Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
написав у каторжній тюрмі (1908-1911 рр.) листи і вірші, сповнені глибокої надії на прийдешню революцію.
На початку XX ст. темпи розвитку промисловості міста сповільнились. У 1913 році тут діяли 64 фабрично-заводські підприємства, на яких працювало 4337 робітників. Але більшість підприємств залишалась дрібними; на кожне з них в середньому припадало 37 чоловік. Річна продукція всіх фабрик і заводів міста
склала 12 млн. крб.Успішно розвивався лише завод Ельворті, який став одним з найбільших у країні, даючи близько 10 проц. випуску сільськогосподарських машин. У 1913 році тут було зайнято 2312 робітників, тобто більше половини всього єлисаветградського фабрично-заводського пролетаріату. З 1908 року завод перейшов під контроль акціонерного товариства «Р. і Т. Ельворті», яке мало відділення для збуту продукції у різних пунктах європейської частини Росії, Сибіру, Кавказу тощо.
У місті, крім промислових підприємств, налічувалося 6 кредитно-фінансових установ, у т. ч. відділення Російського банку для зовнішньої торгівлі, засноване в 1903 році, відділення Петербурзького міжнародного комерційного банку. Однією з найбільших фінансово-кредитних установ було Єлисаветградське товариство взаємного кредиту, створене в 1906 році.
Столипінська реакція неспроможна була надовго зупинити розвиток революційного руху в країні. Посилення економічного і соціального гніту трудящих з боку експлуататорських класів викликали нове революційне піднесення в країні. Вже наприкінці 1910 року в Єлисаветграді, як і інших містах, пожвавлюється робітничий рух. Прискорив його Ленський розстріл робітників на початку квітня 1912 року. Правду про події на Лені трудящі Єлисаветграда взнали через тиждень з більшовицької газети «Звезда». В той же день, 11 квітня, залишили роботу пролетарі заводу Ельворті3, а наступного дня за їх прикладом перестали працювати робітники ще кількох підприємств. Згодом газета «Звезда» відмічала, що робітники заводу Ельворті одними з перших на півдні України відгукнулися на Ленський розстріл. Особливою рішучістю відзначалися виступи робітників цього заводу у травні. Майже три тижні вели вони боротьбу з адміністрацією підприємства.
Весною і влітку 1912 року робітники вимагали не тільки підвищення заробітної плати і поліпшення умов праці, а й введення інституту старост, усунення ненависних майстрів, звільнення заарештованих учасників страйків тощо. Не допомогла підприємцю у відверненні широких робітничих мас від класової боротьби і т. зв. робітнича аристократія, яку він, за прикладом англійської буржуазії, намагався створити на заводі. Ельворті залучав в акціонери представників заводської адміністрації, встановлював підвищені розцінки на окремі види робіт для робітничої верхівки, відпускав через своїх поставщиків кредит для забудовників, давав мізерні грошові подачки окремим робітникам у релігійні свята тощо. Та спроба заморського капіталіста прикрити жорстоку експлуатацію і звіряче насильство над трудящими демагогічними заходами і підкупом певної частини машинобудівників не увінчалася успіхом. Основна маса робітників активно виступала проти капіталістичного рабства.
Про хід страйків єлисаветградських пролетарів 1912 року докладну інформацію давала більшовицька преса, яка відігравала велику роль у їх революційному вихованні. У 1912 році робітники міста почали регулярно одержувати центральні більшовицькі газети «Звезда» і «Правда», а до редакцій цих газет надсилали свої матеріали. Тільки за перший рік існування «Правдьі» на її сторінках було вміщено 7 кореспонденцій з Єлисаветграда за підписом «Рабочий Н. Я.».
У роки реакції з великими труднощами в глибокому підпіллі в місті працювали тільки окремі більшовики, яким у 1910 році вдалося створити невелику партійну групу. Об'єднанню їх допоміг відомий революціонер С. І. Гусєв. Восени 1909 року за завданням В. І. Леніна він приїздив до Єлисаветграда, щоб ознайомити місцевих більшовиків з рішенням наради розширеної редакції газети «Пролетарий».
Кіровоград
Сторінка 7 з 32
В листопаді 1907 року розгромлено Єлисаветградську організацію РСДРП. Багатьох більшовиків відправили на каторгу або на заслання. За сфабрикованим звинуваченням був засуджений до 6 років і 8 місяців каторги поет-більшовик О. М. Гмирьов (1887-1911 рр.), який прибув до Єлисаветграда в 1905 році з Миколаєва. Тяжко хворий О. М. Гмирьов На початку XX ст. темпи розвитку промисловості міста сповільнились. У 1913 році тут діяли 64 фабрично-заводські підприємства, на яких працювало 4337 робітників. Але більшість підприємств залишалась дрібними; на кожне з них в середньому припадало 37 чоловік. Річна продукція всіх фабрик і заводів міста
склала 12 млн. крб.Успішно розвивався лише завод Ельворті, який став одним з найбільших у країні, даючи близько 10 проц. випуску сільськогосподарських машин. У 1913 році тут було зайнято 2312 робітників, тобто більше половини всього єлисаветградського фабрично-заводського пролетаріату. З 1908 року завод перейшов під контроль акціонерного товариства «Р. і Т. Ельворті», яке мало відділення для збуту продукції у різних пунктах європейської частини Росії, Сибіру, Кавказу тощо.
У місті, крім промислових підприємств, налічувалося 6 кредитно-фінансових установ, у т. ч. відділення Російського банку для зовнішньої торгівлі, засноване в 1903 році, відділення Петербурзького міжнародного комерційного банку. Однією з найбільших фінансово-кредитних установ було Єлисаветградське товариство взаємного кредиту, створене в 1906 році.
Столипінська реакція неспроможна була надовго зупинити розвиток революційного руху в країні. Посилення економічного і соціального гніту трудящих з боку експлуататорських класів викликали нове революційне піднесення в країні. Вже наприкінці 1910 року в Єлисаветграді, як і інших містах, пожвавлюється робітничий рух. Прискорив його Ленський розстріл робітників на початку квітня 1912 року. Правду про події на Лені трудящі Єлисаветграда взнали через тиждень з більшовицької газети «Звезда». В той же день, 11 квітня, залишили роботу пролетарі заводу Ельворті3, а наступного дня за їх прикладом перестали працювати робітники ще кількох підприємств. Згодом газета «Звезда» відмічала, що робітники заводу Ельворті одними з перших на півдні України відгукнулися на Ленський розстріл. Особливою рішучістю відзначалися виступи робітників цього заводу у травні. Майже три тижні вели вони боротьбу з адміністрацією підприємства.
Весною і влітку 1912 року робітники вимагали не тільки підвищення заробітної плати і поліпшення умов праці, а й введення інституту старост, усунення ненависних майстрів, звільнення заарештованих учасників страйків тощо. Не допомогла підприємцю у відверненні широких робітничих мас від класової боротьби і т. зв. робітнича аристократія, яку він, за прикладом англійської буржуазії, намагався створити на заводі. Ельворті залучав в акціонери представників заводської адміністрації, встановлював підвищені розцінки на окремі види робіт для робітничої верхівки, відпускав через своїх поставщиків кредит для забудовників, давав мізерні грошові подачки окремим робітникам у релігійні свята тощо. Та спроба заморського капіталіста прикрити жорстоку експлуатацію і звіряче насильство над трудящими демагогічними заходами і підкупом певної частини машинобудівників не увінчалася успіхом. Основна маса робітників активно виступала проти капіталістичного рабства.
Про хід страйків єлисаветградських пролетарів 1912 року докладну інформацію давала більшовицька преса, яка відігравала велику роль у їх революційному вихованні. У 1912 році робітники міста почали регулярно одержувати центральні більшовицькі газети «Звезда» і «Правда», а до редакцій цих газет надсилали свої матеріали. Тільки за перший рік існування «Правдьі» на її сторінках було вміщено 7 кореспонденцій з Єлисаветграда за підписом «Рабочий Н. Я.».
У роки реакції з великими труднощами в глибокому підпіллі в місті працювали тільки окремі більшовики, яким у 1910 році вдалося створити невелику партійну групу. Об'єднанню їх допоміг відомий революціонер С. І. Гусєв. Восени 1909 року за завданням В. І. Леніна він приїздив до Єлисаветграда, щоб ознайомити місцевих більшовиків з рішенням наради розширеної редакції газети «Пролетарий».