Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
З вересня 1921 року керівні кадри для підприємств і установ готувала радпартшкола. Для підготовки робітничої і селянської молоді до вступу в вузи 1923 року почав діяти робітфак. З травня 1921 року функціонувала 3-класна музична школа.
Радянська влада пробудила до культурного життя широкі маси трудящих. Для задоволення їх духовних потреб до 1926 року у місті відкрили 19 бібліотек, 2 кінотеатри, 10 робітничих клубів, при яких працювали 12 драматичних та хорових гуртків. Найбільшою популярністю у глядачів користувався самодіяльний хоровий колектив заводу «Червона зірка». Серед його учаспиків у 1921 -1923 рр. були робітники М. С. Гришко (пізніше народний артист СРСР, соліст Київського оперного театру), П. І. Селіванов (згодом народний артист РРФСР, соліст Великого театру).
У 1920-1922 рр. згідно з рішенням повітвиконкому у місті створено історико- археологічний і природничо-історичний музеї, згодом об'єднані у краєзнавчий. У лютому 1924 року приймав перших відвідувачів музей революції імені В. 1. Леніна. Тоді ж засновано музей гігієни і санітарії з відділами: анатомічним, соціальних та інфекційних хвороб.
Великою подією в житті міста стало відкриття в день восьмих роковин Великого Жовтня пам'ятника В. І. Леніну за проектом скульптора М. Г. Манізера. Це був один з перших на Україні бронзовий пам'ятник Іллічу.
Всі здобутки у господарському і культурному будівництві трудящі Єлисаветграда пов'язували з діяльністю Комуністичної партії та її вождя. Тому кращі виробничники прагнули вступити до лав ленінської партії. Тільки за ленінським призовом до партії було прийнято 222 чоловіка - переважно робітників від верстата. Зросла кількість партійних осередків і членів партії у робітничих колективах. Так, на заводі «Червона зірка» на кінець відбудовного періоду комуністи становили 15 проц. робітників.
В січневі дні 1924 року трудящі міста разом з усіма народами СРСР, переживаючи тяжку втрату - смерть В. І. Леніна, на траурних мітингах, зборах, засіданнях клялися віддати всі сили успішному виконанню заповітів Ілліча.
Велика увага приділялася інтернаціональному вихованню трудящих. Так, у червні 1921 року на заклик Єлисаветградського парткому, з ініціативи членів профспілки шкіряників профспілкові організації міста провели день допомоги гірникам Англії. Робітники і службовці відраховували одноденний заробіток на користь страйкуючих, які терпіли гостру матеріальну скруту. На початку червня 1923 року, за почином робітників заводу «Червона зірка», пролетарі міста енергійно протестували проти ноти Керзона. Того ж року в зв'язку з вересневим антифашистським повстанням у Болгарії відбулися мітинги солідарності на заводах міста. Переважна більшість членів профспілок входила до добровільних товариств МОДР, «Культзмичка», «Аерохім», «Друг дітей» тощо.
У трудових зусиллях, спрямованих на ліквідацію розрухи і створення основ соціалістичної економіки, зміцнювалася братерська дружба радянських народів.
Палке схвалення всіх трудящих міста дістала промова командуючого збройними силами УРСР М. В. Фрунзе на зборах єлисаветградських комуністів, Профспілкового активу та червоноармійців 24 вересня 1922 року, у якій він обгрунтував необхідність утворення СРСР.
Підкреслюючи велике історичне значення рішень Першого Всесоюзного з'їзду Рад, учасники безпартійної робітничо-червоноармійської конференції, що відбулася у січні 1923 року, обіцяли докласти всіх зусиль для зміцнення дружби радянських народів.
Докорінні перетворення відбулися в Єлисаветграді в ході здійснення соціалістичної індустріалізації країни. Вже на кінець 20-х років тут споруджені нові підприємства - мотороремонтний завод, «Червоний Профінтерн», цегельний, олійний, два хлібозаводи, швейна і ґудзикова фабрики.
Справжнім святом для трудящих Єлисаветграда було відкриття 1 травня 1930 року районної електростанції потужністю 12 тис. квт. У вересні наступного року достроково стала до ладу перша буровугільна шахта «Піонер». Було реконструйовано і значно розширено завод «Червона зірка».
Кіровоград
Сторінка 16 з 32
У 1922 році розпочав роботу вечірній індустріальний технікум, що прирівнювався до вищого технічного учбового закладу. 1925 року в технікумах навчалося 359 студентів.З вересня 1921 року керівні кадри для підприємств і установ готувала радпартшкола. Для підготовки робітничої і селянської молоді до вступу в вузи 1923 року почав діяти робітфак. З травня 1921 року функціонувала 3-класна музична школа.
У 1920-1922 рр. згідно з рішенням повітвиконкому у місті створено історико- археологічний і природничо-історичний музеї, згодом об'єднані у краєзнавчий. У лютому 1924 року приймав перших відвідувачів музей революції імені В. 1. Леніна. Тоді ж засновано музей гігієни і санітарії з відділами: анатомічним, соціальних та інфекційних хвороб.
Великою подією в житті міста стало відкриття в день восьмих роковин Великого Жовтня пам'ятника В. І. Леніну за проектом скульптора М. Г. Манізера. Це був один з перших на Україні бронзовий пам'ятник Іллічу.
Всі здобутки у господарському і культурному будівництві трудящі Єлисаветграда пов'язували з діяльністю Комуністичної партії та її вождя. Тому кращі виробничники прагнули вступити до лав ленінської партії. Тільки за ленінським призовом до партії було прийнято 222 чоловіка - переважно робітників від верстата. Зросла кількість партійних осередків і членів партії у робітничих колективах. Так, на заводі «Червона зірка» на кінець відбудовного періоду комуністи становили 15 проц. робітників.
В січневі дні 1924 року трудящі міста разом з усіма народами СРСР, переживаючи тяжку втрату - смерть В. І. Леніна, на траурних мітингах, зборах, засіданнях клялися віддати всі сили успішному виконанню заповітів Ілліча.
Велика увага приділялася інтернаціональному вихованню трудящих. Так, у червні 1921 року на заклик Єлисаветградського парткому, з ініціативи членів профспілки шкіряників профспілкові організації міста провели день допомоги гірникам Англії. Робітники і службовці відраховували одноденний заробіток на користь страйкуючих, які терпіли гостру матеріальну скруту. На початку червня 1923 року, за почином робітників заводу «Червона зірка», пролетарі міста енергійно протестували проти ноти Керзона. Того ж року в зв'язку з вересневим антифашистським повстанням у Болгарії відбулися мітинги солідарності на заводах міста. Переважна більшість членів профспілок входила до добровільних товариств МОДР, «Культзмичка», «Аерохім», «Друг дітей» тощо.
У трудових зусиллях, спрямованих на ліквідацію розрухи і створення основ соціалістичної економіки, зміцнювалася братерська дружба радянських народів.
Палке схвалення всіх трудящих міста дістала промова командуючого збройними силами УРСР М. В. Фрунзе на зборах єлисаветградських комуністів, Профспілкового активу та червоноармійців 24 вересня 1922 року, у якій він обгрунтував необхідність утворення СРСР.
Підкреслюючи велике історичне значення рішень Першого Всесоюзного з'їзду Рад, учасники безпартійної робітничо-червоноармійської конференції, що відбулася у січні 1923 року, обіцяли докласти всіх зусиль для зміцнення дружби радянських народів.
Докорінні перетворення відбулися в Єлисаветграді в ході здійснення соціалістичної індустріалізації країни. Вже на кінець 20-х років тут споруджені нові підприємства - мотороремонтний завод, «Червоний Профінтерн», цегельний, олійний, два хлібозаводи, швейна і ґудзикова фабрики.
Справжнім святом для трудящих Єлисаветграда було відкриття 1 травня 1930 року районної електростанції потужністю 12 тис. квт. У вересні наступного року достроково стала до ладу перша буровугільна шахта «Піонер». Було реконструйовано і значно розширено завод «Червона зірка».