Сторінка 4 з 8
лишки землі і зерна у куркулів і розподіляли їх між бідняками. В червні 1921 року виникло споживче товариство, яке займалося заготівлею та переробкою сільськогосподарської сировини, продавало промислові товари.
26 червня 1921 року проведено вибори сільської Ради (до 1921 року Олександрівка була містечком, з 1921 по 1957 рік - селом), до складу якої ввійшло 29 депутатів. Керуючись рішеннями X з'їзду РКП(б) про перехід до Непу, Рада разом з КНС встановила для куркульських господарств продподаток - 3 пуди зерна з десятини, середняцьких - 30 фунтів,
бідняцьких - 12 фунтів. Продподаток жирами брали з тих, що мали 10 і більше десятин землі. Вже в 1921 році в селі відновлено посівні площі. 2 жовтня Рада скликала загальні збори жителів Олександрівни, які прийняли постанову про охорону залізничної колії поблизу села, а також про створення загону для допомоги регулярним частинам Червоної Армії в боротьбі з залишками бандитизму. З ініціативи сільської Ради організовано протягом 3-х тижнів заготівлю дров на станції Фундукліївка, проведено збір грошей і хліба для голодуючих дітей Поволжя.
З 1923 року Олександрівкастала центром району, що входив до Черкаського округу. Партійні та радянські районні організації розгортали роботу щодо налагодження господарського життя. Того ж року цукрозавод дав більше чверті довоєнної продукції. У 1926 році перероблено 166 тис. цнт буряків і одержан о 24 тис. цнт цукру.
У 1926 році значно розширено дільничну лікарню. З 1921 року діяли семирічна та 2 початкові школи. 1926 року в них навчалося 477 учнів, працював 21 учитель. У 1929 році товариство «Геть неписьменність» усіх неписьменних прикріпило до тих, хто вмів читати й писати. При бурякорадгоспі діяло 3 групи ліквідації неписьменності. Самокурсами в 1923 році охоплено 68 активістів району. Різноманітними були форми партійного навчання: групові бесіди, заняття у гуртках. З 1926 року при цукрозаводі випускалася стіннівка «Шукай правду». Атеїстичну пропаганду серед населення проводили члени осередку «Войовничі безвірники», утвореного в 1925 році. 1929 року він об'єднував до тисячі чоловік.
Після XV з'їзду ВКП(б) партосередок, сільська Рада та комнезам спрямували свої зусилля на підготовку селянства до масової колективізації. Навесні 1929 року група селян-незаможників заснувала в Олександрівці машинно-тракторне товариство ім. Т. Г. Шевченка, що мало трактор, молотарку та ін. сільськогосподарський реманент. Восени на його базі створено сільськогосподарську артіль, яка об'єднувала 120 господарств і 630 га землі. Керував нею І. Р. Тищенко (у 1956 році артіль злилася з колгоспом ім. Крупської у с. Бірках). У березні 1920 року в Олександрівці організувався колгосп «Іскра», до якого вступило 264 господарства. На одержаний від держави кредит він придбав два трактори. 1930 року колгосп мав також дві молотарки, дві сівалки, 10 жаток, 26 коней. У 1929 році при цукрозаводі створено кіннопрокатну станцію для надання допомоги селянам.
Проведенню колективізації чинили опір куркулі: вони зривали хлібозаготівлі, вели антирадянську агітацію, а в січні 1929 року зробили спробу зірвати вибори до сільської Ради. Давиш їм рішучу відсіч, трудящі обрали до Ради 11 чоловік, у т. ч. 6 незаможників, наймита та 4 середняки. Рішенням загальних зборів селян Олександрівки в березні 1930 року було ліквідовано 28 куркульських господарств, виселено з них за межі України 12 сімей. їх майно передано колгоспам ім. Т. Г. Шевченка та «Іскра». Вже в березні артілі Олександрівки об'єднували 96 проц. селянських дворів. Наступного року в колгоспі «Іскра» налічувалося 331 господарство. Артіль обробляла 1035 га орної землі.
Важливу роль в організаційно-господарському зміцненні колгоспів відіграло створення 1930 року МТС ім. Петровського. В ній було 40 тракторів та інша сільськогосподарська техніка. 40 трактористів для МТС підготували курси, відкриті того ж року при цукрозаводі. Політвідділ, заснований при МТС у 1933 році, допомагав колгоспам і радгоспу у зміцненні трудової дисципліни, підготовці масових колгоспних кадрів.
У роки п'ятирічок серед трудівників Олександрівки широко розгорнувся стахановський рух. Наслідуючи приклад Ганни Кошової і Марії Демченко, В. С. Мірошник та К. Левченко виростили по 500 цнт цукрових буряків з га. Працівники полів забезпечили в радгоспі також добрий урожай зернових, дострокове виконання планів хлібозаготівель.
Дивиться також інші населені пункти району: