Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
метеорологічної станції Г. Я. Близнін, історик, археолог і фольклорист В. М. Ястребов, з ініціативи якого в 1883 році при реальному училищі було відкрито краєзнавчий музей3; український поет і композитор П. І. Ніщинський, талановитий художник Ф. О. Козачинський та інші. В училищі здобули освіту українські актори і режисери М. К. Садовський, П. К. Саксаганський, письменники Ю. О. Придворов (Дем'ян Бєдний) і Ю. І. Яновський, професор живопису О. О. Осьмьоркін та інші.
У 1867 році в місті побудовано нове приміщення драматичного театру, де у 1882 році під керівництвом М. Л. Кропивницького, а пізніше - М. П. Старицького працював перший український професіональний театральний колектив. Він виріс з аматорського гуртка, створеного з ініціативи М. Л. Кропивницького й І. К. Тобілевича в 1869 році. У 1875 році члени гуртка вперше виконали музичну картину П. І. Ніщинського «Вечорниці». На сцені Єлисаветградського театру в 1882 році дебютувала в ролі Наталки Полтавки славетна українська актриса М. К. Заньковецька.
У 80-90 рр. XIX ст. до складу єлисаветградської трупи входили М. Л. Кропивницький, М. П. Старицький, І. К. Тобілевич, М. К. Тобілевич, П. К. Тобілевич, М. К. Заньковецька М. К. Садовська-Барілотті, Г. П. Затиркевич-Карпинська та інші уславлені майстри сцени. Тут починали свою діяльність видатні представники
українського театрального мистецтва, пізніше народні артисти СРСР Г. П. Юра та І. О. Мар'яненко.
Значну роль у розвитку музичної і хорової культури в місті відігравала музична школа Г. Нейгауза. Звідси на
початку XX ст. вийшли видатні радянські музиканти і композитори Г. Г. Нейгауз, Ф. М. Блуменфельд і класик польської музики К. Шимановський. У Єлисаветграді протягом 1861-1913 рр. виступали відомі митці - композитори М. П. Мусоргський, О. М. Скрябін, А. Г. Рубін- штейн, М. В. Лисенко, співаки Ф. І.Шаляпін, Л. В. Собі- нов, уродженець Єлисаветграда, один з фундаторів російської вокальної школи Й. О. Петров, артисти В. І. Кача- лов, В. Ф. Коміссаржевська, М. Г. Савіна, негритянський трагік А. Олдрідж. Перші кроки в мистецтві робив тут відомий художник І. П. Похитонов (1850-1920 рр.), уродженець міста. Його картини, на яких зображено неосяжні простори рідного краю, мальовничі хутори й хати в степах Єлисаветградщини, І. Ю. Рєпін назвав мініатюрними перлами. У 1876-1913 рр. 12 разів експонували в Єлисаветграді свої полотна художники-передвижники.
Незважаючи на реакційну політику царизму, в другій половині минулого століття в розвитку культури
міста відбулися значні зрушення. Характерною рисою цього була органічна єдність з культурою російського народу. Передова культура сприяла становленню революційної свідомості народних мас, формуванню духу протесту проти соціального гноблення і самодержавства.
Багато злигоднів принесла трудящим перша світова війна. За 1914-1916 рр. вартість життя в місті подорожчала більш як у 4 рази. Навіть заробітки висококваліфікованих робітників не покривали і половини нагальних потреб їх сімей. Доведені до відчаю, трудящі заводу Ельворті та інших підприємств у грудні 1914 року вимагали від міської думи припинення «ненормального підвищення цін на продукти». Щоб позбутися найбільш революційно настроєних робітників, капіталісти подбали про відправку їх на фронт. На місця мобілізованих приходили сини дрібних буржуа і куркулів з приміських сіл. Через нестачу палива й сировини промислове виробництво різко скорочувалося. Адміністрація заводу Ельворті запровадила військово-поліцейський режим, було заборонено збори і мітинги. Робітників примушували працювати надурочно, безперервно знижуючи розцінки. До них ставилися не краще, як до арештантів у тюрмі. За таких умов важко було виступати відкрито й організовано, хоч основна маса робітників уже з початком війни була проти політики «оборонства», яку проповідували буржуазія та меншовики.
Яскравим виявом класової свідомості єлисаветградських пролетарів був збір ними у січні 1916 року грошей на допомогу страйкуючим робітникам миколаївського заводу «Наваль». В лютому вони застрайкували, вимагаючи скасування рішення уряду про відправку 12 тис. миколаївців на фронт за участь у революційному русі.
Кіровоград
Сторінка 9 з 32
слов'янської філології професор В. І. Григорович, природознавець, засновник перших на півдні України астрономічної обсерваторії та У 1867 році в місті побудовано нове приміщення драматичного театру, де у 1882 році під керівництвом М. Л. Кропивницького, а пізніше - М. П. Старицького працював перший український професіональний театральний колектив. Він виріс з аматорського гуртка, створеного з ініціативи М. Л. Кропивницького й І. К. Тобілевича в 1869 році. У 1875 році члени гуртка вперше виконали музичну картину П. І. Ніщинського «Вечорниці». На сцені Єлисаветградського театру в 1882 році дебютувала в ролі Наталки Полтавки славетна українська актриса М. К. Заньковецька.
У 80-90 рр. XIX ст. до складу єлисаветградської трупи входили М. Л. Кропивницький, М. П. Старицький, І. К. Тобілевич, М. К. Тобілевич, П. К. Тобілевич, М. К. Заньковецька М. К. Садовська-Барілотті, Г. П. Затиркевич-Карпинська та інші уславлені майстри сцени. Тут починали свою діяльність видатні представники
українського театрального мистецтва, пізніше народні артисти СРСР Г. П. Юра та І. О. Мар'яненко.
Значну роль у розвитку музичної і хорової культури в місті відігравала музична школа Г. Нейгауза. Звідси на
початку XX ст. вийшли видатні радянські музиканти і композитори Г. Г. Нейгауз, Ф. М. Блуменфельд і класик польської музики К. Шимановський. У Єлисаветграді протягом 1861-1913 рр. виступали відомі митці - композитори М. П. Мусоргський, О. М. Скрябін, А. Г. Рубін- штейн, М. В. Лисенко, співаки Ф. І.Шаляпін, Л. В. Собі- нов, уродженець Єлисаветграда, один з фундаторів російської вокальної школи Й. О. Петров, артисти В. І. Кача- лов, В. Ф. Коміссаржевська, М. Г. Савіна, негритянський трагік А. Олдрідж. Перші кроки в мистецтві робив тут відомий художник І. П. Похитонов (1850-1920 рр.), уродженець міста. Його картини, на яких зображено неосяжні простори рідного краю, мальовничі хутори й хати в степах Єлисаветградщини, І. Ю. Рєпін назвав мініатюрними перлами. У 1876-1913 рр. 12 разів експонували в Єлисаветграді свої полотна художники-передвижники.
Незважаючи на реакційну політику царизму, в другій половині минулого століття в розвитку культури
міста відбулися значні зрушення. Характерною рисою цього була органічна єдність з культурою російського народу. Передова культура сприяла становленню революційної свідомості народних мас, формуванню духу протесту проти соціального гноблення і самодержавства.
Багато злигоднів принесла трудящим перша світова війна. За 1914-1916 рр. вартість життя в місті подорожчала більш як у 4 рази. Навіть заробітки висококваліфікованих робітників не покривали і половини нагальних потреб їх сімей. Доведені до відчаю, трудящі заводу Ельворті та інших підприємств у грудні 1914 року вимагали від міської думи припинення «ненормального підвищення цін на продукти». Щоб позбутися найбільш революційно настроєних робітників, капіталісти подбали про відправку їх на фронт. На місця мобілізованих приходили сини дрібних буржуа і куркулів з приміських сіл. Через нестачу палива й сировини промислове виробництво різко скорочувалося. Адміністрація заводу Ельворті запровадила військово-поліцейський режим, було заборонено збори і мітинги. Робітників примушували працювати надурочно, безперервно знижуючи розцінки. До них ставилися не краще, як до арештантів у тюрмі. За таких умов важко було виступати відкрито й організовано, хоч основна маса робітників уже з початком війни була проти політики «оборонства», яку проповідували буржуазія та меншовики.
Яскравим виявом класової свідомості єлисаветградських пролетарів був збір ними у січні 1916 року грошей на допомогу страйкуючим робітникам миколаївського заводу «Наваль». В лютому вони застрайкували, вимагаючи скасування рішення уряду про відправку 12 тис. миколаївців на фронт за участь у революційному русі.