Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
загальносоюзного виробництва. На цьому велетні сільськогосподарського машинобудування працювало понад 12 тис. робітників. Продукція заводу експортувалася до 8 зарубіжних країн. Зросло
виробництво на заводах «Червоний Профінтерн» і «Більшовик», які спеціалізувалися на випуску обладнання для інкубаторів, запасних частин до тракторів, комбайнів тощо. У 1940 році валовий випуск продукції промислових підприємств міста становив 377 млн. карбованців.
У промисловості, на будівництві і транспорті було зайнято 23 тис. чоловік. Партійні організації приділяли велику увагу піднесенню їх трудової активності. Ще в березні 1929 року комуністи і комсомольці заводу «Червона зірка» прийняли трудовий виклик машинобудівників харківського заводу «Серп і Молот». Між цехами, відділами, бригадами і окремими робітниками розгорталося змагання за дострокове виконання завдань першої п'ятирічки. Ливарники К. Столяренко, брати Тимофій і Устим Луценки, інструментальник Г. Левашников, слюсар П. Гаркуша та багато інших стали першими ударниками в місті. Вони систематично перевиконували виробничі завдання у 1,2-1,5 раза. Розгортання соціалістичного змагання забезпечувало успішне виконання виробничих планів. Так, наприклад, заводи «Червона зірка» і «Червоний Профінтерн» завершили перший п'ятирічний план за 3 роки, обсяг їх виробництва збільшився майже вдвічі.
У 1935 році першими послідовниками донецького гірника О. Г. Ста ханова стали червонозорівці - формувальник К. К. Столяренко, пресувальник В. О. Ки- рилов, столяр І. С. Давиденко, токар С. О. Лук'янченко, гірник із шахти «Піонер» І. Іщенко. Кожен з них виконував виробничі завдання па 300-400 проц., а комуніст К. Столяренко напередодні 19-річчя Великого Жовтня досяг рекордної продуктивності праці - змінну норму виробив на 935 проц. Уже на початку другої п'ятирічки К. Столяренко мав на своєму рахунку більше 150 раціоналізаторських пропозицій, які давали заводові понад 50 тис. крб. річної економії. Його бригада, що носила ім'я Наркома важкої промисловості С. Орджонікідзе, завжди вела перед у соціалістичному змаганні.
Питання про розгортання стахановського руху на окремих підприємствах і в цехах з 1935 року не сходило з порядку денного засідань бюро міськкому КП(б)У, пленумів, партактиву міської партійної організації. Воно стало головшш і в роботі профспілок, в яких об'єднувалися всі робітники і службовці міста. У другій половині 30-х років тисячі робітників Кіровограда активно включилися в рух за оволодіння новою технікою і технічне переозброєння народного господарства. Всі промислові підприємства успішно справлялися з п'ятирічними планами і річними виробничими програмами. В 1939 році на честь XVIII з'їзду ВКП(б) 16 підприємств виконали завдання на 135 проц., а завод «Червона зірка» - на 154 проц. Протягом двох передвоєнних років (1939-1940 рр.) у всесоюзному змаганні машинобудівників червонозорівці завойовували перехідний Червоний прапор Наркомату середнього машинобудування. У 1940 році підприємство було учасником ВСГВ. Імена 78 працівників заводу занесені до Почесної книги Виставки. Завдяки великій організаторській і політмасовій роботі комуністів у 1939-1940 рр. по-стахановському працювали 94 проц. робітників заводу «Більшовик».6
Технічна реконструкція промисловості вимагала піднесення культурно-технічного рівня робітників. Ця проблема розв'язувалася двома шляхами: через школи ФЗУ і організацію технічного навчання працюючих. Протягом 1922-1940 рр. кваліфікованих фабричпо-заводських робітників готувала школа ФЗУ заводу «Червона зірка». У 1930-1935 рр. школи такого типу працювали при міжрайонній спілці промислових артілей та при міських автотранспортних організаціях, які готували
Кіровоград
Сторінка 17 з 32
У 1930 році випуск машин тут досяг за сталими цінами річної продукції всіх 117 дореволюційних заводів сільськогосподарського машинобудування України, а в 1936 році перевищив рівень виробництва усіх підприємств цієї галузі царської Росії 1913 року. Завод відіграв важливу роль у соціалістичній перебудові сільського господарства. У 1929 році, завдяки творчій діяльності інженерно-технічних працівників та робітників, місто стало батьківщиною першої радянської тракторної сівалки, а в 1932 році - найпотужнішої в світі зерноочисної та багатьох ін. складних сільськогосподарських машин. Наприкінці 30-х років підприємство випускало понад 10 проц. їх виробництво на заводах «Червоний Профінтерн» і «Більшовик», які спеціалізувалися на випуску обладнання для інкубаторів, запасних частин до тракторів, комбайнів тощо. У 1940 році валовий випуск продукції промислових підприємств міста становив 377 млн. карбованців.
У промисловості, на будівництві і транспорті було зайнято 23 тис. чоловік. Партійні організації приділяли велику увагу піднесенню їх трудової активності. Ще в березні 1929 року комуністи і комсомольці заводу «Червона зірка» прийняли трудовий виклик машинобудівників харківського заводу «Серп і Молот». Між цехами, відділами, бригадами і окремими робітниками розгорталося змагання за дострокове виконання завдань першої п'ятирічки. Ливарники К. Столяренко, брати Тимофій і Устим Луценки, інструментальник Г. Левашников, слюсар П. Гаркуша та багато інших стали першими ударниками в місті. Вони систематично перевиконували виробничі завдання у 1,2-1,5 раза. Розгортання соціалістичного змагання забезпечувало успішне виконання виробничих планів. Так, наприклад, заводи «Червона зірка» і «Червоний Профінтерн» завершили перший п'ятирічний план за 3 роки, обсяг їх виробництва збільшився майже вдвічі.
У 1935 році першими послідовниками донецького гірника О. Г. Ста ханова стали червонозорівці - формувальник К. К. Столяренко, пресувальник В. О. Ки- рилов, столяр І. С. Давиденко, токар С. О. Лук'янченко, гірник із шахти «Піонер» І. Іщенко. Кожен з них виконував виробничі завдання па 300-400 проц., а комуніст К. Столяренко напередодні 19-річчя Великого Жовтня досяг рекордної продуктивності праці - змінну норму виробив на 935 проц. Уже на початку другої п'ятирічки К. Столяренко мав на своєму рахунку більше 150 раціоналізаторських пропозицій, які давали заводові понад 50 тис. крб. річної економії. Його бригада, що носила ім'я Наркома важкої промисловості С. Орджонікідзе, завжди вела перед у соціалістичному змаганні.
Питання про розгортання стахановського руху на окремих підприємствах і в цехах з 1935 року не сходило з порядку денного засідань бюро міськкому КП(б)У, пленумів, партактиву міської партійної організації. Воно стало головшш і в роботі профспілок, в яких об'єднувалися всі робітники і службовці міста. У другій половині 30-х років тисячі робітників Кіровограда активно включилися в рух за оволодіння новою технікою і технічне переозброєння народного господарства. Всі промислові підприємства успішно справлялися з п'ятирічними планами і річними виробничими програмами. В 1939 році на честь XVIII з'їзду ВКП(б) 16 підприємств виконали завдання на 135 проц., а завод «Червона зірка» - на 154 проц. Протягом двох передвоєнних років (1939-1940 рр.) у всесоюзному змаганні машинобудівників червонозорівці завойовували перехідний Червоний прапор Наркомату середнього машинобудування. У 1940 році підприємство було учасником ВСГВ. Імена 78 працівників заводу занесені до Почесної книги Виставки. Завдяки великій організаторській і політмасовій роботі комуністів у 1939-1940 рр. по-стахановському працювали 94 проц. робітників заводу «Більшовик».6
Технічна реконструкція промисловості вимагала піднесення культурно-технічного рівня робітників. Ця проблема розв'язувалася двома шляхами: через школи ФЗУ і організацію технічного навчання працюючих. Протягом 1922-1940 рр. кваліфікованих фабричпо-заводських робітників готувала школа ФЗУ заводу «Червона зірка». У 1930-1935 рр. школи такого типу працювали при міжрайонній спілці промислових артілей та при міських автотранспортних організаціях, які готували