Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
6 березня 40 уповноважених робітників від промислових підприємств міста взяли на себе ініціативу створення Єлисаветградської Ради робітничих депутатів. 7 березня в міській аудиторії (колишній Колізей) було обрано виконком і президію
Ради. Але в ній, як і в Радах багатьох інших міст, спочатку більшість мали представники дрібнобуржуазних і націоналістичних партій. Майже водночас обрано Раду солдатських депутатів, яка в кінці березня 1917 року об'єдналася з робітничою Радою. З 28 березня Рада почала видавати свій друкований орган - газету «Известия».
Меншовики та есери одразу ж почали проводити угодовську політику щодо буржуазії. 17 березня за їх участю у Єлисаветграді створено місцевий орган Тимчасового уряду, т. зв. громадський комітет, в якому переважали колишні чиновники. Продовжували функціонувати міська і земська управи, де більшість місць належала представникам буржуазії.
В той же час українські буржуазні націоналісти створили «українську раду», де керівну роль відігравали представники партії соціал-федералістів, українських соціал-демократів та українських есерів.
Місцева група більшовиків, яка перебувала у складі об'єднаного комітету РСДРП, у перші дні революції налічувала всього 12 чоловік, що утруднювало роботу серед трудящих по викриттю угодовців, націоналістичних партій і груп. Та, незважаючи на це, вона розгорнула боротьбу за переростання буржуазно-демократичної революції в соціалістичну, керуючись Квітневими тезами В. І. Леніна. Під тиском депутатів-більшовиків, підтриманих революційними робітниками і солдатами, угодовська більшість Ради вже 8 березня прийняла рішення про створення робітничої міліції та запровадження явочним порядком 8-годинного робочого дня на підприємствах. Багато зусиль докладали більшовики для завоювання на свій бік масових організацій трудящих - профспілок. У середині квітня 1917 року в профспілках об'єднувалося близько 10 тис. робітників і службовців міста. Було створено Центральне бюро профспілок. Під впливом більшовицької агітації профспілки повели активний наступ на підприємців.
У травні до міста прибули посланці ЦК РСДРП(б) - член Кронштадського комітету РСДРП(б) С. Н. Баранов і більшовик-балтієць А. С. Агапов. Від ЦК РСДРП(б) почали систематично надходити газета «Правда», брошури, листівки тощо.
Вплив і авторитет більшовиків серед мас зростав з кожним днем. З лютого по липень 1917 року їх кількість у місті збільшилась до 40 чоловік. Озброївшись рішеннями VI з'їзду партії, більшовики готували трудящих до збройного повстання проти буржуазного Тимчасового уряду. Під час корніловського заколоту на спільному мітингу робітників заводів Ельворті і Шкловського під впливом більшовиків було ухвалено резолюцію, яка вимагала арешту ватажків контрреволюції і революційного суду над ними. Такі ж резолюції прийняли загальні збори членів міської профспілки робітників заводів мінеральних вод і пивоварних, а також солдатів гарнізону. Начальника кавалерійського училища, який мав зв'язки з Корніловим, було ареш-
товано. На вимогу трудящих міста 29 серпня Єлисавет- градська Рада створила тимчасовий революційний комітет, завданням якого було попередити можливі виступи прибічників Корнілова.
Класова боротьба в місті дедалі загострювалася. Капіталісти намагалися «приборкати» робітників безробіттям і голодом. У вересні підприємці Ельворті і Гомберг закрили кілька цехів і звільнили частину працюючих. Однак під тиском страйкуючих робітників вони змушені були через кілька днів повернути на роботу звільнених.
17 вересня єлисаветградські більшовики оформляються у самостійну організацію, яка налічувала 60 чоловік. Крок за кроком вони зміцнювали свої позиції у Раді. У жовтні відбулися перевибори Ради. Якщо в березні до складу виконкому входив лише один більшовицький депутат, то тепер їх стало вісім. Більшовики створили свою фракцію.
Кіровоград
Сторінка 10 з 32
Дізнавшись про перемогу Лютневої буржуазно-демократичної революції, трудящі Єлисаветграда разом з солдатами гарнізону розгромили військову гауптвахту, жандармське розшукове відділення, канцелярію пристава і цейхгауз, міську тюрму, з яких забрали зброю. З державних посад скидали монархістів. На заводі Ельворті відбувся великий мітинг. Ради. Але в ній, як і в Радах багатьох інших міст, спочатку більшість мали представники дрібнобуржуазних і націоналістичних партій. Майже водночас обрано Раду солдатських депутатів, яка в кінці березня 1917 року об'єдналася з робітничою Радою. З 28 березня Рада почала видавати свій друкований орган - газету «Известия».
Меншовики та есери одразу ж почали проводити угодовську політику щодо буржуазії. 17 березня за їх участю у Єлисаветграді створено місцевий орган Тимчасового уряду, т. зв. громадський комітет, в якому переважали колишні чиновники. Продовжували функціонувати міська і земська управи, де більшість місць належала представникам буржуазії.
В той же час українські буржуазні націоналісти створили «українську раду», де керівну роль відігравали представники партії соціал-федералістів, українських соціал-демократів та українських есерів.
Місцева група більшовиків, яка перебувала у складі об'єднаного комітету РСДРП, у перші дні революції налічувала всього 12 чоловік, що утруднювало роботу серед трудящих по викриттю угодовців, націоналістичних партій і груп. Та, незважаючи на це, вона розгорнула боротьбу за переростання буржуазно-демократичної революції в соціалістичну, керуючись Квітневими тезами В. І. Леніна. Під тиском депутатів-більшовиків, підтриманих революційними робітниками і солдатами, угодовська більшість Ради вже 8 березня прийняла рішення про створення робітничої міліції та запровадження явочним порядком 8-годинного робочого дня на підприємствах. Багато зусиль докладали більшовики для завоювання на свій бік масових організацій трудящих - профспілок. У середині квітня 1917 року в профспілках об'єднувалося близько 10 тис. робітників і службовців міста. Було створено Центральне бюро профспілок. Під впливом більшовицької агітації профспілки повели активний наступ на підприємців.
У травні до міста прибули посланці ЦК РСДРП(б) - член Кронштадського комітету РСДРП(б) С. Н. Баранов і більшовик-балтієць А. С. Агапов. Від ЦК РСДРП(б) почали систематично надходити газета «Правда», брошури, листівки тощо.
Вплив і авторитет більшовиків серед мас зростав з кожним днем. З лютого по липень 1917 року їх кількість у місті збільшилась до 40 чоловік. Озброївшись рішеннями VI з'їзду партії, більшовики готували трудящих до збройного повстання проти буржуазного Тимчасового уряду. Під час корніловського заколоту на спільному мітингу робітників заводів Ельворті і Шкловського під впливом більшовиків було ухвалено резолюцію, яка вимагала арешту ватажків контрреволюції і революційного суду над ними. Такі ж резолюції прийняли загальні збори членів міської профспілки робітників заводів мінеральних вод і пивоварних, а також солдатів гарнізону. Начальника кавалерійського училища, який мав зв'язки з Корніловим, було ареш-
товано. На вимогу трудящих міста 29 серпня Єлисавет- градська Рада створила тимчасовий революційний комітет, завданням якого було попередити можливі виступи прибічників Корнілова.
Класова боротьба в місті дедалі загострювалася. Капіталісти намагалися «приборкати» робітників безробіттям і голодом. У вересні підприємці Ельворті і Гомберг закрили кілька цехів і звільнили частину працюючих. Однак під тиском страйкуючих робітників вони змушені були через кілька днів повернути на роботу звільнених.
17 вересня єлисаветградські більшовики оформляються у самостійну організацію, яка налічувала 60 чоловік. Крок за кроком вони зміцнювали свої позиції у Раді. У жовтні відбулися перевибори Ради. Якщо в березні до складу виконкому входив лише один більшовицький депутат, то тепер їх стало вісім. Більшовики створили свою фракцію.