Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
Захопивши територію області, денікінці реставрували буржуазно-поміщицький режим, що грунтувався на кривавому терорі. Поверталися у свої маєтки поміщики. Націоналізовані Радянською владою підприємства відбирали капіталісти. Зростало безробіття.
Для боротьби проти денікінщини ще на початку липня 1919 року за вказівкою Катеринославського губному КП(б)У створюється підпільна організація в Олександрії. З таким же завданням з Катеринослава до Єлисаветграда прибули п'ять представників губному. Згодом на допомогу єлисаветградським підпільникам Зафронтбюро ЦК КП(б)У направило ще п'ять досвідчених партійних працівників. Налагодивши зв'язок з Одеським підпіллям і військово-революційним штабом Херсонської губернії, вони формували підпільні ревкоми, партизанські загони, керували боротьбою трудящих. Наприкінці серпня з ініціативи військового відділу ЦК КП(б)У створено Олександрійський штаб для організації партизансько-повстанського руху. Незабаром підпільники повідомляли Зафронтбюро ЦК КП(б)У, що «зорганізовано 27 сіл, з них найбільші - Компаніївка та Суботці. Усі села зв'язані з Ревштабом Херсонщини». На території Єлисаветградського й Олександрійського повітів розгорнуйся масовий партизанський рух. Повсталі селяни Суботців розгромили денікінський гарнізон і вигнали поміщика. Значні збройні виступи сталися також у Компаніївці, Павлиші, Володимирівці, Федорівці, Обознівці, Грузькому, Панчевому, Успенці і Канежі. 24 вересня 1919 року загони повсталих робітників і селян навіть вступили в Єлисаветград. Тільки з допомогою кавалерійської бригади і бронепоїзда, надісланих із Знам'янки, денікінцям вдалось вибити повстанців з міста. 18 листопада у Єлисаветграді за наказом генерала Слащова було страчено командира партизанського загону А. Ф. Стратієнка і 12 його товаришів-комуністів. У с. Успенці денікінці схопили 20 партизанів, 6 із них порубали шаблями. Село було майже повністю спалено.
На білий терор трудящі відповіли масовим опором ворогові. Командуючий партизансько-повстанськими силами Лівобережної і південно-східної частини Правобережної України Г. О. Колос повідомив ЦК КП(б)У: «У Олександрійському повіті Херсонської губернії - загальне повстання з кількістю багнетів до 6000». Активні бойові операції проти денікінців, а також махновців і петлюрівців здійснювали десятки партизанських загонів. Так, загін Ф. Г. Третяка 18 грудня зайняв станцію Павлиш і на тривалий час вивів з ладу залізничну лінію Олександрія - Крюків. Повстанці В. В. Свистуна 31 грудня вибили білогвардійців з Успенки, Деріївки та інших сіл на Дніпрі.
У грудні 1919 року Червона Армія розгорнула наступ проти білогвардійців на Одеському напрямку. 31 грудня частини 12-ї армії оволоділи Павлишом, 7 січня 1920 року - Олександрією, 10 січня - Новомиргородом. Розвиваючи наступ на Кривий Ріг-Долинську-Новгородку-Єлисаветград- Новоукраїнку, 41-а, 45-а та Латиська стрілецька дивізії 14-ї армії (командарм І. П. Уборевич) 24 січня розгромили денікінців в районі Єлисаветграда. На початку лютого 1920 року територія сучасної Кіровоградської області була повністю визволена від білогвардійців.
У другій половині січня 1920 року Єлисаветградський повітовий ревком закликав всіх робітників і селян «... розпочати творчу працю у відбудові розбитого контрреволюцією народного життя, як економічного, так і культурного». Вийшли з підпілля і відновили роботу партійні організації, які за допомогою політвідділів червоноар- мійських частин створювали волосні й сільські ревкоми. З перших днів діяльності вони приступили до зміцнення революційного порядку і подання допомоги Червоній Армії. Земельні відділи волосних ревкомів брали на облік землю, посівний матеріал, сільськогосподарський інвентар у колишніх поміщицьких маєтках.
Кіровоградська область
Сторінка 28 з 51
перешкоджаючи з'єднанню петлюрівців, махновців і денікінців. ЦК КП(б)У і Раднарком України направили сюди члена ЦК КП(б)У і Реввійськради 12-ї армії В. П. Затонського з групою політпра- цівників. Разом з радянськими частинами успішно діяли проти націоналістичних банд партизанські загони Т. М. Гуляницького. За наказом В. П. Затонського і Й. Е. Якіра ці загони в середині серпня кілька разів очищали від махновців залізничну дільницю Бірзула-Помічна. Відчутну допомогу Південній групі військ в районі Новомиргород-Помічна-Новоукраїнка надали бійці Задніпровської бригади бронепоїздів, яку очолював С. М. Лепетенко, уродженець с. Кальниболот Єлисаветградського повіту. Для боротьби проти денікінщини ще на початку липня 1919 року за вказівкою Катеринославського губному КП(б)У створюється підпільна організація в Олександрії. З таким же завданням з Катеринослава до Єлисаветграда прибули п'ять представників губному. Згодом на допомогу єлисаветградським підпільникам Зафронтбюро ЦК КП(б)У направило ще п'ять досвідчених партійних працівників. Налагодивши зв'язок з Одеським підпіллям і військово-революційним штабом Херсонської губернії, вони формували підпільні ревкоми, партизанські загони, керували боротьбою трудящих. Наприкінці серпня з ініціативи військового відділу ЦК КП(б)У створено Олександрійський штаб для організації партизансько-повстанського руху. Незабаром підпільники повідомляли Зафронтбюро ЦК КП(б)У, що «зорганізовано 27 сіл, з них найбільші - Компаніївка та Суботці. Усі села зв'язані з Ревштабом Херсонщини». На території Єлисаветградського й Олександрійського повітів розгорнуйся масовий партизанський рух. Повсталі селяни Суботців розгромили денікінський гарнізон і вигнали поміщика. Значні збройні виступи сталися також у Компаніївці, Павлиші, Володимирівці, Федорівці, Обознівці, Грузькому, Панчевому, Успенці і Канежі. 24 вересня 1919 року загони повсталих робітників і селян навіть вступили в Єлисаветград. Тільки з допомогою кавалерійської бригади і бронепоїзда, надісланих із Знам'янки, денікінцям вдалось вибити повстанців з міста. 18 листопада у Єлисаветграді за наказом генерала Слащова було страчено командира партизанського загону А. Ф. Стратієнка і 12 його товаришів-комуністів. У с. Успенці денікінці схопили 20 партизанів, 6 із них порубали шаблями. Село було майже повністю спалено.
На білий терор трудящі відповіли масовим опором ворогові. Командуючий партизансько-повстанськими силами Лівобережної і південно-східної частини Правобережної України Г. О. Колос повідомив ЦК КП(б)У: «У Олександрійському повіті Херсонської губернії - загальне повстання з кількістю багнетів до 6000». Активні бойові операції проти денікінців, а також махновців і петлюрівців здійснювали десятки партизанських загонів. Так, загін Ф. Г. Третяка 18 грудня зайняв станцію Павлиш і на тривалий час вивів з ладу залізничну лінію Олександрія - Крюків. Повстанці В. В. Свистуна 31 грудня вибили білогвардійців з Успенки, Деріївки та інших сіл на Дніпрі.
У грудні 1919 року Червона Армія розгорнула наступ проти білогвардійців на Одеському напрямку. 31 грудня частини 12-ї армії оволоділи Павлишом, 7 січня 1920 року - Олександрією, 10 січня - Новомиргородом. Розвиваючи наступ на Кривий Ріг-Долинську-Новгородку-Єлисаветград- Новоукраїнку, 41-а, 45-а та Латиська стрілецька дивізії 14-ї армії (командарм І. П. Уборевич) 24 січня розгромили денікінців в районі Єлисаветграда. На початку лютого 1920 року територія сучасної Кіровоградської області була повністю визволена від білогвардійців.
У другій половині січня 1920 року Єлисаветградський повітовий ревком закликав всіх робітників і селян «... розпочати творчу працю у відбудові розбитого контрреволюцією народного життя, як економічного, так і культурного». Вийшли з підпілля і відновили роботу партійні організації, які за допомогою політвідділів червоноар- мійських частин створювали волосні й сільські ревкоми. З перших днів діяльності вони приступили до зміцнення революційного порядку і подання допомоги Червоній Армії. Земельні відділи волосних ревкомів брали на облік землю, посівний матеріал, сільськогосподарський інвентар у колишніх поміщицьких маєтках.