Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
Великою популярністю у кіровоградців користувався балетний колектив художньої самодіяльності, організований у 1935 році при клубі ім. Жовтня. Протягом 1939-1940 рр. він виїжджав з творчими звітами до Москви, Херсона та ін. міст країни.
До послуг трудящих міста уже в 1937 році було понад 50 бібліотек. Найбільша з них - ім. Н. К. Крупської з книжковим фондом близько 80тис. примірників, при якій функціонувало 73 книжкові пересувки. Цей заклад став базою для створення в 1939 році обласної бібліотеки.
Місто відвідували відомі мистецькі колективи, видатні письменники і актори. Так, наприклад, у квітні 1929 року тут побувала група українських радянських письменників у складі В. Сосюри, Л. Первомайського, С. Голованівського, І. Мики- тенка. Вони виступали у театрі заводу «Червона зірка», перед працівниками освіти, комсомольським активом, студентами педтехнікуму та учнями трудшколи № 4, зустрічалися з робітниками «Червоного Профінтерну».
Громадські організації і добровільні товариства проводили серед молоді значну оборонну і фізкультурну роботу. 1939 року в місті було проведено 177 воєнізованих походів, у яких взяли участь 23 724 чоловіка. За обсягом і результативністю масових заходів Кіровоградський міський комітет у справах фізкультури і спорту того року зайняв перше місце в країні.
Виховані Комуністичною партією в дусі беззавітної відданості соціалістичній Вітчизні, трудящі міста в роки Великої Вітчизняної війни одностайно піднялися на захист завоювань Великого Жовтня. 22-23 червня 1941 року на підприємствах і в установах, у навчальних закладах міста відбулися мітинги. Понад 19 тис. їх учасників дали клятву віддати всі сили справі розгрому ненависного фашизму. З перших днів війни переважна більшість промислових підприємств Кіровограда перейшла на випуск продукції для фронту. За почином ливарника заводу «Червона зірка» комуніста К. К. Столяренка кожен робітник на виробництві обслуговував 2-4 верстати.
Тисячі кіровоградців йшли добровольцями до Червоної Армії, вступали до народного ополчення і винищувальних загонів. Так, робітник заводу «Червона зірка» М. Й. Баланчук у перший день війни у заяві до міськвійськкомату писав: «Я був партизаном у 1918 році, громив німецьких загарбників. Тепер, коли фашизм знову хоче відняти від нас кров'ю здобуті завоювання революції, я добровільно піду в ряди доблесної Червоної Армії і буду беззавітно боротися за нашу Батьківщину». «Я пам'ятаю варварські знущання німецьких окупантів у 1918 році над українським народом,- писав до Кіровоградського міського військкомату угорець комуніст Д. І. Папай.- У відповідь на заклик партії та уряду я прошу зарахувати І мене і мого сина добровольцями в Діючу армію». Батько і син загинули як герої в Сталінграді.
На початку серпня 1941 року, коли німецько-фашистські війська, прорвавши оборону 6-ї і 12-ї армій Південно-Західного фронту, навально просувалися в напрямку Кіровограда, перед партійними і радянськими органами постало завдання терміново організувати оборону міста, завершити евакуацію цінного устаткування промислових підприємств. Гарнізон міста в той час складався лише з 79-го Ізмаїльського прикордонного загону, яким командував підполковник С. Г. Грачов, депутат Верховної Ради Киргизької РСР. До загону приєдналися добровольці-ополченці Кіровограда і кілька окремих розрізнених військових груп, яким вдалося вийти з ворожого оточення. На заклик міськкому партії робітники і службовці під бомбами ворожих літаків допомагали прикордонникам у будівництві оборонних споруд на підступах до міста.
4 серпня під Кіровоградом точився жорстокий бій. Під прикриттям кулеметного вогню прикордонники кілька разів кидалися в багнетну атаку. Кожен з них бився за десятьох. Незважаючи на кількісні переваги в живій силі і техніці, противник зазнав під Кіровоградом значних втрат. Героїчно обороняли місто в повітрі бійці 4-го авіаційного корпусу, яким командував полковник В. О. Судець (згодом маршал авіації, Герой Радянського Союзу). Особливо відзначилися льотчики 296-го винищувального полку.
Два роки і п'ять місяців - з 5 серпня 1941 року - перебував Кіровоград під німецько-фашистським ярмом. Вже з перших днів окупації гітлерівські головорізи почали масове винищування радянських людей.
Кіровоград
Сторінка 20 з 32
клубів, 58 червоних кутків, які розгорнули велику роботу серед робітничих колективів.Великою популярністю у кіровоградців користувався балетний колектив художньої самодіяльності, організований у 1935 році при клубі ім. Жовтня. Протягом 1939-1940 рр. він виїжджав з творчими звітами до Москви, Херсона та ін. міст країни.
До послуг трудящих міста уже в 1937 році було понад 50 бібліотек. Найбільша з них - ім. Н. К. Крупської з книжковим фондом близько 80тис. примірників, при якій функціонувало 73 книжкові пересувки. Цей заклад став базою для створення в 1939 році обласної бібліотеки.
Громадські організації і добровільні товариства проводили серед молоді значну оборонну і фізкультурну роботу. 1939 року в місті було проведено 177 воєнізованих походів, у яких взяли участь 23 724 чоловіка. За обсягом і результативністю масових заходів Кіровоградський міський комітет у справах фізкультури і спорту того року зайняв перше місце в країні.
Виховані Комуністичною партією в дусі беззавітної відданості соціалістичній Вітчизні, трудящі міста в роки Великої Вітчизняної війни одностайно піднялися на захист завоювань Великого Жовтня. 22-23 червня 1941 року на підприємствах і в установах, у навчальних закладах міста відбулися мітинги. Понад 19 тис. їх учасників дали клятву віддати всі сили справі розгрому ненависного фашизму. З перших днів війни переважна більшість промислових підприємств Кіровограда перейшла на випуск продукції для фронту. За почином ливарника заводу «Червона зірка» комуніста К. К. Столяренка кожен робітник на виробництві обслуговував 2-4 верстати.
Тисячі кіровоградців йшли добровольцями до Червоної Армії, вступали до народного ополчення і винищувальних загонів. Так, робітник заводу «Червона зірка» М. Й. Баланчук у перший день війни у заяві до міськвійськкомату писав: «Я був партизаном у 1918 році, громив німецьких загарбників. Тепер, коли фашизм знову хоче відняти від нас кров'ю здобуті завоювання революції, я добровільно піду в ряди доблесної Червоної Армії і буду беззавітно боротися за нашу Батьківщину». «Я пам'ятаю варварські знущання німецьких окупантів у 1918 році над українським народом,- писав до Кіровоградського міського військкомату угорець комуніст Д. І. Папай.- У відповідь на заклик партії та уряду я прошу зарахувати І мене і мого сина добровольцями в Діючу армію». Батько і син загинули як герої в Сталінграді.
На початку серпня 1941 року, коли німецько-фашистські війська, прорвавши оборону 6-ї і 12-ї армій Південно-Західного фронту, навально просувалися в напрямку Кіровограда, перед партійними і радянськими органами постало завдання терміново організувати оборону міста, завершити евакуацію цінного устаткування промислових підприємств. Гарнізон міста в той час складався лише з 79-го Ізмаїльського прикордонного загону, яким командував підполковник С. Г. Грачов, депутат Верховної Ради Киргизької РСР. До загону приєдналися добровольці-ополченці Кіровограда і кілька окремих розрізнених військових груп, яким вдалося вийти з ворожого оточення. На заклик міськкому партії робітники і службовці під бомбами ворожих літаків допомагали прикордонникам у будівництві оборонних споруд на підступах до міста.
4 серпня під Кіровоградом точився жорстокий бій. Під прикриттям кулеметного вогню прикордонники кілька разів кидалися в багнетну атаку. Кожен з них бився за десятьох. Незважаючи на кількісні переваги в живій силі і техніці, противник зазнав під Кіровоградом значних втрат. Героїчно обороняли місто в повітрі бійці 4-го авіаційного корпусу, яким командував полковник В. О. Судець (згодом маршал авіації, Герой Радянського Союзу). Особливо відзначилися льотчики 296-го винищувального полку.
Два роки і п'ять місяців - з 5 серпня 1941 року - перебував Кіровоград під німецько-фашистським ярмом. Вже з перших днів окупації гітлерівські головорізи почали масове винищування радянських людей.