Сторінка 3 з 8
загороджень, займався питаннями теорії і практики авіації. В 1909 році створив проект гідролітака. Загинув у 1910 році під час польоту на всеросійському святі повітроплавання у Петербурзі.
Під час першої світової імперіалістичної війни сотні чоловіків були мобілізовані на фронт. Позбавлені годувальників селянські сім'ї дуже бідували. З населення безперервно здиралися всілякі побори та пожертвування на війну. В той же час зростали ціни на продукти. Так, у 1916 році вони збільшилися проти 1914 року на житнє борошно вдвічі, пшеничну крупу - втричі.
Олександрівці радо зустріли звістку про повалення царизму. На цукрозаводі утворилися професійна організація та фабзавком, які очолили боротьбу робітників за контроль над виробництвом. Селяни Олександрівської волості захоплювали поміщицьку землю, розподіляли поміщицьке майно. Начальник чигиринської повітової міліції в донесенні 8 жовтня 1917 року писав: «Становище безнадійне, безвихідне, представники Тимчасового уряду змушені ретируватися, бо бачать перед собою тисячну юрбу, серед якої відпускні солдати». Власник маєтку Давидов 5 жовтня 1917 року телеграфував губернському комісару, що представники робітників усунули його від управління економією. Для придушення виступів уряд послав сюди 7-й Донський козачий полк.
Після перемоги Жовтневого збройного повстання у Петрограді невпинно зростав вплив більшовиків на селі. Чигиринський повітовий комісар у своєму донесенні з 17 по 23 грудня зазначав, що повітова Рада робітничих, селянських і солдатських депутатів проводить більшовицьку програму, «...в повіті є більшовицький рух, який вноситься у село солдатами, що прибувають ... з військових частин».
В січні 1918 року в Олександрівці встановлено Радянську владу. Створено ревком. Але в березні містечко захопили кайзерівці. Для боротьби з ними сформовано партизанський загін, одним з організаторів якого був уродженець Олександрівки І. К. Тихоненко. Восени цей загін біля станції Фундукліївка роззброїв кілька частин окупантів. Наприкінці року владу в Олександрівці захопили петлюрівці. 5 лютого 1919 року радянські війська при підтримці партизанського загону вигнали їх звідси.
А 12 лютого в Олександрівці обрано волвиконком. Він очолив роботу щодо здійснення революційних перетворень на селі. На початку 1919 року націоналізовано цукрозавод, пивоварний і лісотарний заводи, паровий млин, електростанцію. Для забезпечення цукрозаводу сировиною створено бурякорадгосп, якому передано колишні поміщицькі бурякові плантації. Волвиконком встановив) розміри оплати при копанні та вивезенні буряків на підприємство. Здійснювався також розподіл землі між малоземельними і безземельними селянами. Прокатні станції сільськогосподарських машин і реманенту надавали допомогу біднякам в обробітку землі. Вживалися заходи щодо поліпшення умов життя трудящих. При цукрозаводі відкрито лікарню. Для дітей-сиріт організовано притулок. В березні 1919 року почала працювати робітничо-селянська гімназія.
Наприкінці літа 1919 року Олександрівку захопили денікінці. Вони жорстоко розправлялися з активістами, відновлювали старі порядки. На початку січня
1920 року частини Червоної Армії визволили містечко від білогвардійців. Одразу ж почав діяти ревком. 30 травня відбулася конференція безпартійних селян Чигиринського повіту, в роботі якої взяли участь 18 представників Олександрівни. У рішенні конференції записано: «Всіма засобами підтримувати Радянську владу і її керівника - Комуністичну партію. Вважати правильним встановлення братнього зв'язку між радянськими республіками Росією і Україною».
В 1920 році при цукрозаводі створено партійний осередок на чолі з П. Акішиним. З ініціативи комуністів виникли заводська профспілка і комсомольський осередок. Водночас оформилася комсомольська організація і в містечку. В кінці
1921 року обидва осередки об'єдналися. Комуністи і комсомольці піднімали трудящих на відбудову народного господарства, на боротьбу з бандитизмом, організовували охорону підприємств, брали активну участь у заготівлі хліба.
Активну участь у зміцненні Радянської влади брали волосний і сільський КНС, створені влітку 1920 року. Першим головою сільського комнезаму незаможники обрали Д. Діхтяря, а волосного - М. Палія. КНС допомагали партійному осередку і ревкому у здійсненні земельного закону, вилучали
Дивиться також інші населені пункти району: