Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
Дізнавшись про Лютневу буржуазно-демократичну революцію в Росії, селяни Петрового у березні 1917 року зібралися на мітинг, на якому вітали повалення царизму.
З великою радістю зустріли петрівці звістку про перемогу Великої Жовтневої соціалістичної революції. До села прибули представники криворізьких більшовиків, які очолили боротьбу трудящих за роззброєння
націоналістичних куренів і встановлення Радянської влади. В січні 1918 року в Петровому відбулися вибори Ради селянських депутатів3, яка приступила до проведення в життя ленінського Декрету про землю. Було розпочато розподіл казенних, церковних і поміщицьких земель між безземельними та малоземельними селянами.
Здійснення революційних перетворень в селі у квітні 1918 року перервала австро-німецька окупація. Зігнавши населення до волості, загарбники вимагали здати зброю і виказати більшовиків та активістів. Вони забили до смерті багатьох селян. На село було накладено контрибуцію - 3600 крб. грішми, 360 голів худоби, 3600 аршин полотна. Незважаючи на терор окупантів і українських буржуазних націоналістів, петрівці брали активну участь у партизанському русі, який розгорнувся на Криворіжжі.
Після відходу з села кайзерівських військ, а потім і вигнання петлюрівців, на початку лютого 1919 року в Петровому відновилася Радянська влада. До обраних тоді сільської Ради та волвиконкому увійшли бідняки і середняки. Наприкінці квітня утворився комбід (голова 3. О. Лисенко). Разом з органами Радянської влади він вилучав у куркулів лишки хліба, землі, реманенту, які було розподілено між бідняками і середняками. Влітку розпочався наступ денікінців, для боротьби з ними створено повстанський загін у складі 100 чоловік. У січні 1920 року петрівці брали участь у загальному повстанні трудящих Криворіжжя проти ворога. Тоді ж у Петровому остаточно відновлено Радянську владу. Створено волревком та сільревком.
Восени, коли в районі Петрового з'явилися численні банди, в їх ліквідації активну участь брали члени КНС, радянські і партійні працівники, молодь села, яка вступала до чопівських загонів. Вирішальну роль в остаточному розгромі банд відіграли частини Першої Кінної армії під командуванням С. М. Будьонного.
Організаторами боротьби за зміцнення Радянської влади, за відбудову села були комуністи і комсомольці. У січні 1921 року в Петровому вже діяли партійний і комсомольський осередки. З активною участю комуністів-залізничників і двох відповідальних працівників, яких у вересні направив сюди Катеринославський губревком для допомоги місцевим органам влади, відбулися вибори Ради робітничих, селянських і червоноармійських депутатів.
До 1-го травня 1921 року в Петрівській волості засіяли 16 091 десятину землі. Але неврожай того року спричинив голод. Для допомоги голодуючим в Петровому створено спеціальний комітет. З ініціативи комуністів 1922 року організувалося перше колективне господарство в селі - комуна «Червоний прапор». 13 родинам комунарів було виділено 30 га землі, яку допомогли засіяти червоноармійці. Восени того ж року комуна переїхала в колишній Малоганівський маєток поміщика Родзянка, де 22 сім'ї одержали 250 га землі.
З серпня 1923 року Петрове стало центром району Криворізького округу. До складу району входило 13 сільрад. В селі тоді мешкало понад 10 тис. чоловік. На кінець 1924 року в районній парторганізації налічувалося 22 комуністи.
В 1925 році тут створюється відділення сільськогосподарського банку, яке допомагало селянам кредитами для придбання машин і реманенту. 1926 року в селі виник ТСОЗ. Роком раніше відновили роботу графітні копальні, де працювало 350 гірників. їх продукцію відправляли Маріупольському заводоуправлінню. 17 лютого 1927 року на копальнях утворився партосередок, очолив його А. Л. Коваленко. Партосередок об'єднував 27 комуністів.
Велику увагу районний комітет партії приділяв політичній освіті комуністів, комсомольців і безпартійних активістів. З 1925 року в Петровому почала працювати т. зв. пересувкашкола політграмоти, де навчалося 35 комуністів і
Петрове
Сторінка 3 з 7
становили 10 100 десятин, то в 1916 - 9461. 581 двір не мав робочої худоби, а 339 - взагалі ніякої.Дізнавшись про Лютневу буржуазно-демократичну революцію в Росії, селяни Петрового у березні 1917 року зібралися на мітинг, на якому вітали повалення царизму.
З великою радістю зустріли петрівці звістку про перемогу Великої Жовтневої соціалістичної революції. До села прибули представники криворізьких більшовиків, які очолили боротьбу трудящих за роззброєння
Здійснення революційних перетворень в селі у квітні 1918 року перервала австро-німецька окупація. Зігнавши населення до волості, загарбники вимагали здати зброю і виказати більшовиків та активістів. Вони забили до смерті багатьох селян. На село було накладено контрибуцію - 3600 крб. грішми, 360 голів худоби, 3600 аршин полотна. Незважаючи на терор окупантів і українських буржуазних націоналістів, петрівці брали активну участь у партизанському русі, який розгорнувся на Криворіжжі.
Після відходу з села кайзерівських військ, а потім і вигнання петлюрівців, на початку лютого 1919 року в Петровому відновилася Радянська влада. До обраних тоді сільської Ради та волвиконкому увійшли бідняки і середняки. Наприкінці квітня утворився комбід (голова 3. О. Лисенко). Разом з органами Радянської влади він вилучав у куркулів лишки хліба, землі, реманенту, які було розподілено між бідняками і середняками. Влітку розпочався наступ денікінців, для боротьби з ними створено повстанський загін у складі 100 чоловік. У січні 1920 року петрівці брали участь у загальному повстанні трудящих Криворіжжя проти ворога. Тоді ж у Петровому остаточно відновлено Радянську владу. Створено волревком та сільревком.
Восени, коли в районі Петрового з'явилися численні банди, в їх ліквідації активну участь брали члени КНС, радянські і партійні працівники, молодь села, яка вступала до чопівських загонів. Вирішальну роль в остаточному розгромі банд відіграли частини Першої Кінної армії під командуванням С. М. Будьонного.
Організаторами боротьби за зміцнення Радянської влади, за відбудову села були комуністи і комсомольці. У січні 1921 року в Петровому вже діяли партійний і комсомольський осередки. З активною участю комуністів-залізничників і двох відповідальних працівників, яких у вересні направив сюди Катеринославський губревком для допомоги місцевим органам влади, відбулися вибори Ради робітничих, селянських і червоноармійських депутатів.
До 1-го травня 1921 року в Петрівській волості засіяли 16 091 десятину землі. Але неврожай того року спричинив голод. Для допомоги голодуючим в Петровому створено спеціальний комітет. З ініціативи комуністів 1922 року організувалося перше колективне господарство в селі - комуна «Червоний прапор». 13 родинам комунарів було виділено 30 га землі, яку допомогли засіяти червоноармійці. Восени того ж року комуна переїхала в колишній Малоганівський маєток поміщика Родзянка, де 22 сім'ї одержали 250 га землі.
З серпня 1923 року Петрове стало центром району Криворізького округу. До складу району входило 13 сільрад. В селі тоді мешкало понад 10 тис. чоловік. На кінець 1924 року в районній парторганізації налічувалося 22 комуністи.
В 1925 році тут створюється відділення сільськогосподарського банку, яке допомагало селянам кредитами для придбання машин і реманенту. 1926 року в селі виник ТСОЗ. Роком раніше відновили роботу графітні копальні, де працювало 350 гірників. їх продукцію відправляли Маріупольському заводоуправлінню. 17 лютого 1927 року на копальнях утворився партосередок, очолив його А. Л. Коваленко. Партосередок об'єднував 27 комуністів.
Велику увагу районний комітет партії приділяв політичній освіті комуністів, комсомольців і безпартійних активістів. З 1925 року в Петровому почала працювати т. зв. пересувкашкола політграмоти, де навчалося 35 комуністів і
Дивиться також інші населені пункти району:
- Чечеліївка
- Червонокостянтинівка
- Петрівське
- Новий Стародуб
- Іскрівка
- Іванівка
- Ганнівка
- Водяне
- Богданівка
- Балахівка
- Зелене