Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від


Високі Байраки

Сторінка 2 з 8
Підчас революції 1905-1907 рр. боротьба селян проти поміщиків значно посилилася. Восени 1905 року в економії Козаковського вони спалили стайню, в маєтку Шуйської вирубали сад. Поміщики викликали у село загін козаків. Княгиня Урусова тривалий час навіть до церкви їздила під охороною.
Столипінська аграрна реформа прискорила розорення бідняцької та середняцької частини селянства, сприяла зміцненню куркульства. Так, у 1909 році на 689 селянських дворів Високих Байраків припадало 1763 десятини землі. Більше половини з них мали всього по 1-2 десятині. В той же час кожному з 12 куркульських господарств належало 25-65 десятин кращих земель. Таке ж становище було і в навколишніх селах. В селі Андросовому, наприклад, у 1912 році з 80 селянських дворів 30 не мали землі зовсім. Безземелля і малоземелля змусило багатьох селян виїхати на поселення до Сибіру.
Жителі села були позбавлені будь-якої медичної допомоги. Щороку вмирала майже половина новонароджених дітей. У 1912 році народилося 140 дітей, а померло 68, у 1914 - з 132 новонароджених вижило 62. Лише 1880 року відкрилася земська початкова школа, в якій працював один вчитель. Заняття проводилися в старій селянській хаті з глиняною долівкою. Та і в такій школі не кожен мав змогу вчитися. 1912 року, наприклад, початкову освіту здобули лише 7 дітей.
У роки першої світової війни трудове селянство вкрай зубожіло. Більшість чоловіків мобілізували до армії. Наприкінці 1916 року майже половина селянських дворів не мала робочої худоби і корів. Різко скоротилися посівні площі.
Після Лютневої буржуазно-демократичної революції в селі відбувалися мітинги й сходки, на яких селяни-бідняки рішуче вимагали відібрати землю у поміщиків і куркулів. Агітацію за встановлення влади Рад і розподіл поміщицьких земель серед селян проводили революційно настроєні солдати-фронтовики Т. Н. Крикуненко, І. В. Сметенко, К. Д. Калмиков та інші, що повернулися у село. Але тільки Велика Жовтнева соціалістична революція дала трудящим села жадану землю.
В січні 1918 року трудящі селяни, підтримані єлисаветградськими робітниками, встановили у Високих Байраках Радянську владу. Тоді ж створено революційний комітет у складі селян-бідняків комуніста Я. І. Антоненка, І. Т. Роїни і К. Д. Калмикова. Ревком одразу ж приступив до втілення в життя декретів Радянської влади.
Але в березні 1918 року село захопили австро-німецькі окупанти. З ними повернулися і поміщики. З допомогою карального загону вони намагалися вчинити розправу над сільськими активістами. Одного недільного дня у квітні 1918 року окупанти зігнали всіх жителів села на подвір'я панської економії. Вороги вимагали назвати імена членів ревкому і негайно повернути панам майно. Багатьох селян били нагаями до крові, але вони не видали ревкомівців. Німецький офіцер погрожував розстріляти кожного дев'ятого. Та в той момент в селі з'явилися партизани, що діяли в районі залізниці Трепівка-Канатове, і карателі втекли до Єлисаветграда. Боротьбу селян проти окупаційного режиму очолив підпільний ревком, до складу якого входили єлисаветградський робітник, уродженець Високих Байраків І. В. Сметенко, селяни-бідняки П. О. і О. Г. Фабрики та інші. Селяни саботували розпорядження окупантів, не давали їм коней, зерна.
Після вигнання кайзерівських військ наприкінці 1918 року село на деякий час захопили петлюрівці. Протягом 1919-1920 рр. Високі Байраки зазнали багато лиха від банд Григор'єва, Махна. Боротьбу селян проти цих запеклих ворогів Радянської влади, як і в період австро-німецької окупації, очолювали активісти І. В. Сметенко, П. О. і О. Г. Фабрики. У травні 1919 року трудящі села подали допомогу курсантам Єлисаветградського військового училища червоних командирів, які вели бої з гри- гор'євцями в районі Високих Байраків.
Жахливі дні пережили селяни під час денікінщини - з серпня 1919 по січень 1920 року. Білогвардійці безчинствували тут, звинувачуючи селян у зв'язках з
Червоною Армією, нещадно грабували їх. У селі Кременецькому по-звірячому закатували шістьох чоловік. Проте жителі Високих Байраків чинили опір ворогам. Коли в січні 1920 року наблизилася Червона Армія, мешканці села допомогли радянським розвідникам одержати відомості про


Сучасна карта - Високі Байраки