Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від


Олександрія

Сторінка 6 з 15
ревком провели тиждень селянина, під час якого комуністи допомагали бідняцько-середняцьким масам міста і навколишніх сіл боротися проти куркульства і об'єднуватися в кооперативи.
Відбудовою промисловості міста безпосередньо керував Олександрійський раднаргосп, очолюваний комуністом М. С. Троцюком. Підвідділи раднаргоспу - фабрично-заводський, заготівельний, шкіряний, обліково-реквізиційний, страховий, будівельний, телефонний тощо - взяли на облік колишні приватні підприємства міста і здійснювали контроль за їх роботою. Так, у віданні фабрично-заводського відділу було два невеликі заводи
сільськогосподарських машин і знарядь, 7 млинів, 8 олієнь та ін. дрібних підприємств. Він же керував і націоналізованими млинами, миловарним заводом, друкарнею.
У 1920 році в повіті комплектується геологорозвідувальна партія, яка мала визначити запаси бурого вугілля, виявлені ще до першої світової війни поблизу Олександрії. Того ж року на Семенівському родовищі (12 км від міста) почав працювати брикетний верстат на кінній тязі.
Питання відродження народного господарства були в центрі уваги партійних та радянських органів. На 1921 рік партійна організація міста налічувала 181 члена і 163 кандидати у члени партії. Партійні осередки діяли на найбільших промислових підприємствах і залізничному вузлі. Комуністи проводили велику виховну роботу серед трудящих. Кожному з них була видана трудова книжка, куди щодня записувалися виконані партійні доручення. Щотижня ці книжки перевірялися партійним комітетом. В умовах частих нападів на місто куркульських банд більшість членів і кандидатів у члени партії входила до комуністичного воєнізованого загону і перебувала на казарменому становищі.
Активну участь в ударних господарських і політичних кампаніях брала комсомольська організація міста, що в 1921 році об'єднувала до 150 членів. Так, юнаки
й дівчата потурбувалися про розміщення і забезпечення продуктами евакуйованих до Олександрії кількох сот голодуючих дітей з Поволжя. Для роботи серед них комсомол направив 20 членів КСМ. У 1922 році під час тижня допомоги голодуючим і дітям молодь зібрала понад 100 млн. крб., 10 пудів борошна, виготовила 200 пар взуття і 60 ліжок.
Активну участь у відбудові міста брали профспілки, які налічували близько 2 тис. чоловік. У січні 1922 року, коли орендарі підприємств затримали заробітну плату робітникам, профспілки примусили власників протягом 24 годин розрахуватися з ними. Разом з комсомолом профспілки організовували допомогу голодуючим (1921 року вони пожертвували на користь голодуючих місячний заробіток і двотижневий пайок), виявляли велику турботу про безпритульних дітей, шефствували над військовими частинами, сім'ями червоноармійців.
Завдяки самовідданій праці робітників у 1921 році вдвічі проти попереднього було збільшено видобуток бурого вугілля. Почали працювати завод ремонту сільськогосподарських машин, ряд кустарно-ремісничих майстерень. Переборюючи опір місцевих непманів, 15 вересня 1922 року повітовий виконком ухвалив націоналізувати усі промислові підприємства. Трудящі гаряче підтримали ці заходи органів Радянської влади. Повністю було відбудовано залізничний вузол, значно збільшилися перевезення вантажів. 8 листопада 1922 року збори залізничників, присвячені 5-й річниці Великої Жовтневої соціалістичної революції, телеграфували В. І. Леніну: «Службовці, майстрові, робітники станції Олександрія Катеринославської залізниці вітають з п'ятиріччям Жовтневої робітничої революції, клянуться підтримувати її, не зупиняючись ні перед якими жертвами, а також підтримувати відбудову транспорту, вважаючи його головним нервом любимої Радянської Росії».
Наприкінці 1925 року в місті діяли понад 90 кустарно-промислових підприємств: 10 теплових млинів і крупорушок, 10 олійниць, 6 шкіряних майстерень, друкарня, електростанція тощо. В Олександрії налічувалось 24 державні, 44 кооперативні і 244 приватні торговельні підприємства. На цей час населення міста, що з 1923 року стало окружним центром Катеринославської губернії, досягло 20 048 чоловік. Робітники становили 10,86 проц., службовці - 16,68 проц., селяни - 37,7 проц., інші - 40,69 проц. його складу.


Сучасна карта - Олександрія