Сторінка 3 з 8
поліпшення санітарного стану волості. Відділ народної освіти домігся відновлення навчання в школах. Значна увага приділялася й дошкільному вихованню. Були відкриті хати-читальні. Ініціативкагрупа профспілки металістів Єлисаветграда створила соціалклуб, який організовував дозвілля сільської молоді й готував її до вступу в комсомол.
Усі заходи Радянської влади доводилось проводити в складних умовах. Контрреволюційні банди, що нападали на село, вбивали активістів, тероризували населення. На допомогу жителям Піщаного Броду прибули піхотний і кавалерійський загони 12-ї армії. Наприкінці липня село було очищено від махновців. У серпні 1919 року до Піщаного Броду увірвалися денікінські частини, наприкінці грудня знову налетіли махновці. 11-а дивізія Червоної Армії, яка переслідувала банду ще з Криму, на початку наступного року вигнала її з села. Радянську владу у волості уособлював ревком, до якого ввійшли комуністи А. 3. Цьома, Р. М. Кузьменко та інші. Головою ревкому був комуніст Ю. І. Дунаєвський. Для охорони громадського порядку у лютому 1920 року створено волосну міліцію.
25 березня розпочав роботу волосний з'їзд Рад робітничих і селянських депутатів. З 71 делегата 36 були з Піщаного Броду. З'їзд затвердив волосний виконавчий комітет. 27 березня волвиконком прийняв рішення про передачу всіх млинів у відання волземвідділу. Було посилено контроль над приватною торгівлею, розширено державну й кооперативну торгівлю. Для впорядкування шляхів, дворів і вулиць у травні 1920 року оголошено «тиждень праці».
Впевнившись у тому, що Радянська влада є справжнім захисником життєвих інтересів трудящих, селяни Піщаного Броду подавали їй усіляку допомогу. Так, 2 травня 1920 року на сільському мітингу уповноважений 14-ї армії розповів про героїчний шлях Червоної Армії, про завдання, що стоять перед нею в боротьбі з зовнішніми та внутрішніми ворогами. Переважна більшість жителів села висловила палку підтримку політиці Радянської держави. Присутні надіслали привітання Червоній Армії і дали обіцянку допомогати їй у боротьбі з польськими інтервентами та внутрішньою контрреволюцією. Наприкінці 1920 - на початку 1921 рр. до лав Червоної Армії вступило 414 чоловік. Під час тижнів фронту збирали сільськогосподарські продукти для армії.
13 травня 1920 року засновано Піщанобрідський партійний осередок4, з ініціативи якого того ж року створено комсомольську групу. Комсомольці внесли чималий вклад у подолання господарської розрухи, а також у соціалістичну перебудову села. Волосна партійна організація та комсомольський осередок, комнезами, організовані 27 червня 1920 року в Піщаному Броді і чотирьох селах волості, які об'єднували 1500 бідняків, спрямовували свою діяльність насамперед на зміцнення Радянської влади: допомагали фронтові, відбирали у куркулів лишки хліба й худобу. 31 серпня 1920 року на об'єднаному засіданні волвиконкому і КНС ухвалено провести перерозподіл колишньої куркульської і поміщицької землі згідно з законом про землю від 5 лютого 1920 року. Зібраний за продовольчою розкладкою хліб селяни передавали державі. Так, 12 червня 1920 року в урочистій обстановці на 250 підводах, прикрашених червоними прапорами і плакатами: «Хто не працює, той не їсть», «Хліб для армії робітників і селян веземо ми», відправили до Новоукраїнки 10482 пуди зерна та 298 голів худоби. Гроші, одержані за хліб, трудящі використали на потреби шкіл. За рішенням волпарткому від 25 жовтня 1920 року за кожний змелений у млині пуд хліба з куркулів почали брати на користь робітників Донбасу фунт борошна.
Соціалістичним перетворенням на селі чинили жорстокий опір куркулі та залишки банд. Від рук бандитів загинуло кілька радянських активістів. В червні з бандитизмом у волості було покінчено
На початку 1921 року жителі села схвалили рішення X з'їзду РКП(б) про перехід до нової економічної політики. Рада, комуністи села багато уваги приділяли кооперуванню селянських господарств. Для створення колективних господарств від
водилась земля з державного фонду, за оренду якої комнезами платили зі скидкою 25 проц. На початку 1922 року в Піщанобрідській волості було 3 споживчі і виробниче кооперативні об'єднання. До кінця року їх стало 5. Працювали дві державні прокатні станції, 8 ремонтних майстерень.
Дивиться також інші населені пункти району: