Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
Трудящі міст і сіл піднімалися на боротьбу проти війни і самодержавства. Влітку 1916 року залізничники Знам'янки, Помічної, Щасливої відмовилися перевозити військові вантажі. Посилювалися аграрні заворушення. Так, виступ селян Тернівки Тишківської волості в серпні 1914 року проти поміщика вдалось припинити тільки за допомогою загону поліції. Значний виступ проти примусового виходу з громади окремих господарств стався 15 жовтня 1914 року в с. Степанівці Олександрійського повіту. Наступного року відбулося кілька страйків сільськогосподарських робітників у селах Капітанівці і Тишківці. Весною 1916 року селяни Бобринця, Малої Данилівни, Кетрисанівки, Новомихайлівки та ін. сіл Єлисаветградського повіту саботували здачу коней для армії. А влітку того ж року жителі Богданівни, Гайворона, Великих Троянів, Синьок під час сільськогосподарського перепису силоміць забрали в переписувачів і спалили статистичні документи. 12 з них поліція кинула у в'язницю. Невдоволення війною охопило і солдат, які всіляко ухилялись від військової служби.
Активну роботу серед трудящих проводили більшовики, використовуючи легальні організації робітничого класу: профспілки, клуби. В одному із споживчих товариств Олександрії працював М. А. Іванов, який листувався з ЦК РСДРП. У містах і селах повіту агітаційну роботу в цей час вели більшовики Іі. В. Соловйова, М. М. Суходольський. М. І. Френкель, а також революційно настроєні робітники й солдати, вислані з промислових центрів Росії. Щотижнева профспілкова єлисаветградська газета «Труд» часто передруковувала матеріали більшовицької «Звезды».
Після Лютневої буржуазно-демократичної революції повсюдно проходили багатолюдні мітинги і демонстрації, на яких більшовики закликали ліквідувати органи царської адміністрації, суд і поліцію. Підтримуючи робітників і селян, солдати роззброювали охорону станцій, місцеві гарнізони. В липні у військових гарнізонах були проведені масові арешти революційних солдатів. На залізничних станціях Єлисаветград, Знам'янка, Олександрія, Долинська, Помічна почали діяти військово-польові суди.
За прикладом петроградського пролетаріату трудящі краю приступили до створення Рад. На початку березня обрано Раду робітничих і Раду солдатських депутатів у Єлисаветграді, які об'єдналися в кінці березня. У другій половині березня обрано Раду робітничих і солдатських депутатів в Олександрії.
Повсюдно створюються Ради селянських депутатів і селянські комітети. В червні 1917 року обрано Єлисаветградську повітову Раду селянських депутатів, а згодом - Олександрійську. Проте в більшості Рад керівництво захопили меншовики та есери, які підтримували буржуазний Тимчасовий уряд. У містах представники місцевої буржуазії, земств, угодовських партій під керівництвом кадетів створювали т. зв. громадські комітети. Залишались також міські думи та управи, а у повітах і волостях - земські установи. До Єлисаветградського «комітету громадської безпеки» ввійшло і 15 членів міської думи. Згодом він злився з міською думою у т. зв. демократичну думу. У Бобринці «громадський комітет» складався з 30 членів, серед них було лише 3 робітники, які, звичайно, не могли істотно вплинути на його діяльність. Подібне сталося у Новомиргороді, Олександрії, Новогеоргіївську, Новоукраїнці, Рівному тощо.
Політична боротьба після Лютневої революції втягнула в себе всі прошарки населення. Повалення царизму викликало посилення національно-визвольного руху, який українські націоналісти намагалися використати для відвернення українських
робітників і селян від загальноросійського революційного руху. їх буржуазні і дрібнобуржуазні партії створювали т. зв. повітові ради, вороже настроєні проти Рад робітничих і солдатських депутатів, загони «вільного козацтва», націоналістичні організації, які розповсюджували значну кількість газет - «Рідне слово», «Нова рада» тощо з брудними наклепами на більшовицьку партію.
Кіровоградська область
Сторінка 21 з 51
сільському господарству. Восени 1914 року через нестачу робочих рук більша частина врожаю залишилась у полі. На січень 1915 року посівні площі в Єлисаветградському повіті порівняна з 1913 роком скоротилися на 18 проц. Валовий збір зерна 1913 року становив 6в млн., а 1915 - 48 млн. пудів. В Олександрійському повіті відповідно - 35 млн. і 25 млн. пудів. Цей спад відбувався в основному за рахунок бідняцьких і часткова середняцьких господарств. Активну роботу серед трудящих проводили більшовики, використовуючи легальні організації робітничого класу: профспілки, клуби. В одному із споживчих товариств Олександрії працював М. А. Іванов, який листувався з ЦК РСДРП. У містах і селах повіту агітаційну роботу в цей час вели більшовики Іі. В. Соловйова, М. М. Суходольський. М. І. Френкель, а також революційно настроєні робітники й солдати, вислані з промислових центрів Росії. Щотижнева профспілкова єлисаветградська газета «Труд» часто передруковувала матеріали більшовицької «Звезды».
Після Лютневої буржуазно-демократичної революції повсюдно проходили багатолюдні мітинги і демонстрації, на яких більшовики закликали ліквідувати органи царської адміністрації, суд і поліцію. Підтримуючи робітників і селян, солдати роззброювали охорону станцій, місцеві гарнізони. В липні у військових гарнізонах були проведені масові арешти революційних солдатів. На залізничних станціях Єлисаветград, Знам'янка, Олександрія, Долинська, Помічна почали діяти військово-польові суди.
За прикладом петроградського пролетаріату трудящі краю приступили до створення Рад. На початку березня обрано Раду робітничих і Раду солдатських депутатів у Єлисаветграді, які об'єдналися в кінці березня. У другій половині березня обрано Раду робітничих і солдатських депутатів в Олександрії.
Повсюдно створюються Ради селянських депутатів і селянські комітети. В червні 1917 року обрано Єлисаветградську повітову Раду селянських депутатів, а згодом - Олександрійську. Проте в більшості Рад керівництво захопили меншовики та есери, які підтримували буржуазний Тимчасовий уряд. У містах представники місцевої буржуазії, земств, угодовських партій під керівництвом кадетів створювали т. зв. громадські комітети. Залишались також міські думи та управи, а у повітах і волостях - земські установи. До Єлисаветградського «комітету громадської безпеки» ввійшло і 15 членів міської думи. Згодом він злився з міською думою у т. зв. демократичну думу. У Бобринці «громадський комітет» складався з 30 членів, серед них було лише 3 робітники, які, звичайно, не могли істотно вплинути на його діяльність. Подібне сталося у Новомиргороді, Олександрії, Новогеоргіївську, Новоукраїнці, Рівному тощо.
Політична боротьба після Лютневої революції втягнула в себе всі прошарки населення. Повалення царизму викликало посилення національно-визвольного руху, який українські націоналісти намагалися використати для відвернення українських
робітників і селян від загальноросійського революційного руху. їх буржуазні і дрібнобуржуазні партії створювали т. зв. повітові ради, вороже настроєні проти Рад робітничих і солдатських депутатів, загони «вільного козацтва», націоналістичні організації, які розповсюджували значну кількість газет - «Рідне слово», «Нова рада» тощо з брудними наклепами на більшовицьку партію.