Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
організації розробок покладів бурого вугілля за 3 км від міста - в районі Злодійської балки. Працівники раднаргоспу обстежували всі приміщення, щоб найближчим часом розпочати ремонт лікарень, шкіл, мостів. 1 травня комуністи станції Єлисаветград звернулися до залізничників краю із закликом взяти активну участь у відбудові транспорту. Відкривалися школи, робітничі клуби тощо. Поширеною формою роботи серед трудящих стали мітинги-концерти.
Комсомольці і молодь міста провели збір продуктів для голодуючих дітей північних районів країни. Успішно пройшов комсомольський хлібний тиждень. Тільки учні міста зібрали для трудящих Петрограда 120 пудів хліба. Уже в квітні єлисаветградські комсомольці вирішили направити в Червону Армію 30 проц. свого складу, 27 квітня вони проводжали на фронт 50 своїх товаришів.
Як тільки стало відомо про безчинства григор'євських банд в Олександрії, комуністи і комсомольці міста створили комуністичний батальйон. 2 травня з наближенням григор'євців комуністичний батальйон і робітничі загони добровольців зайняли оборону на підступах до міста, поблизу станції Канатове. Та сили були нерівні - 3 травня заколотники вдерлися до Єлисаветграда. Бандити по-звірячому розправлялися з комуністами і радянським активом. 9 травня вони розстріляли 30 членів міської Ради і комуністів. Під час єврейського погрому було вбито понад З тис. жителів.
11 травня на загальноміських партійних зборах прийнято рішення кинути всі сили на боротьбу проти Григор'єва. Було створено ревком, обрано військово-оперативний штаб. Наступного дня вранці загонові, що складався з робітників, комуністів і слухачів кавалерійських курсів, вдалося роззброїти один з батальйонів григор'євців. 20 травня радянські війська разом з робітничими загонами вибили з Єлисаветграда григор'євські банди, але боротьба з їх недобитками, що нападали на місто, ще продовжувалася до липня 1919 року. Велику роботу в організації трудящих на боротьбу з ними проводили голова ревкому робітник М. X. Чернишов, відповідальні працівники радянських установ -комуністи В. Т. Бондаренко, І. С. Компанієць, В. М. Спренжин та інші.
Влітку в Єлисаветграді організовуються загони для боротьби з денікінцями. Так, 15 липня 1919 року конференція профспілок і заводських комітетів оголосила мобілізованою половину робітників, що залишалися в місті. Комуністичному батальйону довелось битися з різними бандами, які ще до приходу Денікїна намагалися оволодіти містом.
18 серпня 1919 року білогвардійці захопили Єлисаветград. Почалися грабежі, розправи і розстріли без суду й слідства. Багато робітників пішло до партизанських загонів, що створювалися і діяли в селах повіту.
24 січня 1920 року після 4-денних запеклих боїв війська 12-ї армії при підтримці партизанських загонів визволили Єлисаветград від денікінців. Повітовий революційний комітет, який вийшов з підпілля, насамперед ліквідував відновлені білогвардійцями органи влади. На початку лютого знову почали діяти партійна і комсомольська організації міста. Становище було тяжким: зруйновані і пограбовані підприємства та установи не працювали, бракувало палива й сировини. Робітники, службовці не мали будь-яких засобів для існування. Під керівництвом партійного комітету 28 березня - 3 квітня були проведені вибори до Ради. З 102 депутатських місць 72 здобули комуністи, 6 - співчуваючі їм, 9 - безпартійні. Представникам дрібнобуржуазних партій дісталася незначна кількість голосів. Вживалися заходи для налагодження економічного життя, ліквідації саботажу підприємців. У квітні розпочато націоналізацію найбільших заводів і фабрик. Зокрема, 19-23 квітня на підставі декрету Тимчасового робітничо-селянського уряду України націоналізовано машинобудівні заводи Ельворті, Яскульського і Шкловського. До жовтня 1920 року було завершено націоналізацію всіх промислових і торговельних підприємств.
До розв'язання господарських і політичних завдань партійний комітет і виконком Ради залучали широкий робітничий актив. Так, 15-17 серпня 1920
Кіровоград
Сторінка 13 з 32
Вживалися заходи для відродження підприємств міста. Щоб якнайшвидше налагодити виробництво сільськогосподарських машин для населення повіту, на завод Ельворті завозили сировину з інших підприємств, які не працювали. Відновлювалися роботи також на паперовій фабриці. Для забезпечення підприємств і населення паливом почали заготівлю дров. Відділ народного господарства виконкому Ради приступив також до Комсомольці і молодь міста провели збір продуктів для голодуючих дітей північних районів країни. Успішно пройшов комсомольський хлібний тиждень. Тільки учні міста зібрали для трудящих Петрограда 120 пудів хліба. Уже в квітні єлисаветградські комсомольці вирішили направити в Червону Армію 30 проц. свого складу, 27 квітня вони проводжали на фронт 50 своїх товаришів.
Як тільки стало відомо про безчинства григор'євських банд в Олександрії, комуністи і комсомольці міста створили комуністичний батальйон. 2 травня з наближенням григор'євців комуністичний батальйон і робітничі загони добровольців зайняли оборону на підступах до міста, поблизу станції Канатове. Та сили були нерівні - 3 травня заколотники вдерлися до Єлисаветграда. Бандити по-звірячому розправлялися з комуністами і радянським активом. 9 травня вони розстріляли 30 членів міської Ради і комуністів. Під час єврейського погрому було вбито понад З тис. жителів.
11 травня на загальноміських партійних зборах прийнято рішення кинути всі сили на боротьбу проти Григор'єва. Було створено ревком, обрано військово-оперативний штаб. Наступного дня вранці загонові, що складався з робітників, комуністів і слухачів кавалерійських курсів, вдалося роззброїти один з батальйонів григор'євців. 20 травня радянські війська разом з робітничими загонами вибили з Єлисаветграда григор'євські банди, але боротьба з їх недобитками, що нападали на місто, ще продовжувалася до липня 1919 року. Велику роботу в організації трудящих на боротьбу з ними проводили голова ревкому робітник М. X. Чернишов, відповідальні працівники радянських установ -комуністи В. Т. Бондаренко, І. С. Компанієць, В. М. Спренжин та інші.
Влітку в Єлисаветграді організовуються загони для боротьби з денікінцями. Так, 15 липня 1919 року конференція профспілок і заводських комітетів оголосила мобілізованою половину робітників, що залишалися в місті. Комуністичному батальйону довелось битися з різними бандами, які ще до приходу Денікїна намагалися оволодіти містом.
18 серпня 1919 року білогвардійці захопили Єлисаветград. Почалися грабежі, розправи і розстріли без суду й слідства. Багато робітників пішло до партизанських загонів, що створювалися і діяли в селах повіту.
24 січня 1920 року після 4-денних запеклих боїв війська 12-ї армії при підтримці партизанських загонів визволили Єлисаветград від денікінців. Повітовий революційний комітет, який вийшов з підпілля, насамперед ліквідував відновлені білогвардійцями органи влади. На початку лютого знову почали діяти партійна і комсомольська організації міста. Становище було тяжким: зруйновані і пограбовані підприємства та установи не працювали, бракувало палива й сировини. Робітники, службовці не мали будь-яких засобів для існування. Під керівництвом партійного комітету 28 березня - 3 квітня були проведені вибори до Ради. З 102 депутатських місць 72 здобули комуністи, 6 - співчуваючі їм, 9 - безпартійні. Представникам дрібнобуржуазних партій дісталася незначна кількість голосів. Вживалися заходи для налагодження економічного життя, ліквідації саботажу підприємців. У квітні розпочато націоналізацію найбільших заводів і фабрик. Зокрема, 19-23 квітня на підставі декрету Тимчасового робітничо-селянського уряду України націоналізовано машинобудівні заводи Ельворті, Яскульського і Шкловського. До жовтня 1920 року було завершено націоналізацію всіх промислових і торговельних підприємств.
До розв'язання господарських і політичних завдань партійний комітет і виконком Ради залучали широкий робітничий актив. Так, 15-17 серпня 1920