Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від


Високі Байраки

Сторінка 6 з 8
5 січня 1944 року, на початку здійснення військами 2-го Українського фронту Кіровоградської наступальної операції на вузькій дільниці фронту в районі Високих Байраків і Андросового, відбувся запеклий бій. Близько 100 ворожих бронемашин атакували 97-у гвардійську стрілецьку дивізію. Радянські воїни відбили всі контратаки гітлерівців і, зломивши їх опір, просунулися вперед. Вранці 7 січня 1944 року частини 97-ї гвардійської стрілецької дивізії у взаємодії з частинами 13-ї і 95-ї гвардійських стрілецьких дивізій визволили Високі Байраки.
Понад 360 жителів села зі зброєю в руках захищали свободу і незалежність соціалістичної Вітчизни на фронтах Великої Вітчизняної війни. Майже всі вони нагороджені бойовими орденами і медалями. Серед них - 32 офіцери Червоної Армії. 147 воїнів не повернулися в рідне село - загинули в боях з фашистськими загарбниками.
Одразу ж після визволення відновив свою діяльність виконком Високобайраць- кої сільради, який очолив боротьбу жителів села за відбудову зруйнованого гітлерівцями господарства.
Німецькі окупанти заподіяли величезної матеріальної шкоди: колгоспне майно було пограбовано, більшість громадських будівель, у т. ч. приміщення двох шкіл, сільської Ради і клубу зруйновано. Не вистачало тягла, робочих рук. Основний тягар відбудови господарства ліг на плечі жінок, підлітків, людей похилого віку. Самовіддана праця колгоспників, допомога з боку держави, братніх республік кредитами, технікою, насінням - все це сприяло швидкій відбудові розореного господарства. Одночасно трудящі Високих Байраків зібрали в 1944 році до 150 тис. крб. на побудову танкової колони «Комсомолець Кіровоградщини».
Після переможного закінчення Великої Вітчизняної війни Рада депутатів трудящих разом з партійною організацією, яку було створено 1945 року, спрямували зусилля колгоспного селянства на виконання завдань четвертого п'ятирічного плану. Вже 1948 року всі чотири артілі освоїли довоєнні посівні площі. В боротьбі за врожай відзначилися механізатори І. К. Ткаченко, М. Т. Грабар, які систематично перевиконували виробничі норми в 1,5-2 рази. Активну допомогу у відбудові колгоспів подавали комсомольські організації, створені одразу ж після закінчення Великої Вітчизняної війни в усіх чотирьох колгоспах. Самовіддано працювали жінки. Ланкові М. С. Фомицька, А. А. Фомуляєва, Г. П. Жеребило, Є. П. Величко досягли значних успіхів у вирощуванні цукрових буряків та інших просапних культур. їх відзначено урядовими нагородами.
На початку 1949 року партійна організація села і правління колгоспів розробили трирічний план розвитку громадського тваринництва. Вже на кінець року на колгоспних фермах налічувалося 984 голови худоби, в т. ч. 534 - великої рогатої худоби. З місцевих будівельних матеріалів споруджувалися тваринницькі ферми. 1951 року високобайрацькі колгоспи успішно виконали плани продажу державі продуктів тваринництва. Завдяки державним кредитам ще у 1947 році придбали корів 82 проц. колгоспників села. У 1949 році на колгоспних ланах працювали 22 трактори Аджамської МТС.
Однак на кінець четвертої п'ятирічки високобайрацькі артілі ще залишалися невеликими і економічно маломіцними. Для зміцнення колгоспних господарств 1950 року проведено їх об'єднання: колгоспи ім. Д. Бєдного і «Червона зірка» злилися в один - ім. Калініна, а артіль ім.Сєдова об'єдналася з господарством ім. Будьонного. Районний комітет КП(б)У направив на керівну роботу в село досвідчених
спеціалістів сільського господарства, комуністів. Партійна організація і правління колгоспу вели боротьбу за підвищення дисципліни праці,відповідальність кожного працівника за доручену справу. 1955 року в артілі ім. Сєдова зібрано по 20 цнт озимої пшениці. Комуніст П. К. Ткаченко, який з 1948 року очолював молочнотоварну ферму, добре налагодив догляд за тваринами і зоотехнічну службу, завдяки чому виробництво молока в колгоспі за 1951-1955 рр. збільшилося майже в 2,5 раза. Надої від кожної фуражної корови в середньому становили 1900-2000 кг. Доярка Н. М. Тарапака 1955 року надоїла більш як по 2,5 тис. кг молока. Досвід ферми широко популяризували в інших колгоспах. У 1953 році обком КП України і облвиконком прийняли постанову про електрифікацію ряду сіл, в т. ч. і


Сучасна карта - Високі Байраки