Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від


Олександрія

Сторінка 10 з 15
РРФСР на Байдаківський вуглерозріз надійшли машини і устаткування: з Челябінська - бульдозери, з Торецького вагонобудівельного заводу - думпкари, з Свердловська - екскаватори. Вже 1945 року створено службу гідромеханізації, збудовано приміщення для ремонтування насосів, встановлено землесоси, споруджено водопровід протяжністю 2 км. У жовтні 1945 року одержано перше післявоєнне вугілля. Про трудовий ентузіазм робітників заводу гірничого устаткування свідчать такі факти: токар Т. Шелест на виготовленні поршневих кілець виконував завдання на 180 проц., токар О. Бульба, мідник Д. Чернявський та електрозварювальник М. Мороз - на 200 процентів.
Партійні і радянські організації міста провели також велику роботу щодо відродження колгоспного господарства. Відчутну допомогу відновленим місцевим колгоспам надали робітники міста. Підприємства виділяли колгоспним майстерням метал, направляли туди кращих токарів, слюсарів для лагодження техніки. План хлібозаготівель 1944 року колгоспи міста виконали на 103 проц. У 1946 ропі були повністю освоєні довоєнні площі орних земель, відбудовано тваринницькі ферми.
З великим патріотичним піднесенням олександрійці вносили кошти до фонду діючої армії. 5 березня 1944 року на ім'я голови райвиконкому та секретаря райкому КП(бУ надійшла телеграма від Верховного Головнокомандуючого: «Передайте трудящим Олександрійського району, які зібрали 3 млн. 100 тис. крб. на будівництво танкової колони «Кіровоградський комсомолець», мій братерський привіт і подяку Червоної Армії».
Невдовзі після визволення залізничники звернулися до всіх трудящих із закликом взяти активну участь у відбудові міста. Кожен працівник станції зобов'язався відпрацювати щомісяця 10 годин. Відновили роботу пекарня, 4 їдальні, 8 магазинів. Налагоджувалося медичне обслуговування населення. Почали працювати поліклініка, лікарня, аптека. Уже в січні 1944 року розпочалося навчання в усіх школах міста. Для дітей-сиріт відкрили дитбудинок.
Трудящі Олександрії швидко заліковували рани, завдані війною. Цьому сприяло посилення партійного керівництва господарством і культурним будівництвом міста. В червні 1946 року організаційно оформилася міська партійна організація. З 1 липня до 15 грудня 1946 року кількість первинних партійних організацій
в місті зросла з 23 до 55, а число комуністів з 313 до 720г. Швидко поповнювалися ряди комсомолу. Вже наприкінці 1944 року комсомольська організація налічувала до 2 тис. юнаків і дівчат.
Комуністи мобілізували трудяших міста на виконання четвертого п'ятирічного плану відбудови і розвитку народного господарства. У змагання за виконання п'ятирічки за чотири роки включились майже всі гірники тресту «Олександріявугіллярозрізбуд». 1946 року брикетна фабрика видала перший брикет. Пішло на-гора вугілля з відбудованої шахти № 2. Через два роки урядова комісія прийняла шахту № 3.
1946 року почалося спорудження Семенівсько-Головківського вуглерозрізу, в кілька разів потужнішого від Байдаківського. Прискореними темпами було збудовано брикетну фабрику, теплоелектростанцію. В кінці 1947 року стали до ладу перша черга цегельного заводу № 1 і деревообробний комбінат. Комуністи показували приклад у праці. В 1948 році понад 90 проц. членів і кандидатів у члени партії, безпосередньо зайнятих на виробництві, були стахановцями і ударниками. Токар рудоремонтного заводу депутат міської Ради комуніст Володарський вдвічі перевиконував річні норми. Керована комуністом О. Котельниковим розкривкаділянка гідромеханізації тричі протягом четвертої п'ятирічки завойовувала друге і третє місця у всесоюзному соціалістичному змаганні гірників. Машиніст екскаватора П. Павленко ще в листопаді 1946 року завершив своє річне завдання. В 1948 році на вугільних підприємствах було створено 54 комсомольсько-молодіжні бригади, в яких налічувалося 1300 чоловік. Комсомольці рудоремонтного заводу і шахти І. Мороз, О. Кирпита, В. Захарченко та інші до 30-ї річниці Великого Жовтня виконали по дві річні норми.
З братніх республік надходили нові машини. Удосконалювалися технологічні пронеси. На початку 1949 року вперше серед підприємств буровугільної промисловості Правобережної України на шахті № 3 запроваджено електровозну відкатку вугілля. Велику роль у прискоренні розвитку буровугільної промисловості Олександрії відіграла постійна допомога


Сучасна карта - Олександрія