Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від


Олександрівка

Сторінка 2 з 8
В економічному розвитку Олександрівни велику роль відіграло відкриття в 1876 році залізничного руху на дільниці Фастів-Знам'янка через станцію Фундукліївка. У вересні 1894 року утворилося Товариство Олекса ндрівсько-Катерининського бурякоцукрового заводу. Наприкінці XIX ст. на підприємстві пересічно працювало 360 робітників, а в сезон цукроваріння - 500. В містечку щотижня відбувалися ярмарки, на яких торгували в основному хлібом та ішими сільськогосподарськими продуктами. На початок 1900 року тут налічувалося 595 дворів, проживало 5337 чоловік.
Основкамаса населення займалася сільським господарством.
Розгортання робітничого руху в країні сприяло зростанню класової свідомості трудящих Олександрівни. Наприкінці грудня 1903 року на цукрозаводі відбувся страйк робітників, у якому взяло участь близько 500 чоловік. Однією з основних їх вимог було запровадження 8-годинного робочого дня. Поліція заарештувала 180 учасників страйку.
Щоб запобігти революційним виступам, у квітні 1905 року в містечко направлено карателів. Однак влітку відбулися заворушення серед робітників цукроварні, страйкували навіть прикажчики крамниць. Агітаційну роботу серед населення проводили члени революційного гуртка, який діяв у цей час в Олександрівці. Активними розповсюджувачами прокламацій і листівок Єлисаветградського комітету РСДРП були робітники цукрозаводу тесляр К. Є. Новгородцев, слюсар Б. П. Петрушанський. Під час поліцейського обшуку в Петрушанського знайдено тексти революційних пісень.
У серпні 1906 року в Олександрівці з'явилися прокламації Єлисаветградського комітету РСДРП: «До всіх громадян Єлисаветграда!» та «Товариші селяни!», які закликали селян виступати спільно з робітниками проти поміщиків і капіталістів. За поширення нелегальної літератури К. Є. Новгородцева, Б. П. Петрушанського, селянина М. Жайла і місцевого ремісника М. В. Полінського засуджено до різних строків ув'язнення. За доносом куркуля заарештовано також селянина Г. Р. Судака, який читав біднякам листівки. У селян О. І. Гнибіденка, Н. М. Найка, в лютому 1907 року виявлено вогнепальну зброю, а у Н. М. Найка - ще й прокламації Катеринославського комітету РСДРП «Страйкуйте 9 січня». Вони звинувачувалися і в підпалі поміщицької економії. В роковини «Кривавої неділі» спалено будинок залізничної станції Фундукліївка. У рапорті чигиринського повітового справника київському генерал-губернатору 1907 року повідомлялося: «На стрій селян по відношенню до духовенства і поміщиків, як і раніше, недовірливий і ворожий... незадоволення міського і містечкового населення високим оподаткуванням... продовжується». Після поразки революції жителі Олександрівни зазнали репресій. Були засуджені і вислані в Олонецьку губернію селяни Ф. Н. Ткаченко, М. Т. Мельник, робітники Г. Г. Кисличенко, В. В. Єлінецький, В. К. Дереча.
В роки столипінської реакції життя трудящих стало ще більш злиденним. 1912 року з 393 селянських господарств 177 не мали худоби.
Село з хатами під солом'яними стріхами, невпорядкованими вулицями мало убогий вигляд. Один з дописувачів газети «Голос юга» так змальовував Олександрівку кінця XIX ст.: «Олександрівці оживають при думці, що хоч коли-небудь у них будуть вулиці, якими можна було б зручно ходити. А в чеканні цього ми з вікон наших домівок тільки мовчки спостерігаємо безмежне море грязюки, в якому безпорадно борсаються піші і кінні». 15 липня 1894 року внаслідок пожежі за годину згоріло понад 200 житлових і багато різних господарських будівель. 1500 мешканців залишилися без притулку. Створений місцевою владою тимчасовий комітет допомоги погорільцям звернувся до генерал-губернатора графа Ігнатьєва за допомогою, але в ній олександрівцям було відмовлено.
Медичне обслуговування жителів Олександрівки і волості здійснювали 2 лікарі і фельдшер. 1860 року в селянській хаті відкрили парафіяльну школу, де навчалося всього 19 дітей, переважно із заможних родин. В кінці 90-х років її трохи розширили. Лише в 1912 році сільська сходка прийняла рішення про заснування в містечку 4-класного училища.
В Олександрівці у 1877 році в сім'ї службовця народився Л. М. Мацієвич, корабельний інженер, один з перших вітчизняних льотчиків. Він закінчив Київську гімназію, Харківський політехнічний інститут і Миколаївську морську академію. Працював у Петербурзі в Морському технічному комітеті. Л. М. Мацієвич розробив ряд проектів підводного човна, протимінних


Сучасна карта - Олександрівка