Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
Готуючись до боротьби проти контрреволюції, більшовики за прикладом інших міст у вересні створили перші загони Червоної гвардії. Ленінський курс на перемогу соціалістичної революції, на взяття всієї влади Радами їм довелося відстоювати у непримиренній боротьбі з меншовиками та іншими дрібнобуржуазними партіями.
26 жовтня до Єлисаветграда надійшла звістка про переможне збройне повстання в Петрограді. Наступного дня на вимогу більшовицької фракції відбулося позачергове засідання Єлисаветградської Ради. Більшовики Т. М. Гуляницький, К. А. Сеульський, М. X. Чернишов зажадали передачі їй всієї влади в місті. У запропонованій ними резолюції вимагалося створити при Раді революційний комітет для боротьби з контрреволюцією. Але меншовики й есери, яких підтримували націоналістичні партії, навіть не поставили на голосування пропозиції більшовиків. 28 жовтня газета «Известия Елисаветградского Совета рабочих, солдатских и крестьянских депутатов» опублікувала повідомлення про повалення в Петрограді Тимчасового уряду і створення Ради Народних Комісарів. В той же день відбулися масові мітинги і збори робітників промислових підприємств і солдатів місцевого гарнізону, учасники яких вітали Радянський уряд на чолі з В. І. Леніним, висловлюючи йому повне довір'я. Водночас буржуазно-націоналістичні елементи, що активізувалися і утворили т. зв. українську раду, почали поповнювати місцевий гарнізон українськими січовиками.
31 жовтня (13 листопада) на екстреному засіданні Єлисаветградської Ради було заслухано інформацію делегатів II Всеросійського з'їзду. Докладно розповів про роботу з'їзду Г. Ф. Журбинський (лівий есер), який разом з більшовиками голосував за ленінські декрети. На засіданні Ради розглянули внесений більшовицькою фрак
цією проект резолюції про визнання рішень II Всеросійського з'їзду Рад. Однак есеро-меншовицька більшість відхилила цей проект. Своєю зрадницькою позицією есери та меншовики заохотили буржуазних націоналістів до захоплення влади в місті, що вони й зробили при допомозі гайдамацького полку.
Та буржуазним націоналістам не вдалося отруїти свідомість єлисаветградських робітників. Вони гнівно протестували проти спроб Центральної ради посварити трудящих України з російським пролетаріатом, розірвати їх єдиний фронт. Так, у постанові від 3 грудня 1917 року правління спілки «Металіст», що об'єднувала робітників металообробної і машинобудівної промисловості, й комітет фабрично-заводських організацій міста рішуче заявили: «... робітничий клас має свою власну лінію. Ця лінія не зачіпає інтересів ніякої національності, вона б'є тільки капітал».
Трудящі Єлисаветграда, самі відчуваючи нестачу продуктів харчування, всіляко допомагали голодуючим Радянської Росії. В кінці листопада для організації продовольчої допомоги петроградським робітникам сюди прибула група солдатів і матросів. Заслухавши її представників, робітничо-солдатські збори висловили повне довір'я Раді Народних Комісарів і одностайно вирішили «видати лишок наявного хліба для революційного пролетаріату і революційної армії».
На початку грудня 1917 року на заклик більшовиків трудящі міста взяли активну участь у виборах своїх представників на Перший Всеукраїнський з'їзд Рад. Перед депутатами вони поставили завдання домагатися проголошення з'їзду правомочною владою на Україні і здійснення лозунгів Жовтневої революції - про мир, хліб, свободу. Делегат від єлисаветградських робітників більшовик В. М.Спренжин працював у колегії внутрішніх справ Українського Радянського уряду.
В умовах зростаючого революційного піднесення 20 грудня 1917 року на черговому засіданні Єлисаветградської Ради більшовики поставили категоричну вимогу про створення військово-революційного комітету. Незважаючи на опір угодовців, наступного дня відбулися перевибори Ради. До її президії увійшли більшовики: Т. М. Гуляницький, Я. Г. Шканд, А. М. Поволоцький, а до виконкому - М. X. Чернишов, К. А. Скульський, В. М. Спренжин, Г. І. Кочерженко, Й. С. Могилевський, Я. І. Щерба та інші.
На першому ж засіданні виконавчий комітет новообраної Ради ухвалив рішення про створення нових загонів Червоної гвардії. А18 січня 1918 року
Кіровоград
Сторінка 11 з 32
Єлисаветградський пролетаріат вимагав переходу влади до рук Рад, миру, встановлення робітничого контролю над виробництвом, конфіскації поміщицьких земель. 26 жовтня до Єлисаветграда надійшла звістка про переможне збройне повстання в Петрограді. Наступного дня на вимогу більшовицької фракції відбулося позачергове засідання Єлисаветградської Ради. Більшовики Т. М. Гуляницький, К. А. Сеульський, М. X. Чернишов зажадали передачі їй всієї влади в місті. У запропонованій ними резолюції вимагалося створити при Раді революційний комітет для боротьби з контрреволюцією. Але меншовики й есери, яких підтримували націоналістичні партії, навіть не поставили на голосування пропозиції більшовиків. 28 жовтня газета «Известия Елисаветградского Совета рабочих, солдатских и крестьянских депутатов» опублікувала повідомлення про повалення в Петрограді Тимчасового уряду і створення Ради Народних Комісарів. В той же день відбулися масові мітинги і збори робітників промислових підприємств і солдатів місцевого гарнізону, учасники яких вітали Радянський уряд на чолі з В. І. Леніним, висловлюючи йому повне довір'я. Водночас буржуазно-націоналістичні елементи, що активізувалися і утворили т. зв. українську раду, почали поповнювати місцевий гарнізон українськими січовиками.
31 жовтня (13 листопада) на екстреному засіданні Єлисаветградської Ради було заслухано інформацію делегатів II Всеросійського з'їзду. Докладно розповів про роботу з'їзду Г. Ф. Журбинський (лівий есер), який разом з більшовиками голосував за ленінські декрети. На засіданні Ради розглянули внесений більшовицькою фрак
цією проект резолюції про визнання рішень II Всеросійського з'їзду Рад. Однак есеро-меншовицька більшість відхилила цей проект. Своєю зрадницькою позицією есери та меншовики заохотили буржуазних націоналістів до захоплення влади в місті, що вони й зробили при допомозі гайдамацького полку.
Та буржуазним націоналістам не вдалося отруїти свідомість єлисаветградських робітників. Вони гнівно протестували проти спроб Центральної ради посварити трудящих України з російським пролетаріатом, розірвати їх єдиний фронт. Так, у постанові від 3 грудня 1917 року правління спілки «Металіст», що об'єднувала робітників металообробної і машинобудівної промисловості, й комітет фабрично-заводських організацій міста рішуче заявили: «... робітничий клас має свою власну лінію. Ця лінія не зачіпає інтересів ніякої національності, вона б'є тільки капітал».
Трудящі Єлисаветграда, самі відчуваючи нестачу продуктів харчування, всіляко допомагали голодуючим Радянської Росії. В кінці листопада для організації продовольчої допомоги петроградським робітникам сюди прибула група солдатів і матросів. Заслухавши її представників, робітничо-солдатські збори висловили повне довір'я Раді Народних Комісарів і одностайно вирішили «видати лишок наявного хліба для революційного пролетаріату і революційної армії».
На початку грудня 1917 року на заклик більшовиків трудящі міста взяли активну участь у виборах своїх представників на Перший Всеукраїнський з'їзд Рад. Перед депутатами вони поставили завдання домагатися проголошення з'їзду правомочною владою на Україні і здійснення лозунгів Жовтневої революції - про мир, хліб, свободу. Делегат від єлисаветградських робітників більшовик В. М.Спренжин працював у колегії внутрішніх справ Українського Радянського уряду.
В умовах зростаючого революційного піднесення 20 грудня 1917 року на черговому засіданні Єлисаветградської Ради більшовики поставили категоричну вимогу про створення військово-революційного комітету. Незважаючи на опір угодовців, наступного дня відбулися перевибори Ради. До її президії увійшли більшовики: Т. М. Гуляницький, Я. Г. Шканд, А. М. Поволоцький, а до виконкому - М. X. Чернишов, К. А. Скульський, В. М. Спренжин, Г. І. Кочерженко, Й. С. Могилевський, Я. І. Щерба та інші.
На першому ж засіданні виконавчий комітет новообраної Ради ухвалив рішення про створення нових загонів Червоної гвардії. А18 січня 1918 року