - по 4,04 крб. та 4,9 кг зерна. В 1951 році в порівнянні з 1944 роком кількість великої рогатої худоби зросла з 98 до 445 голів, свиней - з 54 до 476 голів. Значних успіхів добилися трудівники обох сіл у 50-і роки. По врожайності шепилівський колгосп зайняв у 1957 році перше місце в районі. Господарство одержало 2,5 млн. крб. прибутку. Піднесення економіки
дало можливість артілі широко розгорнути будівництво. Так, протягом 1954- 1957 рр. споруджено два свинарники, два корівники, кормоцех, водонапірну башту, зерносховище, силосні споруди, ремонтну майстерню, будинок механізаторів тощо. 1969 року шепилівці зібрали по 38 цнт зернових на площі 1076 га, у т. ч. пшениці - по 38,3 цнт, кукурудзи - по 44,4 цнт, цукрових буряків - по 333 цнт та соняшнику - по 25,8 цнт з гектара. За роки восьмої п'ятирічки підвищився урожай зернових з кожного гектара на 2 цнт, озимої пшениці - на 5,2 цнт, кукурудзи - на 2,1 цнт, соняшнику - на 4,1 центнера.
У 1971 році колгосп ім. Ватутіна об'єднував 495 дворів, 1196 трудівників сільського господарства, за ним було закріплено 2679 га землі, у т. ч. 2291 га орної. Він мав 19 тракторів, 10 автомашин, 11 комбайнів. Механізація трудомістких процесів на обробітку зернових досягла 100 проц., просапних -
Дивиться також інші населені пункти району: