Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від


Піщаний Брід

Сторінка 2 з 8
Наймити А. П. Петров, М. Р. Поштаренко й інші підтримували зв'язок із соціал-демократами Єлисаветграда, одержували звідти листівки, розповсюджували їх серед населення.
Столипінська аграрна реформа прискорила процес класового розшарування на селі. В 1913 році до 5 десятин землі мали 155 господарств, до 12 - 426 господарств, до 22,5 - 10 господарств4, тоді як 60 заможних володіли від 23 до 150 десятинами кожне. Зростала ціна на землю. Поміщики та куркулі продавали по 307 крб. десятину польового наділу. Орендна плата за десятину казенної землі за рік становила
12 крб. Безземельні селяни виїжджали за межі губернії. Так, 1908 року село покинули 32 чоловіка, 1909 - 114, в 1910 році - 74 чоловіка. Сільська біднота змушена була шукати заробітку в куркульських господарствах і поміщицьких маєтках. В економії Свинцицького працювало 66 чоловік, Угриновича - 48.
Протягом 150 років жителі Піщаного Броду були позбавлені елементарного медичного обслуговування. Село входило до Добровеличківської лікарської дільниці (за 16 км). Лише на початку XX ст. почала працювати лікарня. Фельдшер, медсестра й акушерка не могли допомогти усім хворим. Про профілактику захворювань
годі було й думати. Так, 1906 року в Піщаному Броді лише 24 з кожної тисячі чоловік населення зробили щеплення проти віспи.
У другій половині XIX ст. відкрито першу церковнопарафіяльну школу, яку відвідувало кілька дітей. 1861 року будинок школи продали з торгів. У 70-80-х рр. XIX ст. було побудовано приміщення для церковнопарафіяльної школи, а з 1894 року діяла земська 2-класна школа. В обох закладах троє вчителів навчали 133 хлопчиків і 29 дівчаток. Через те, що бажаючих вчитися було набагато більше, дітей до школи приймали за жеребками. В 1885 році на 4214 чоловік населення тільки 228 знали грамоту, з них 20 жінок. У1913 році земство відкрило 4-класну школу. Однак значна частина дітей залишалася поза навчанням. При школах створювалися маленькі бібліотеки, якими відали вчителі.
Під час першої світової війни близько половини працездатних чоловіків з села мобілізували на фронт. Багато з них загинуло, інші повернулися каліками. Війна прискорила наростання революційних настроїв серед селян Піщаного Броду. З великою радістю сприйняли вони звістку про повалення самодержавства. Від щойно створеного селянського комітету трудящі вимагали передачі їм поміщицьких маєтків, розподілу землі.
Зневірившися в обіцянках Тимчасового уряду розв'язати земельне питання, у жовтні 1917 року селяни почали захоплювати поміщицьку землю. Палко вітали бідняки перемогу Жовтневого збройного повстання в Петрограді, декрети Другого Всеросійського з'їзду Рад про мир і землю. На масовому мітингу вони висловили підтримку владі Рад.
Встановленню Радянської влади чинили всілякий опір місцеві куркулі. В лютому 1918 року між біднотою і багатіями сталися збройні сутички. Революційно настроєні селяни й солдати дали рішучу відсіч куркулям. Волосний революційний комітет, що взяв владу в свої руки, відібрав землю в поміщиків, конфісковував лишки хліба в багатіїв, забезпечував насінням бідняків, подавав допомогу вдовам і сиротам.
У березні 1918 року село захопили австро-німецькі загарбники, які разом з українськими буржуазними націоналістами відновили старі порядки, грабували селян. Трудяще населення жило під страхом розстрілів і катувань. Чимало жителів села брало участь у партизанських загонах, що діяли на території повіту. Згодом трудящим довелося вести боротьбу з петлюрівцями, що прийшли на зміну окупантам. Вигнали їх звідси радянські війська. 7 квітня 1919 року в Піщаному Броді відбулися вибори до волвиконкому. Виборчі права з 12 тис. населення мали 10,5 тис., з них 10 тис. батраків і середняків. Виконком, керуючись Декретом про землю, дбав про якнайшвидше розв'язання аграрного питання. Всю поміщицьку землю було роздано і засіяно. Норма наділу на одного їдця в сім'ї становила 1,7 десятини, одинака-гос- подаря - 3,4 десятини землі. Продовольчий відділ, додержуючись класової політики, розподілив (в основному на куркулів) продрозкладку. Велася боротьба з саботажем і спекуляцією. Відділ охорони здоров'я організував боротьбу з епідемією висипного тифу. В приміщеннях, які пустували, розмістили частину хворих. Було вжито ряд заходів для


Сучасна карта - Піщаний Брід