Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
Перемоги на фронтах громадянської війни викликали небачений трудовий героїзм робітничого класу. У травні єлисаветградські робітники вийшли на перший суботник, щоб впорядкувати місто. Протягом двох останніх місяців 1920 року партійна, комсомольська і профспілкові організації провели 9 суботників і недільників, на яких працювали 3768 чоловік. Вони добували буре вугілля, налагодили роботу олієнь, підготували до пуску ряд промислових підприємств, відремонтували приміщення дитячих будинків, лазаретів тощо. Комуністи виступили ініціаторами проведення тижня пораненого червоноармійця, продовольчого тижня, тижня фронту.
Робітники Єлисаветграда брали активну участь у зміцненні Радянської влади на селі. Восени 1920 року під керівництвом парткому вони провели тиждень селя
нина, під час якого роз'яснювали селянам закони Радянської влади, допомагали бідняцько-середняцьким масам боротися проти куркульства і об'єднуватися в кооперативи. Для обслуговування сільськогосподарських колективів і бідняцьких господарств інвентарем повітовий земельний відділ навесні 1920 року відкрив у місті прокатну станцію.
Водночас партійні і радянські органи міста здійснювали велику роботу щодо мобілізації трудящих на боротьбу з іноземною інтервенцією та внутрішньою контрреволюцією. Навесні 1920 року у зв'язку з нападом панської Польщі виконком Ради звернувся з відозвою поповнити лави Червоної Армії. Влітку того року багато робітників пішло на Південний фронт. Завод Ельворті, на якому було зайнято близько 500 робітників, починаючи з травня 1920 року виконував замовлення Першої Кінної армії. До кінця року еія випустив 7 тис. кулеметних деталей, 1200 возів, відремонтував більше 200 автомобілів і мотоциклів. 17-18 жовтня 1920 року у місті перебував агітпоїзд ВЦВКу «Жовтнева революція» на чолі з М. І. Калініним, А. В. Луначар- ським і М. О. Семашком. Члени агітпоїзда виступили перед бійцями, що вирушали громити врангелівців, зустрічалися з партійними і радянськими працівниками та робітниками міста. Голова ВІДВКу М. І. Калінін розповів про міжнародне і внутрішнє становище країни на засіданні ревкому, на конференції секретарів партійних осередків, фабзавкомів і профспілок.
Після вигнання інтервентів і білогвардійців з України партійні організації міста і органи Радянської влади спрямували свої зусилля на якнайшвидше подолання економічної розрухи. Становище було вкрай важким. На біржі праці в кінці 1921 року зареєстровано 5447 безробітних. Рятуючись від голоду та епідемій, частина робітників пішла в села. Населення Єлисаветграда протягом 1920-1923 рр. зменшилося з 77,1 до 50,2 тис. чоловік. На початку 1921 року в місті лише частково працювали три машинобудівні підприємства. Вони виготовляли сільськогосподарські машини і знаряддя. Відновила роботу також частина млинів, олійні тощо. Але більшість підприємств ще не працювала зовсім або працювала з перебоями. Точилася гостра класова боротьба з ворогами Радянської влади, що намагалися зірвати налагодження господарства.
Боротьбу трудящих з розрухою очолили більшовики. На початку 1921 року у 32 партійних осередках міста налічувалося понад 400 комуністів. В одному із звернень Єлисаветградського повітового комітету КП(б)У до трудящих говорилося: «Три вороги було у нас: Колчак, Денікін і Юденич. Три вороги залишилось: голод, холод і тиф. Тих переміг червоний багнет, цих переможе червона праця». На заклик «Комуністи, на заводи і транспорт!» на підприємства пішла значна кількість міського парта ктиву.
Вже на кінець 1921 року в місті діяло 16 підприємств. Серед них - 5 металообробних заводів, швейна, взуттєва, тютюнова фабрики, млини, електростанція, трамвай, водопровід та ін. Особливо значними були трудові досягнення робітників пайбільшого в місті підприємства «Червона зірка» (колишній завод Ельворті). Червонозорівці першими серед колективів підприємств сільськогосподарського машинобудування України наприкінці 1924 року досягли, а на кінець відбудовного періоду значно перевершили
Кіровоград
Сторінка 14 з 32
року робітнича конференція обговорила питання відбудови міського господарства і прийняла рішення про поліпшення продовольчого забезпечення населення. Учасники конференції писали у телеграмі В. І. Леніну: «Робітнича безпартійна конференція м. Єлисаветграда шле братерський привіт вождю міжнародної соціалістичної революції, Голові Раднаркому РРФСР т. Леніну, який спрямовує твердою рукою боротьбу пролетаріату проти міжнародної контрреволюції». Робітники Єлисаветграда брали активну участь у зміцненні Радянської влади на селі. Восени 1920 року під керівництвом парткому вони провели тиждень селя
нина, під час якого роз'яснювали селянам закони Радянської влади, допомагали бідняцько-середняцьким масам боротися проти куркульства і об'єднуватися в кооперативи. Для обслуговування сільськогосподарських колективів і бідняцьких господарств інвентарем повітовий земельний відділ навесні 1920 року відкрив у місті прокатну станцію.
Водночас партійні і радянські органи міста здійснювали велику роботу щодо мобілізації трудящих на боротьбу з іноземною інтервенцією та внутрішньою контрреволюцією. Навесні 1920 року у зв'язку з нападом панської Польщі виконком Ради звернувся з відозвою поповнити лави Червоної Армії. Влітку того року багато робітників пішло на Південний фронт. Завод Ельворті, на якому було зайнято близько 500 робітників, починаючи з травня 1920 року виконував замовлення Першої Кінної армії. До кінця року еія випустив 7 тис. кулеметних деталей, 1200 возів, відремонтував більше 200 автомобілів і мотоциклів. 17-18 жовтня 1920 року у місті перебував агітпоїзд ВЦВКу «Жовтнева революція» на чолі з М. І. Калініним, А. В. Луначар- ським і М. О. Семашком. Члени агітпоїзда виступили перед бійцями, що вирушали громити врангелівців, зустрічалися з партійними і радянськими працівниками та робітниками міста. Голова ВІДВКу М. І. Калінін розповів про міжнародне і внутрішнє становище країни на засіданні ревкому, на конференції секретарів партійних осередків, фабзавкомів і профспілок.
Після вигнання інтервентів і білогвардійців з України партійні організації міста і органи Радянської влади спрямували свої зусилля на якнайшвидше подолання економічної розрухи. Становище було вкрай важким. На біржі праці в кінці 1921 року зареєстровано 5447 безробітних. Рятуючись від голоду та епідемій, частина робітників пішла в села. Населення Єлисаветграда протягом 1920-1923 рр. зменшилося з 77,1 до 50,2 тис. чоловік. На початку 1921 року в місті лише частково працювали три машинобудівні підприємства. Вони виготовляли сільськогосподарські машини і знаряддя. Відновила роботу також частина млинів, олійні тощо. Але більшість підприємств ще не працювала зовсім або працювала з перебоями. Точилася гостра класова боротьба з ворогами Радянської влади, що намагалися зірвати налагодження господарства.
Боротьбу трудящих з розрухою очолили більшовики. На початку 1921 року у 32 партійних осередках міста налічувалося понад 400 комуністів. В одному із звернень Єлисаветградського повітового комітету КП(б)У до трудящих говорилося: «Три вороги було у нас: Колчак, Денікін і Юденич. Три вороги залишилось: голод, холод і тиф. Тих переміг червоний багнет, цих переможе червона праця». На заклик «Комуністи, на заводи і транспорт!» на підприємства пішла значна кількість міського парта ктиву.
Вже на кінець 1921 року в місті діяло 16 підприємств. Серед них - 5 металообробних заводів, швейна, взуттєва, тютюнова фабрики, млини, електростанція, трамвай, водопровід та ін. Особливо значними були трудові досягнення робітників пайбільшого в місті підприємства «Червона зірка» (колишній завод Ельворті). Червонозорівці першими серед колективів підприємств сільськогосподарського машинобудування України наприкінці 1924 року досягли, а на кінець відбудовного періоду значно перевершили