Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
Соціал-демократичні організації широко використовували досвід революційної роботи в масах більшовиків пролетарських центрів. Єлисаветградському комітетові РСДРП на початку вересня 1905 року вдалося встановити тісний зв'язок з Харківською більшовицькою групою «Вперед», діяльність якої спрямовував В. І. Ленін. Після III з'їзду РСДРП значну революційну роботу на селі провадили аграрні групи, засновані Херсонським губернським комітетом сільських організацій РСДРП. Так, у Єлисаветградському повіті ними проведено дві конференції, створено агітаційно-пропагандистські гуртки.
Більшовики не припиняли боротьби за посилення впливу на маси. Велику допомогу їм подавали Ф. А. Сергєєв (Артем), Р. С. Землячка і С. І. Гусєв, які приїздили сюди за завданням В. І. Леніна. У 1906 році в Єлисаветграді відбулося
11 страйків економічного характеру, в яких брали участь близько 2 тис. чоловік. Влітку страйкували понад тисячу сільськогосподарських робітників Великої Виски, Петрівки, Мар'янівки, вимагаючи підвищення заробітної плати і поліпшення умов праці. В селах Хмельовому, Добровеличківці, Новоукраїнці мали місце підпали поміщицьких економій.
Царський уряд жорстоко розправлявся з активними учасниками революції. Влітку і восени 1907 року були розгромлені соціал-демократичні організації повітових центрів і великих населених пунктів. У 1906-1909 рр. засуджено до тюремного ув'язнення, заслано на каторгу і до арештантських рот 21 організатора страйків і збройних виступів у Єлисаветграді, Знам'янці, Долинській, Олександрії, Користівці тощо. Більшість з них загинуло у царських катівнях. Сотні робітників, які брали участь у виступах, були піддані репресіям. Особливо жорстокі вироки виносили військово-польові суди. Протягом 1908-1910 рр. за цими вироками страчено 85 чоловік. Весною 1906 року криваву розправу вчинено над учасниками виступів Деріївки, Варварівки, Кам'янки, Мартоноші, Попівки та багатьох ін. сіл.
Власники підприємств посилили наступ і на ті куці права, які були здобуті робітничим класом під час революції. Знову запроваджено 12-14-годинний робочий день, на 35-40 проц. зменшено заробітну плату. Тяжко позначилися на становищі робітників роки промислового застою. Зростала армія безробітних.
Столипінська аграрна реформа посилила процес зубожіння селян. У 1912- 1915 рр. в Єлисаветградському й Олександрійському повітах більша частина землі належала казні, церкві, поміщикам, купцям, іноземцям, близько 10 проц.- куркулям і лише 7,5 проц. припадало на долю бідного селянства. З 352 господарств с. Листопадового Златопільської волості 127 мали в середньому по півдесятини землі. В Олександрійському повіті 1915 року куркулі придбали через банк 220 селянських і міщанських господарств, а наступного року - 5205.
Обезземелені селяни виїжджали у східні губернії Росії шукати «вільних» земель. Протягом 1906-1912 рр. тільки з Єлисаветградського повіту туди переселилося понад 27 тис. чоловік. Багато сімей повертались назад зовсім розореними.
Трудове селянство чинило рішучий опір столипінській реформі. Жителі Рівного, Захарівни, Іванівни, Семенастового та ін. сіл виганяли землемірів, що ставили межові знаки, й урядників. Один із чиновників херсонського жандармського управління доповідав своєму начальнику, що в Єлисаветградському повіті атмосфера насичена революційним духом, що «селяни готуються бунтом добути наділи». У 1909 році масові селянські заворушення, які супроводжувалися сутичками з поліцією і з землемірами, відбулися в Арнаутівці, Богданівці, Свердликовому, Обознівці та ін. селах. Загострювалася боротьба між біднотою і куркульством. В Арнаутівці у травні 1910 року, коли почалося розмежування скуплених сільськими глитаями земель, селяни побили і куркулів, і землемірів. Сюди приїхав губернатор з
Кіровоградська область
Сторінка 18 з 51
Активізувалися виступи селян. У червні 1905 року вони охопили Єлисаветградський і Олександрійський повіти. У Краснопіллі, Новостародубі, Федорівці, Миронівці, Олімпіадівці та ін. селах Олександрійського повіту селяни відбирали у поміщиків хліб, сіно, палили їх садиби. 20 липня 1905 року за розпорядженням губернатора в Новоукраїнку, Добровеличківку, Глодоси, Новомиргород, Новостародуб було надіслано підрозділи 136-го Таганрозького, 275-го Хотинського полків. Більшовики не припиняли боротьби за посилення впливу на маси. Велику допомогу їм подавали Ф. А. Сергєєв (Артем), Р. С. Землячка і С. І. Гусєв, які приїздили сюди за завданням В. І. Леніна. У 1906 році в Єлисаветграді відбулося
11 страйків економічного характеру, в яких брали участь близько 2 тис. чоловік. Влітку страйкували понад тисячу сільськогосподарських робітників Великої Виски, Петрівки, Мар'янівки, вимагаючи підвищення заробітної плати і поліпшення умов праці. В селах Хмельовому, Добровеличківці, Новоукраїнці мали місце підпали поміщицьких економій.
Царський уряд жорстоко розправлявся з активними учасниками революції. Влітку і восени 1907 року були розгромлені соціал-демократичні організації повітових центрів і великих населених пунктів. У 1906-1909 рр. засуджено до тюремного ув'язнення, заслано на каторгу і до арештантських рот 21 організатора страйків і збройних виступів у Єлисаветграді, Знам'янці, Долинській, Олександрії, Користівці тощо. Більшість з них загинуло у царських катівнях. Сотні робітників, які брали участь у виступах, були піддані репресіям. Особливо жорстокі вироки виносили військово-польові суди. Протягом 1908-1910 рр. за цими вироками страчено 85 чоловік. Весною 1906 року криваву розправу вчинено над учасниками виступів Деріївки, Варварівки, Кам'янки, Мартоноші, Попівки та багатьох ін. сіл.
Власники підприємств посилили наступ і на ті куці права, які були здобуті робітничим класом під час революції. Знову запроваджено 12-14-годинний робочий день, на 35-40 проц. зменшено заробітну плату. Тяжко позначилися на становищі робітників роки промислового застою. Зростала армія безробітних.
Столипінська аграрна реформа посилила процес зубожіння селян. У 1912- 1915 рр. в Єлисаветградському й Олександрійському повітах більша частина землі належала казні, церкві, поміщикам, купцям, іноземцям, близько 10 проц.- куркулям і лише 7,5 проц. припадало на долю бідного селянства. З 352 господарств с. Листопадового Златопільської волості 127 мали в середньому по півдесятини землі. В Олександрійському повіті 1915 року куркулі придбали через банк 220 селянських і міщанських господарств, а наступного року - 5205.
Обезземелені селяни виїжджали у східні губернії Росії шукати «вільних» земель. Протягом 1906-1912 рр. тільки з Єлисаветградського повіту туди переселилося понад 27 тис. чоловік. Багато сімей повертались назад зовсім розореними.
Трудове селянство чинило рішучий опір столипінській реформі. Жителі Рівного, Захарівни, Іванівни, Семенастового та ін. сіл виганяли землемірів, що ставили межові знаки, й урядників. Один із чиновників херсонського жандармського управління доповідав своєму начальнику, що в Єлисаветградському повіті атмосфера насичена революційним духом, що «селяни готуються бунтом добути наділи». У 1909 році масові селянські заворушення, які супроводжувалися сутичками з поліцією і з землемірами, відбулися в Арнаутівці, Богданівці, Свердликовому, Обознівці та ін. селах. Загострювалася боротьба між біднотою і куркульством. В Арнаутівці у травні 1910 року, коли почалося розмежування скуплених сільськими глитаями земель, селяни побили і куркулів, і землемірів. Сюди приїхав губернатор з