Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
Тяжке економічне становище, політичне безправ'я, національне гноблення трудящих мас було основною причиною зростання їх революційної активності. Велику роботу щодо політичного виховання робітничого класу проводили революційні соціал-демократи. Вже 1892 року О. Г. Шліхтер заснував соціал-демократичний гурток у Златополі. Влітку 1897 року в
Єлисаветграді виник гурток «Південноросійський союз робітників», одним із завдань якого була страйкова боротьба за скорочення робочого дня і підвищення заробітної плати. 12 квітня 1898. року в Єлисаветграді, Новоукраїнці і Знам'янці проведено жандармами обшуки й арешти. У справі «Союзу» 18 чоловік було заарештовано і заслано на три роки у Сибір під гласний нагляд поліції.
Наростання революційного руху в країні не могли припинити репресії властей. 1901 року в Єлисаветграді відбулася вперше багатотисячна робітнича маївка, яка закінчилася великим мітингом. Трудящі відкрито виступали за повалення царизму. Поступово згуртовувалися розрізнені сили соціал-демократів повіту. До «Искрн» почали надходити кореспонденції про діяльність груп РСДРП, про революційний рух в містах і селах Єлисаветградщини.
Агітаційно-організаторська робота «Искры» сприяла пожвавленню діяльності соціал-демократичних гуртків і груп. У 1901 році членами Катеринославського комітету РСДРП у с. Зеленому заснований соціал-демократичний гурток «Зіронька», який налічував 48 чоловік. У 1902-1903 рр. виникають соціал-демократичні групи в Глодосах, Івано-Булацелівці, Рівному, Петропіллі. Влітку 1902 року створюється Єлисаветградська соціал-демократична організація. Тільки за півроку вона розповсюдила серед трудящих Єлисаветграда 860 листівок, провела ряд масових зборів і страйків. В одному з них, який тривав з 28 по 31 липня 1903 року, брали участь муляри, вантажники, тесляри, робітники млинів тощо. Як і в інших містах Росії, страйки супроводжувались робітничими сходками і демонстраціями. Пролетаріат краю активно включився у загальнополітичний страйк, що охопив весь південь країни.
Боротьбу робітничого класу проти капіталістів і уряду підтримало селянство. На початку 1900 року в селах Коробчині, Перших Бірках, Хащуватому, Капітанівці, Попельнастому і Байдаковому було захоплено землю, млини та сінокоси, зруйновано садиби поміщиків. «Спокій» тут встановили лише за допомогою загонів поліції. Розгортанню селянського руху на території краю сприяло Полтавсько-Харківське селянське повстання 1902 року. Під його впливом у 1903-1904 рр. великі виступи
проти поміщиків і царської адміністрації сталися в селах Перекрестовці, Скалевому, Секлетіївці, Арсенівці, Олександрівці, Нечаївській волості тощо. За неповними даними департаменту поліції, лише в Єлисаветградському повіті
1904 року було зареєстровано 52 підпали поміщицьких маєтків і садиб.
Активну участь у боротьбі проти самодержавства та експлуатації взяли трудящі краю в роки революції 1905-1907 рр. Вже в першій половині 1905 року у відповідь на кривавий злочин царизму у Петербурзі відбулися революційні виступи робітників Єлисаветграда, Бобринця, Олександрії та ін. міст. На ряді підприємств капіталісти змушені були задовольнити вимоги страйкуючих: підвищити заробітну плату, скоротити робочий день.
Під впливом всеросійського жовтневого політичного страйку в жовтні та грудні Оброку страйкували робітники Знам'янки, Єлисаветграда, Помічної, Користівки, Олександрії. 18 жовтня оголосили страйк робітники залізничної майстерні і машиністи станції Гайворон. На лініях Знам'янка-Єлисаветград і Знам'янка-Долинська припинився рух поїздів. Члени страйкових комітетів виїздили на сусідні станції, організовували мітинги, в яких брали участь також тисячі селян. В кінці року в Єлисаветграді була створена Рада робітничих депутатів.
Наляканий розмахом революційного руху херсонський губернатор 22 грудня
1905 року оголосив місто Єлисаветград, Єлисаветградський і Олександрійський повіти на воєнному становищі. Проте і в цих умовах робітники Єлисаветграда, Олександрії, залізничники Знам'янки і Долинської продовжували революційну боротьбу.
Кіровоградська область
Сторінка 17 з 51
техніки безпеки призводила до масових каліцтв і нещасних випадків, які нерідко закінчувалися смертю. На заводі Ельворті, наприклад, тільки за перше півріччя 1907 року сталося 173 нещасні випадки.Тяжке економічне становище, політичне безправ'я, національне гноблення трудящих мас було основною причиною зростання їх революційної активності. Велику роботу щодо політичного виховання робітничого класу проводили революційні соціал-демократи. Вже 1892 року О. Г. Шліхтер заснував соціал-демократичний гурток у Златополі. Влітку 1897 року в
Наростання революційного руху в країні не могли припинити репресії властей. 1901 року в Єлисаветграді відбулася вперше багатотисячна робітнича маївка, яка закінчилася великим мітингом. Трудящі відкрито виступали за повалення царизму. Поступово згуртовувалися розрізнені сили соціал-демократів повіту. До «Искрн» почали надходити кореспонденції про діяльність груп РСДРП, про революційний рух в містах і селах Єлисаветградщини.
Агітаційно-організаторська робота «Искры» сприяла пожвавленню діяльності соціал-демократичних гуртків і груп. У 1901 році членами Катеринославського комітету РСДРП у с. Зеленому заснований соціал-демократичний гурток «Зіронька», який налічував 48 чоловік. У 1902-1903 рр. виникають соціал-демократичні групи в Глодосах, Івано-Булацелівці, Рівному, Петропіллі. Влітку 1902 року створюється Єлисаветградська соціал-демократична організація. Тільки за півроку вона розповсюдила серед трудящих Єлисаветграда 860 листівок, провела ряд масових зборів і страйків. В одному з них, який тривав з 28 по 31 липня 1903 року, брали участь муляри, вантажники, тесляри, робітники млинів тощо. Як і в інших містах Росії, страйки супроводжувались робітничими сходками і демонстраціями. Пролетаріат краю активно включився у загальнополітичний страйк, що охопив весь південь країни.
Боротьбу робітничого класу проти капіталістів і уряду підтримало селянство. На початку 1900 року в селах Коробчині, Перших Бірках, Хащуватому, Капітанівці, Попельнастому і Байдаковому було захоплено землю, млини та сінокоси, зруйновано садиби поміщиків. «Спокій» тут встановили лише за допомогою загонів поліції. Розгортанню селянського руху на території краю сприяло Полтавсько-Харківське селянське повстання 1902 року. Під його впливом у 1903-1904 рр. великі виступи
проти поміщиків і царської адміністрації сталися в селах Перекрестовці, Скалевому, Секлетіївці, Арсенівці, Олександрівці, Нечаївській волості тощо. За неповними даними департаменту поліції, лише в Єлисаветградському повіті
1904 року було зареєстровано 52 підпали поміщицьких маєтків і садиб.
Активну участь у боротьбі проти самодержавства та експлуатації взяли трудящі краю в роки революції 1905-1907 рр. Вже в першій половині 1905 року у відповідь на кривавий злочин царизму у Петербурзі відбулися революційні виступи робітників Єлисаветграда, Бобринця, Олександрії та ін. міст. На ряді підприємств капіталісти змушені були задовольнити вимоги страйкуючих: підвищити заробітну плату, скоротити робочий день.
Під впливом всеросійського жовтневого політичного страйку в жовтні та грудні Оброку страйкували робітники Знам'янки, Єлисаветграда, Помічної, Користівки, Олександрії. 18 жовтня оголосили страйк робітники залізничної майстерні і машиністи станції Гайворон. На лініях Знам'янка-Єлисаветград і Знам'янка-Долинська припинився рух поїздів. Члени страйкових комітетів виїздили на сусідні станції, організовували мітинги, в яких брали участь також тисячі селян. В кінці року в Єлисаветграді була створена Рада робітничих депутатів.
Наляканий розмахом революційного руху херсонський губернатор 22 грудня
1905 року оголосив місто Єлисаветград, Єлисаветградський і Олександрійський повіти на воєнному становищі. Проте і в цих умовах робітники Єлисаветграда, Олександрії, залізничники Знам'янки і Долинської продовжували революційну боротьбу.