Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
Готуючи маси до політичних страйків, більшовики закликали їх організовувати мітинги і демонстрації протесту проти самодержавства. У червні 1905 року вийшов перший номер робітничої газети «Голос рабочего». У серпні було видано ще 4 номери цієї газети. Під час всеросійського жовтневого політичного страйку виступили робітники майже всіх великих підприємств Єлисаветграда. Припинивши роботу, вони вимагали встановлення дев'ятигодинного робочого дня, підвищення заробітної плати, поліпшення умов праці. Революційні настрої охопили й передову частину інтелігенції та учнівську молодь. Так, у першій половині жовтня відбулися заворушення учнів старших класів чоловічої гімназії й реального училища, які вимагали свободи совісті, друку, слова, зборів, недоторканості особи і житла, рівності всіх перед законом, амністії політичним в'язням і скликання Установчих зборів на основі загального, прямого і таємного голосування. 18 жовтня місцеві власті намагалися провести «народні торжества» з приводу царського маніфесту від 17 жовтня. Проте учасники загальноміської демонстрації, організованої більшовиками, дали їм рішучу відсіч.
12 грудня в місті обрано Раду робітничих депутатів. До складу Ради ввійшли по 2 делегати від підприємства, всього- понад 50 чоловік. Однак робота в масах ускладнювалася розкольницькими діями меншовиків, які шкодили справі революційного згуртування пролетаріату. Це призвело до того, що 13 грудня було заарештовано склад Ради. Серйозно заважали об'єднанню революційних сил також місцеві організації соціалістів-революціонерів, анархістів, бундівців, націоналістичних груп.
Боротьба єлисаветградського пролетаріату проти капіталістів та самодержавства продовжувалась і в період відступу революції. За даними фабричної інспекції, у 1906 році відбулося 11 страйків, у яких взяли участь 1821 чоловік, тобто більше половини фабрично-заводських робітників міста.
В ході революції зростали ряди місцевої соціал-демократичної організації. В січні 1905 року в ній налічувалося 15 членів, а на квітень наступного року - вже 60. У Єлисаветградській соціал-демократичній організації на той час перемагав ленінський напрям. На IV (об'єднавчому) з'їзді РСДРП її представляв делегат- більшовик.
Завдяки активній революційній діяльності більшовиків, у 1906 році організо- ванішими стали виступи робітників найбільшого в місті підприємства - заводу Ельворті. 16 червня після закінчення робочого дня тут відбувся багатолюдний мітинг, на якому оратори протестували проти чорносотенних погромів. 27 червня у місцевій газеті «Новая волна» було опубліковано протест за підписом 154 робітників заводу проти реакційної газети «Московское вече», яка закликала до міжнаціональних погромів, грабежів, насильств і вбивств. Трудящі вимагали закрити газету і притягти до відповідальності редактора та осіб, що її розповсюджували.
25 червня 1906 року на заводі Ельворті відбувся перший політичний страйк. Вимагаючи припинити розгул місцевих чорносотенців, робітники в цей день протестували проти суду над Петербурзькою Радою робітничих депутатів, заявивши, що це - суд над усім пролетаріатом Росії. Страйкували робітники й інших заводів міста. В серпні 1906 року створено профспілку робітників машинобудівних підприємств. 1 травня 1907 року на заклик комітету РСДРП не працювали майже всі робітники міста. У першій половині того ж року відбулися страйки на заводах Ельворті, Яскульського, у місцевих друкарнях. Провадилася революційна робота й серед солдатів 136-го Таганрозького полку, розквартированого в місті.
Після поразки першої російської революції, незважаючи на жорстокий терор, протягом червня-жовтня 1907 року не раз припинялися роботи на заводах міста. Страйкарі вимагали збільшення заробітної плати, скорочення робочого часу, поновлення на роботі звільнених товаришів. Царські власті нещадно розправлялися з активними учасниками революції. Переслідування і репресії в першу чергу обрушилися на робітників та їх організації. Протягом 1907-1908 рр. у місцевій газеті «Голос юга» майже щотижня повідомлялося про відправку на заслання «неблагонадійних» робітників. На початку 1908 року понад 20 чоловік були засуджені до тюремного ув'язнення тільки за те, що збиралися на квартирі робітника Я. Г. Шканда (інших звинувачень їм не пред'явлено).
Кіровоград
Сторінка 6 з 32
друкарі. Але через відсутність організованості і єдності трудящих виступ закінчився невдачею: підприємці задовольнили лише незначну частину економічних вимог страйкарів. 12 грудня в місті обрано Раду робітничих депутатів. До складу Ради ввійшли по 2 делегати від підприємства, всього- понад 50 чоловік. Однак робота в масах ускладнювалася розкольницькими діями меншовиків, які шкодили справі революційного згуртування пролетаріату. Це призвело до того, що 13 грудня було заарештовано склад Ради. Серйозно заважали об'єднанню революційних сил також місцеві організації соціалістів-революціонерів, анархістів, бундівців, націоналістичних груп.
Боротьба єлисаветградського пролетаріату проти капіталістів та самодержавства продовжувалась і в період відступу революції. За даними фабричної інспекції, у 1906 році відбулося 11 страйків, у яких взяли участь 1821 чоловік, тобто більше половини фабрично-заводських робітників міста.
В ході революції зростали ряди місцевої соціал-демократичної організації. В січні 1905 року в ній налічувалося 15 членів, а на квітень наступного року - вже 60. У Єлисаветградській соціал-демократичній організації на той час перемагав ленінський напрям. На IV (об'єднавчому) з'їзді РСДРП її представляв делегат- більшовик.
Завдяки активній революційній діяльності більшовиків, у 1906 році організо- ванішими стали виступи робітників найбільшого в місті підприємства - заводу Ельворті. 16 червня після закінчення робочого дня тут відбувся багатолюдний мітинг, на якому оратори протестували проти чорносотенних погромів. 27 червня у місцевій газеті «Новая волна» було опубліковано протест за підписом 154 робітників заводу проти реакційної газети «Московское вече», яка закликала до міжнаціональних погромів, грабежів, насильств і вбивств. Трудящі вимагали закрити газету і притягти до відповідальності редактора та осіб, що її розповсюджували.
25 червня 1906 року на заводі Ельворті відбувся перший політичний страйк. Вимагаючи припинити розгул місцевих чорносотенців, робітники в цей день протестували проти суду над Петербурзькою Радою робітничих депутатів, заявивши, що це - суд над усім пролетаріатом Росії. Страйкували робітники й інших заводів міста. В серпні 1906 року створено профспілку робітників машинобудівних підприємств. 1 травня 1907 року на заклик комітету РСДРП не працювали майже всі робітники міста. У першій половині того ж року відбулися страйки на заводах Ельворті, Яскульського, у місцевих друкарнях. Провадилася революційна робота й серед солдатів 136-го Таганрозького полку, розквартированого в місті.
Після поразки першої російської революції, незважаючи на жорстокий терор, протягом червня-жовтня 1907 року не раз припинялися роботи на заводах міста. Страйкарі вимагали збільшення заробітної плати, скорочення робочого часу, поновлення на роботі звільнених товаришів. Царські власті нещадно розправлялися з активними учасниками революції. Переслідування і репресії в першу чергу обрушилися на робітників та їх організації. Протягом 1907-1908 рр. у місцевій газеті «Голос юга» майже щотижня повідомлялося про відправку на заслання «неблагонадійних» робітників. На початку 1908 року понад 20 чоловік були засуджені до тюремного ув'язнення тільки за те, що збиралися на квартирі робітника Я. Г. Шканда (інших звинувачень їм не пред'явлено).