Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
Реформа 1861 року, здійснена руками кріпосників, не виправдала сподівання трудящого селянства поліпшити своє становище. Колишні поміщицькі селяни одержали наділи набагато менші від тих, якими вони користувалися раніше. Для Єлисаветградського й Олександрійського повітів т. зв. указний наділ становив 3,5- 4,5 десятини на ревізьку душу, а фактично в середньому припадало трохи більше З десятин. Половинні наділи мали 21,1 проц. ревізьких душ. В обох повітах було обезземелено 37 тис. (20 проц.) ревізьких душ. «Відрізки» досягали 34,6 проц. В Олександрійському повіті за 80,8 тис. десятин викупні платежі становили 3,3 млн. крб. і перевищували ринкову ціну в 2,7 раза6, а в Єлисаветградському повіті - вдвічі. Через високі викупні платежі, податки й повинності частина селян відмовлялася від наділів. В Олександрійському повіті таких було 7,1 проц. Особливо високим був цей показник серед дворових: в Єлисаветградському повіті - 23,9, в Олександрійському - 25,9 процента.
Селяни не погоджувалися підписувати уставні грамоти, виконувати повинності й підкорятися місцевим органам влади. В Єлисаветградському повіті з 477 маєтків уставні грамоти було укладено в 260, 3521 чоловік погодився на т. зв. дарчі наділи, не маючи змоги викупити землю у поміщика. Вже в квітні 1861 року почалися антиурядові виступи. Селян Камбурліївки Олександрійського повіту лише з допомогою ескадрону гусарів вдалося примусити підписати уставну грамоту. Тоді ж сталися виступи ще у 18 селах краю. Встановлення царським урядом обов'язкового викупу наділу в грудні 1863 року викликало нові заворушення. Антиурядові виступи відбулися в Любомирці, Помічній, Глиняному, Гнатівці та ін. селах Єлисаветградського повіту.
Нерідко до колишніх кріпаків приєднувалися й державні селяни, які також зазнавали тяжкого феодального гніту. За законом від 24 листопада 1866 року і указами 1866-1867 рр. державні селяни та військові поселенці мали викупити т. зв. тимчасові наділи - від 5,7 до 7 десятин на ревізьку душу. Але визначена законом щорічна плата - т. зв. державна оброчна подать - 1 крб. 87 коп. до 1872 року
була підвищена до 3 крб. 44 коп. на душу. Численні платежі (подушні податки, мирські й державні побори) розкладалися тепер на кількість ревізьких душ, а оброчний податок, земські побори тощо - на десятину землі.
Кріпосницька суть реформи 1861 року яскраво проявилась і в правовому становищі селян. Вони повністю підкорялися волосним і сільським старшинам, сходам, судам, які часто залежали від місцевих поміщиків. Фактично у цілковитій залежності від царської бюрократії перебували й земські установи.
Вже у 1865 році колишні військові поселяни Новгородки, Аджамки, Покров- ського, Варварівки і Малинівки відмовилися виконувати повинності, вимагаючи заміни сільських старшин, які використовували збір податків для особистого збагачення. Для придушення заворушення було надіслано полк драгунів. У 70-х роках колишні поміщицькі селяни виступали проти межування земель за їх кошти.
Жителі с. Миронівки Олександрійського повіту, припинивши сплату оброку місцевому поміщику, вимагали повернути їм угіддя, відрізані під час реформи 1861 року. Поміщик змушений був піти на деякі поступки: розширив прогони, дозволив користуватись водопоєм тощо.
У 70-х роках широко розгорнувся рух колишніх державних селян проти введення т. зв. люстраційних актів, в результаті яких кращі землі часто прирізалися заможним господарствам. Протягом лютого-березня 1875 року цей рух поширився на села Чигиринського повіту: Подорожнє, Тарасівну, Воронівку, Липове, Крилів, Калабарак, Андрусівку, Колонтаїв.
Незважаючи на пережитки кріпосництва, які важким тягарем лягали на плечі трудящих, після реформи 1861 року в краї швидко розвивалися
Кіровоградська область
Сторінка 14 з 51
цирки-балагани. На цей період припадає і збір народних пісень прогресивно настроєною інтелігенцією. Так, в районі Олександрії записано патріотичну думу «Повстання проти польських панів», опубліковану в 1849 році. У 40-х роках XVIII ст. на території сучасної Кіровоградщини створено одну з ранніх пісень про народних повстанців-гайдамаків - «Не славная Чута густими дубами». У багатьох піснях та думах, складених трудящими краю, змальовувалася тяжка доля кріпаків, звучали заклики до боротьби проти гнобителів. Селяни не погоджувалися підписувати уставні грамоти, виконувати повинності й підкорятися місцевим органам влади. В Єлисаветградському повіті з 477 маєтків уставні грамоти було укладено в 260, 3521 чоловік погодився на т. зв. дарчі наділи, не маючи змоги викупити землю у поміщика. Вже в квітні 1861 року почалися антиурядові виступи. Селян Камбурліївки Олександрійського повіту лише з допомогою ескадрону гусарів вдалося примусити підписати уставну грамоту. Тоді ж сталися виступи ще у 18 селах краю. Встановлення царським урядом обов'язкового викупу наділу в грудні 1863 року викликало нові заворушення. Антиурядові виступи відбулися в Любомирці, Помічній, Глиняному, Гнатівці та ін. селах Єлисаветградського повіту.
Нерідко до колишніх кріпаків приєднувалися й державні селяни, які також зазнавали тяжкого феодального гніту. За законом від 24 листопада 1866 року і указами 1866-1867 рр. державні селяни та військові поселенці мали викупити т. зв. тимчасові наділи - від 5,7 до 7 десятин на ревізьку душу. Але визначена законом щорічна плата - т. зв. державна оброчна подать - 1 крб. 87 коп. до 1872 року
була підвищена до 3 крб. 44 коп. на душу. Численні платежі (подушні податки, мирські й державні побори) розкладалися тепер на кількість ревізьких душ, а оброчний податок, земські побори тощо - на десятину землі.
Кріпосницька суть реформи 1861 року яскраво проявилась і в правовому становищі селян. Вони повністю підкорялися волосним і сільським старшинам, сходам, судам, які часто залежали від місцевих поміщиків. Фактично у цілковитій залежності від царської бюрократії перебували й земські установи.
Вже у 1865 році колишні військові поселяни Новгородки, Аджамки, Покров- ського, Варварівки і Малинівки відмовилися виконувати повинності, вимагаючи заміни сільських старшин, які використовували збір податків для особистого збагачення. Для придушення заворушення було надіслано полк драгунів. У 70-х роках колишні поміщицькі селяни виступали проти межування земель за їх кошти.
Жителі с. Миронівки Олександрійського повіту, припинивши сплату оброку місцевому поміщику, вимагали повернути їм угіддя, відрізані під час реформи 1861 року. Поміщик змушений був піти на деякі поступки: розширив прогони, дозволив користуватись водопоєм тощо.
У 70-х роках широко розгорнувся рух колишніх державних селян проти введення т. зв. люстраційних актів, в результаті яких кращі землі часто прирізалися заможним господарствам. Протягом лютого-березня 1875 року цей рух поширився на села Чигиринського повіту: Подорожнє, Тарасівну, Воронівку, Липове, Крилів, Калабарак, Андрусівку, Колонтаїв.
Незважаючи на пережитки кріпосництва, які важким тягарем лягали на плечі трудящих, після реформи 1861 року в краї швидко розвивалися