Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від


Бобринець

Сторінка 2 з 11
колісна, ковальська, взуттєва, швейна галузі. Діяли 48 дрібних фабрик і заводів, на яких було зайнято 84 робітники. На одному з найбільших підприємств - паровому млині, працювало 15 робітників. Вони щорічно переробляли 50 тис. пудів зерна. Крім того, у Бобринці було 38 майстерень з 81 ремісником. Для кращого фінансування підприємств промисловці, торговці і заможні міщани-землевласники у 1902 році заснували товариство взаємного кредиту.
Тяжко жилося робітникам промислових підприємств. Робочий день тривав 13-14 годин, а платня за місяць - всього 12-15 крб. Низькі заробітки примушували багатьох з них займатися ще й землеробством. Учні в дрібних майстернях протягом 4-5 років, крім основної роботи, працювали також у господарстві хазяїна. Особливо нестерпним було становище прийшлих сільськогосподарських робітників. Хазяї навмисне зволікали з укладанням договорів, поки наймити погоджувалися на будь-яку плату. Вичікуючи роботи, прийшлі робітники голодними юрбами жебракували по місту, ночували просто неба біля церковної огорожі, на базарній площі. Антисанітарні умови спричинювали масові захворювання. В 1904 році 31 проц. зареєстрованих хвороб становили епідемічні.
Масовий пролетарський рух пробуджував революційну свідомість бобринецьких робітників. Під керівництвом представника Єлисаветградського комітету РСДРП в місті влаштовувалися читки політичних брошур і листівок. Про піднесення революційних настроїв свідчить лист агента більшовицької газети «Пролетарий» В. Касаткіної-Багрової від 6 жовтня 1905 року до секретаря редакції Н. К. Крупської: «Час такий гарячий, діяльність така широка, що «крамола» проникла й сюди». Навесні 1905 року за містом збиралися сходки робітників, де виступали з промовами агітатори. Коваль Абраменко розповідав про злиденне життя місцевих робітників, закликав до боротьби проти самодержавства. 1 Травня робітники бобринецьких заводів і майстерень припинили роботу і вийшли на вулиці міста, вимагаючи скорочення робочого дня, підвищення заробітної плати, встановлення трирічного строку учнівства. Налякані підприємці пообіцяли задовольнити вимоги страйкуючих. Але наступного дня в місті було проведено масові арешти, а керівників страйку - Печенюка і Кравченка відправлено до єлисаветградської в'язниці. 11 грудня 1905 року відбулася сходка міщан-землеробів. У прийнятій резолюції зазначалося: «Ми, міщани-зомлероби, вирішили, що нинішній самодержавний уряд, який втягнув країну в злидні й голод, не може умиротворити її, що тільки народні представники зуміють встановити справді народне управління». Учасники сходки прийняли також проект статуту Бобринецької сільської організації РСДРП.
В Бобринці на початку XX ст. проживало 18 470 чоловік. Місто мало 43 вулиці і провулки, 4 майдани, 2 сквери. Освітлювалися вони гасовими ліхтарями. Були земська лікарня на 25 ліжок, аптека, 3 аптечні магазини. Після того, як повітовий центр знову перевели до Єлисаветграда, відкрилося 4 народні училища на 246 учнів. На початку 80-х років працювала жіноча прогімназія, в 1882 році засновано трикласне початкове училище, восени 1889 року в передмісті Грицьковому в тісному приміщенні, взятому під оренду, почала діяти церковнопарафіяльна школа. Однак основкамаса населення не мала змоги опанувати й елементарних основ грамоти. Плата за навчання була досить високою. У Бобринецькій гімназії, наприклад, 1914 року вона становила від 50 до 100 крб. на рік. За даними 1885 року лише 18,6 проц. загальної кількості жителів, тобто 1605 чоловік, знали грамоту. Більшість неписьменних припадала на околиці Бобринця: якщо в самому місті з 3864 жителів читати й писати вміли 1192, то у передмістях на 4446 чоловік грамоту знали лише 443. У місті функціонувало 2 бібліотеки.
Звістка про Лютневу буржуазно-демократичну революцію дійшла до Бобринця на початку березня. Трудящі міста роззброїли і заарештували представників царської влади. В цей час місцева буржуазія створила т. зв. громадський комітет. 4-7 квітня пройшли збори робітників промислових і торговельних підприємств, на яких організовувалися профспілки. 11 квітня 1917 року в місті обрано Раду робітничих депутатів, до якої поряд з представниками від робітників увійшли й прикажчики. Пізніше виникла Рада селянських депутатів. У виконкомі цієї Ради більшість належала угодовцям, що підтримували Тимчасовий уряд та його органи на місцях. У квітні-травні на бобринецьких підприємствах розгорнулася боротьба за введення


Сучасна карта - Бобринець