Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
У 1872 році землевласник інженер О. М. Поль виявив на південній околиці Петрового поклади графіту і почав їх розробку. Підрядчики набирали робітників для першої шахти серед петрівської бідноти.
Тяжке економічне становище і політичне безправ'я спричинило протести трудящих. 19 липня 1904 року понад 60 селян Петрового пустили свою худобу на угіддя місцевої поміщиці поблизу сусіднього села , заявивши: «Хай баронеса відмовиться від землі, ми самі будемо платити за неї». Поміщика, який намагався перешкодити цьому, вони побили і прогнали геть, говорячи: «Що ж це за порядки: на війну беруть, а землі не дають. Куди ж нам подітися?». Після придушення селянського виступу до царського суду було притягнуто 21 його учасника, з них тринадцятьох позбавлено всіх прав і віддано до арештанських виправних рот строком на 2 роки, сімох - на рік і 8 місяців.
Восени 1905 року під впливом революційних виступів робітників Криворіжжя понад 700 петрівців, озброївшись вилами, косами, сокирами та мисливськими рушницями, розібрали в навколишніх поміщицьких маєтках хліб, сіно, худобу й реманент. На початку грудня вони напали на садиби купця Гусєва і поміщиків Бересторудня і Ейндзиделя, розгромили хутір куркуля Півняка. У серпні 1906 року в селі відбулося кілька виступів учасників російсько-японської війни, які вимагали податних пільг. Звертаючись до них, селянин Г. П. Висоцький сказав на сходці: «Ви повинні були скласти зброю і не коритися начальству». За цей виступ його було притягнуто до кримінальної відповідальності.
Внаслідок здійснення столипінської аграрної реформи у 1908-1909 рр. з села на хутори і відруби вийшли 14 куркульських господарств. У той же час збільшувалося число безземельних і малоземельних селян. Понад 40 родин змушені були продати свої наділи і переселитися до Самарської губернії, Тургайської області та інших районів Росії. У 1911 році більше половини населення терпіло від нестатків, 35 проц. господарств не мали своєї худоби.
На початку XX ст. в Петровому було кілька промислових підприємств по переробці продуктів сільського господарства, працювали водяний млин і 80 вітряків. Петрівські шахти для виробітку графіту були закриті через відсутність залізниці. Виявлені на околиці села поклади залізної руди, графіту, каоліну, парафіну, які залягали неглибоко, привернули увагу підприємців з Кривого Рога. В 1910 році підприємець Лісовий заорендував у петрівських селян 5 десятин землі і налагодив тут видобуток каоліну. Почали працювати шахти для добування графіту і парафіну, велося розвідування залізних руд.
У 1905 році закінчилося будівництво сільської лікарні. Однак повітове начальство дало вказівку використовувати це приміщення під в'язницю. Тільки в 1912 році відкрито земську лікарню на 25 ліжок, де медичне обслуговування населення здійснювали лікар і фельдшер. 1877 року почала діяти двокласна земська
школа. У 1886 році з 6539 жителів села лише 515 знали грамоту, з них 36 жінок. Через 10 років в селі було 2 земські і 2 церковнопарафіяльні школи, де навчалося 223 дітей. У 1905 році відкрилася міністерська двокласна школа. Всі ці три навчальні заклади охоплювали понад 600 дітей, у т. ч. 155 дівчаток. В них працювало 15 вчителів. Але переважна більшість дітей шкільного віку залишалася поза навчанням. При одній з шкіл створили бібліотеку-читальню.
В селі жив і працював столяр, художник і музикант Ф. В. Горбачевський. Виготовлені ним музичні інструменти були добре відомі далеко за межами села. Хату й меблі талановитого майстра прикрашали художнє різьблення, годинник, зібраний з дерев'яних деталей.
У 1886-1887 рр. по Херсонщині подорожував український письменник, етнограф, фольклорист і філолог Б. Д. Грінченко. Серед сіл, які він відвідав, було й Петрове. Про своє перебування тут він написав статтю «Деякі залишки старовини на Херсонщині», в якій розповів про історію села, використавши для цього спогади старожилів.
Під час першої світової імперіалістичної війни до армії було мобілізовано 1057 чоловіків з села. Скоротилися посівні площі. Якщо в 1886 році вони
Петрове
Сторінка 2 з 7
безземельних селян. 131 чоловік постійно наймитував у багатіїв, інші ходили на заробітки до Криворіжжя, працювали на рудниках.У 1872 році землевласник інженер О. М. Поль виявив на південній околиці Петрового поклади графіту і почав їх розробку. Підрядчики набирали робітників для першої шахти серед петрівської бідноти.
Восени 1905 року під впливом революційних виступів робітників Криворіжжя понад 700 петрівців, озброївшись вилами, косами, сокирами та мисливськими рушницями, розібрали в навколишніх поміщицьких маєтках хліб, сіно, худобу й реманент. На початку грудня вони напали на садиби купця Гусєва і поміщиків Бересторудня і Ейндзиделя, розгромили хутір куркуля Півняка. У серпні 1906 року в селі відбулося кілька виступів учасників російсько-японської війни, які вимагали податних пільг. Звертаючись до них, селянин Г. П. Висоцький сказав на сходці: «Ви повинні були скласти зброю і не коритися начальству». За цей виступ його було притягнуто до кримінальної відповідальності.
Внаслідок здійснення столипінської аграрної реформи у 1908-1909 рр. з села на хутори і відруби вийшли 14 куркульських господарств. У той же час збільшувалося число безземельних і малоземельних селян. Понад 40 родин змушені були продати свої наділи і переселитися до Самарської губернії, Тургайської області та інших районів Росії. У 1911 році більше половини населення терпіло від нестатків, 35 проц. господарств не мали своєї худоби.
На початку XX ст. в Петровому було кілька промислових підприємств по переробці продуктів сільського господарства, працювали водяний млин і 80 вітряків. Петрівські шахти для виробітку графіту були закриті через відсутність залізниці. Виявлені на околиці села поклади залізної руди, графіту, каоліну, парафіну, які залягали неглибоко, привернули увагу підприємців з Кривого Рога. В 1910 році підприємець Лісовий заорендував у петрівських селян 5 десятин землі і налагодив тут видобуток каоліну. Почали працювати шахти для добування графіту і парафіну, велося розвідування залізних руд.
У 1905 році закінчилося будівництво сільської лікарні. Однак повітове начальство дало вказівку використовувати це приміщення під в'язницю. Тільки в 1912 році відкрито земську лікарню на 25 ліжок, де медичне обслуговування населення здійснювали лікар і фельдшер. 1877 року почала діяти двокласна земська
школа. У 1886 році з 6539 жителів села лише 515 знали грамоту, з них 36 жінок. Через 10 років в селі було 2 земські і 2 церковнопарафіяльні школи, де навчалося 223 дітей. У 1905 році відкрилася міністерська двокласна школа. Всі ці три навчальні заклади охоплювали понад 600 дітей, у т. ч. 155 дівчаток. В них працювало 15 вчителів. Але переважна більшість дітей шкільного віку залишалася поза навчанням. При одній з шкіл створили бібліотеку-читальню.
В селі жив і працював столяр, художник і музикант Ф. В. Горбачевський. Виготовлені ним музичні інструменти були добре відомі далеко за межами села. Хату й меблі талановитого майстра прикрашали художнє різьблення, годинник, зібраний з дерев'яних деталей.
У 1886-1887 рр. по Херсонщині подорожував український письменник, етнограф, фольклорист і філолог Б. Д. Грінченко. Серед сіл, які він відвідав, було й Петрове. Про своє перебування тут він написав статтю «Деякі залишки старовини на Херсонщині», в якій розповів про історію села, використавши для цього спогади старожилів.
Під час першої світової імперіалістичної війни до армії було мобілізовано 1057 чоловіків з села. Скоротилися посівні площі. Якщо в 1886 році вони
Дивиться також інші населені пункти району:
- Чечеліївка
- Червонокостянтинівка
- Петрівське
- Новий Стародуб
- Іскрівка
- Іванівка
- Ганнівка
- Водяне
- Богданівка
- Балахівка
- Зелене