Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
Під керівництвом підпільних ревкомів, очолюваних комуністами, у липні вибухнули селянські повстання у Білоусівці, Новогеоргіївську, Долинській, Губівці, Лозуватці, Павлшпі, Єлизаветградці та іи. селах. Окупанти жорстоко придушили ці виступи. Новогеоргіївськ і Павлиш були обстріляні з гармат. За участь у повстанні жителі Новогеоргіївська повинні були сплатити 225 тис. крб. контрибуції.
У липневому страйку залізничників особливу стійкість проявили робітники Єлисаветграда, Гайворона, Знам'янки і Помічної. Залізничників підтримали робітники заводу Ельворті та ін. промислових підприємств.
Восени 1918 року грізною силою проти окупантів стали партизанські загони під керівництвом Д. С. Канатенка, І. Д. Діброви, П. І. Олизька, І. К. Тихоненка, які діяли в Олександрійському і південній частині Чигиринського повітів. Багато селян-бідняків Єлисаветградщини билися з інтервентами у складі 1-го Вознесенського партизанського кавалерійського полку.
У першій половині листопада Єлисаветградський і Олександрійський повіти було очищено від окупантів. Почалося відновлення Радянської влади. Однак в багатьох населених пунктах владу захопили ставленики буржуазно-націоналістичної Директорії. Для боротьби з петлюрівцями з ініціативи підпільних більшовицьких організацій створюються десятки партизанських загонів. 5-6 лютого 1919 року загони, очолені
П. С. Ткаченком, у взаємодії з полками 2-ї Української радянської дивізії та Червоного козацтва визволили від військ Директорії Павлиш, Знам'янку, Долинську. 4 лютого розпочалися бої між повсталими робітниками і петлюрівцями у Єлисаветграді. 7 лютого партизанський загін П. С. Ткаченка, який наступав з боку станції Знам'янка, допоміг робітникам міста відновити Радянську владу і почав просуватися до Помічної. У визволенні Єлисаветграда від петлюрівців активну участь брали також партизанські загони, які підійшли з Губівки та Бобринця.12 лютого повстанці визволили Новомиргород, Новоукраїнку, 14 лютого - Помічну, а через кілька днів - всю територію сучасної області.
На початку лютого почалися вибори до Рад, які засвідчили величезний авторитет більшовиків серед робітників і широких мас трудящого селянства. В кінці лютого до волосних виконкомів Нової Праги, Глодос, Созонівки, Олександрівни були обрані виключно більшовики. В ряді міст і сіл, де особливо великих розмірів набирав контрреволюційний бандитизм, продовжували працювати ревкоми.
19-25 лютого 1919 року з ініціативи виконкому Єлисаветградської Ради робітничих і солдатських депутатів скликано повітовий селянський з'їзд Рад. У його роботі взяли участь 102 делегати від 32-х волостей. Переборюючи есерівські настрої частини делегатів і даючи рішучу відсіч контрреволюційним вилазкам куркулів, з'їзд схвалив резолюцію більшовиків у земельному питанні.
Здійснюючи рішення VIII з'їзду РКП(б), III з'їзду КП(б)У та III з'їзду Рад України, партійні організації розгортали роботу по зміцненню органів Радянської влади на місцях, господарському будівництву. Відроджувався транспорт, на фабрики і заводи завозилися сировина, паливо. В селах почали виникати комітети бідноти, які, залучаючи на свій бік середняків, організували боротьбу з куркульством. Щоб поліпшити своє становище, найбільш свідома частина сільської бідноти, що одержала землю, почала об'єднуватися у сільськогосподарські артілі й комуни. Повітові партійні комітети посилали на село десятки комуністів-агітаторів та інструкторів. Значну роботу серед трудового селянства Єлисаветградського повіту провадив член виконкому повітової Ради І. С. Компанієць. У березні 1919 року він створює одну з перших у повіті Володимирівську комуну. Такі комуни були засновані в селах Устинівці, Казарні, Суботцях, Леонтовичах, Лелеківці та ін. У Тата- рівській волості Єлисаветградського повіту весною 1919 року налічувалося 10 радянських господарств. У березні - квітні 1919 року робітникам Москви й Донбасу відправлено 100 вагонів зерна.
Кіровоградська область
Сторінка 26 з 51
Визначну роль у розгортанні всенародної боротьби проти ворога відіграли рішення І з'їзду КП(б)У (липень 1918 р.). Для керівництва партизанським рухом і організації партійного підпілля створений після з'їзду Одеський обком КП(б)У відрядив до Єлисаветграда досвідчепих партійних працівників - І. Є. Клименка, Л. Й. Картвелішвілі, Т. Жгенті. У липневому страйку залізничників особливу стійкість проявили робітники Єлисаветграда, Гайворона, Знам'янки і Помічної. Залізничників підтримали робітники заводу Ельворті та ін. промислових підприємств.
Восени 1918 року грізною силою проти окупантів стали партизанські загони під керівництвом Д. С. Канатенка, І. Д. Діброви, П. І. Олизька, І. К. Тихоненка, які діяли в Олександрійському і південній частині Чигиринського повітів. Багато селян-бідняків Єлисаветградщини билися з інтервентами у складі 1-го Вознесенського партизанського кавалерійського полку.
У першій половині листопада Єлисаветградський і Олександрійський повіти було очищено від окупантів. Почалося відновлення Радянської влади. Однак в багатьох населених пунктах владу захопили ставленики буржуазно-націоналістичної Директорії. Для боротьби з петлюрівцями з ініціативи підпільних більшовицьких організацій створюються десятки партизанських загонів. 5-6 лютого 1919 року загони, очолені
П. С. Ткаченком, у взаємодії з полками 2-ї Української радянської дивізії та Червоного козацтва визволили від військ Директорії Павлиш, Знам'янку, Долинську. 4 лютого розпочалися бої між повсталими робітниками і петлюрівцями у Єлисаветграді. 7 лютого партизанський загін П. С. Ткаченка, який наступав з боку станції Знам'янка, допоміг робітникам міста відновити Радянську владу і почав просуватися до Помічної. У визволенні Єлисаветграда від петлюрівців активну участь брали також партизанські загони, які підійшли з Губівки та Бобринця.12 лютого повстанці визволили Новомиргород, Новоукраїнку, 14 лютого - Помічну, а через кілька днів - всю територію сучасної області.
На початку лютого почалися вибори до Рад, які засвідчили величезний авторитет більшовиків серед робітників і широких мас трудящого селянства. В кінці лютого до волосних виконкомів Нової Праги, Глодос, Созонівки, Олександрівни були обрані виключно більшовики. В ряді міст і сіл, де особливо великих розмірів набирав контрреволюційний бандитизм, продовжували працювати ревкоми.
19-25 лютого 1919 року з ініціативи виконкому Єлисаветградської Ради робітничих і солдатських депутатів скликано повітовий селянський з'їзд Рад. У його роботі взяли участь 102 делегати від 32-х волостей. Переборюючи есерівські настрої частини делегатів і даючи рішучу відсіч контрреволюційним вилазкам куркулів, з'їзд схвалив резолюцію більшовиків у земельному питанні.
Здійснюючи рішення VIII з'їзду РКП(б), III з'їзду КП(б)У та III з'їзду Рад України, партійні організації розгортали роботу по зміцненню органів Радянської влади на місцях, господарському будівництву. Відроджувався транспорт, на фабрики і заводи завозилися сировина, паливо. В селах почали виникати комітети бідноти, які, залучаючи на свій бік середняків, організували боротьбу з куркульством. Щоб поліпшити своє становище, найбільш свідома частина сільської бідноти, що одержала землю, почала об'єднуватися у сільськогосподарські артілі й комуни. Повітові партійні комітети посилали на село десятки комуністів-агітаторів та інструкторів. Значну роботу серед трудового селянства Єлисаветградського повіту провадив член виконкому повітової Ради І. С. Компанієць. У березні 1919 року він створює одну з перших у повіті Володимирівську комуну. Такі комуни були засновані в селах Устинівці, Казарні, Суботцях, Леонтовичах, Лелеківці та ін. У Тата- рівській волості Єлисаветградського повіту весною 1919 року налічувалося 10 радянських господарств. У березні - квітні 1919 року робітникам Москви й Донбасу відправлено 100 вагонів зерна.