Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
На початку 1913 року в Єлисаветграді проживало 76649 чоловік. Панівна верхівка широко використовувала для своїх цілей кошти міста. 70 проц. прибуткової частини міського бюджету становили податки з трудового населення. Більше половини бюджетних витрат 1915 року припадало на утримання поліції, міської управи тощо. Тільки на поліцію було витрачено 110 тис. крб., в той час як на охорону здоров'я - 98 тис. крб. У 70-х роках місто заново розплановано, розчленовано на квартали і сектори забудови. Тут налічувалося близько 6 тис. будинків. У центрі, де виросли особняки місцевих багатіїв, було посаджено сади, парки, озеленено й забруковано вулиці. Робітники жили в темних, тісних, вологих підвалах і напівпідвалах, куди ніколи не заглядало сонце. На одного члена сім'ї припадало 1-2 кв. м житлової площі.
Робітничі житла обладнувались простими (часто власного виготовлення) меблями: столами, шафами, лавами, ослонами, мисниками. А в деяких був лише стіл, а замість ліжок і постелі - солома.
У 1869 році в місті відкрито телеграф, а в 1884 році - поштову контору. У 1892 році збудовано телефонну станцію, наступного року - водогін протяжністю понад 15 верств. Єлисаветград - одне з перших міст, де було введено електричний трамвай (1897 р.). У 1908 році стала до ладу міська електростанція, споруджена за проектом відомого інженера Є. Ф. Тамма.
У лікарняних закладах міста було всього 264 ліжка. Середньодобова плата за перебування хворого в лікарні становила 2 крб.5, тому послугами лікарів більшість трудящих скористатися не могла. У Єлисаветграді проживали 56 лікарів, але тільки 8 з них були на державній службі, решта практикувала приватно. Загальна смертність населення від епідемій тифу, скарлатини, дизентерії тощо протягом 1902- 1912 рр. досягала 21-29 проц., а дитяча - 51 проц. Майже відсутнє було медичне обслуговування на підприємствах.
У пореформений період почала зростати шкільна мережа міста. Протягом 70-х років XIX ст. тут відкрито 6 народних училищ. А в середині 90-х років працювало 16 учбових закладів (без приватних), в т. ч. 4 середніх: чоловіча і жіноча гімназії, земське реальне та духовне училища. З 1907-1908 рр. два семикласні комерційні училища готували бухгалтерів і контролерів для торговельних закладів і підприємств. Та вчилися в них, головним чином, діти заможної верхівки міста. Двокласних і трикласних шкіл, які були більш доступними для дітей простого люду, не вистачало. У 1913 році в школах міста (в т. ч. і в приватних) працювало лише 88 вчителів, відвідували їх 3600 учнів. Близько 42 проц. населення залишалося неписьменним.
У 1874-1876 рр. виходила перша міська газета «Елисаветградский городской листок», з 1876 року до середини 90-х років - «Елисаветградский вестник», з 1892 року - «Ведомости Елисаветградского городского управлення». З 1905 року у місті випускалась буржуазно-ліберальна газета «Голос юга», а протягом 1906 року також «Новая волна» і «Новая Россия». На певний час з'являлися й інші газети, переважно правого напрямку: «Елисаветградские новости» (1904-1905 рр.), «Новороссийский край» тощо. У 1909-1911 рр. видавалася профспілкова газета «Труд».
У 1913 році в Єлисаветграді налічувалося 9 книжкових крамниць і 6 бібліотек. Але тільки в бібліотеці, яка почала діяти з 1898 року, обслуговування читачів було безплатним. Нею користувалося близько 600 робітників і ремісників.
Значну роль у поширенні письменності серед трудящих відігравало т. зв. ремісничо-грамотне училище, відкрите 1867 року з ініціативи прогресивних громадських діячів М. Ф. Федоровського і П. 3. Рябкова, керівника кількох археологічних розкопок на Єлисаветградщині, автора етнографічних праць. Це було перше народне училище, в якому безплатно набували фаху діти найбіднішого міського населення. За півстоліття його закінчили кілька тисяч юнаків і дівчат. У 1873 році М.Ф. Федоровський і П. 3. Рябков організували також «Товариство для поширення ремесел і грамоти», основною метою якого було вишукувати кошти на утримання училища та бібліотеки.
Серед навчальних закладів міста виділялося прогресивністю земське реальне училище, засноване в 1870 році. НаприкінціХІХ ст. тут працювали вчені і педагоги, відомі за межами Росії. Серед них один з основоположників
Кіровоград
Сторінка 8 з 32
У першій половині 1912 року робітники міста з ініціативи більшовиків К. А. Сеульського, Я. Г. Шканда та інших провели групові збори коштів у фонд «Правдм». Про цей внесок єлисаветградських пролетарів В. І. Ленін писав згодом у статті «Підсумки піврічної роботи». Робітничі житла обладнувались простими (часто власного виготовлення) меблями: столами, шафами, лавами, ослонами, мисниками. А в деяких був лише стіл, а замість ліжок і постелі - солома.
У 1869 році в місті відкрито телеграф, а в 1884 році - поштову контору. У 1892 році збудовано телефонну станцію, наступного року - водогін протяжністю понад 15 верств. Єлисаветград - одне з перших міст, де було введено електричний трамвай (1897 р.). У 1908 році стала до ладу міська електростанція, споруджена за проектом відомого інженера Є. Ф. Тамма.
У лікарняних закладах міста було всього 264 ліжка. Середньодобова плата за перебування хворого в лікарні становила 2 крб.5, тому послугами лікарів більшість трудящих скористатися не могла. У Єлисаветграді проживали 56 лікарів, але тільки 8 з них були на державній службі, решта практикувала приватно. Загальна смертність населення від епідемій тифу, скарлатини, дизентерії тощо протягом 1902- 1912 рр. досягала 21-29 проц., а дитяча - 51 проц. Майже відсутнє було медичне обслуговування на підприємствах.
У пореформений період почала зростати шкільна мережа міста. Протягом 70-х років XIX ст. тут відкрито 6 народних училищ. А в середині 90-х років працювало 16 учбових закладів (без приватних), в т. ч. 4 середніх: чоловіча і жіноча гімназії, земське реальне та духовне училища. З 1907-1908 рр. два семикласні комерційні училища готували бухгалтерів і контролерів для торговельних закладів і підприємств. Та вчилися в них, головним чином, діти заможної верхівки міста. Двокласних і трикласних шкіл, які були більш доступними для дітей простого люду, не вистачало. У 1913 році в школах міста (в т. ч. і в приватних) працювало лише 88 вчителів, відвідували їх 3600 учнів. Близько 42 проц. населення залишалося неписьменним.
У 1874-1876 рр. виходила перша міська газета «Елисаветградский городской листок», з 1876 року до середини 90-х років - «Елисаветградский вестник», з 1892 року - «Ведомости Елисаветградского городского управлення». З 1905 року у місті випускалась буржуазно-ліберальна газета «Голос юга», а протягом 1906 року також «Новая волна» і «Новая Россия». На певний час з'являлися й інші газети, переважно правого напрямку: «Елисаветградские новости» (1904-1905 рр.), «Новороссийский край» тощо. У 1909-1911 рр. видавалася профспілкова газета «Труд».
У 1913 році в Єлисаветграді налічувалося 9 книжкових крамниць і 6 бібліотек. Але тільки в бібліотеці, яка почала діяти з 1898 року, обслуговування читачів було безплатним. Нею користувалося близько 600 робітників і ремісників.
Значну роль у поширенні письменності серед трудящих відігравало т. зв. ремісничо-грамотне училище, відкрите 1867 року з ініціативи прогресивних громадських діячів М. Ф. Федоровського і П. 3. Рябкова, керівника кількох археологічних розкопок на Єлисаветградщині, автора етнографічних праць. Це було перше народне училище, в якому безплатно набували фаху діти найбіднішого міського населення. За півстоліття його закінчили кілька тисяч юнаків і дівчат. У 1873 році М.Ф. Федоровський і П. 3. Рябков організували також «Товариство для поширення ремесел і грамоти», основною метою якого було вишукувати кошти на утримання училища та бібліотеки.
Серед навчальних закладів міста виділялося прогресивністю земське реальне училище, засноване в 1870 році. НаприкінціХІХ ст. тут працювали вчені і педагоги, відомі за межами Росії. Серед них один з основоположників