Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
Тільки в 40-х роках XIX ст. Єлисаветград почав впорядковуватись. Були сплановані квартали, на трьох центральних вулицях з'явилися ліхтарі. У 1845 році через Інгул, що перетинав місто, зведено міст. Найвищою будовою в цей час був триповерховий палац на Двірцевій вулиці, споруджений 1848 року.
Відсутність медичного обслуговування цивільного населення, каналізації, нестача питної води спричиняли поширення епідемій. За 1770-1813 рр. в Єлисаветграді 4 рази лютувала чума. П'ять разів його спустошувала холера. Тільки у 1823 році в приміщенні військового лазарету було відкрито першу міську лікарню на 54 ліжка, яку обслуговував один лікар.
Протягом 1788-1797 рр. у Єлисаветграді працювала хірургічна школа - один з перших навчальних медичних закладів на Україні. За весь період її існування тут навчалося 247 учнів та 10 волонтерів. У школі викладали відомі на той час лікарі: терапевт О. Ф. Звіряков, один з учителів М. І. Пирогова - анатом Є. П. Мухін, хірург Д. В. Волганецький та інші. У період Кримської війни (1853-1856 рр.) у військовому лазареті, розташованому в фортеці, деякий час працював видатний вчений, основоположник військово-польової хірургії М. І. Пирогов.
У 1763 році при фортеці відкрито школу для дітей офіцерів. В середині 60-х років її відвідувало 90 учнів. Вчили їх тут тільки читати й писати. На 1861 рік у місті функціонували повітове та жіноче училища, три однокласні жіночі та 2 чоловічі школи. 40 вчителів виховували тут понад 700 учнів - переважно дітей дворян, духівництва, купців. Була книжкова крамниця.
З 1830 року до міста почали приїжджати театральні трупи з Харкова, Полтави тощо. Перші спектаклі ставились у дерев'яних балаганах, а на початку 40-х років купець Плотников збудував на вулиці Великій Перспективній театральне приміщення. Тут у 1847 році визначний угорський музикант і композитор Ф. Ліст дав свої останні концерти.
Із скасуванням кріпацтва економічний і культурний розвиток Єлисаветграда, який з 1865 року знову стає повітовим центром, пожвавлюється. До середини 90-х років кількість його фабрично-заводських підприємств збільшилась удвічі, а обсяг
їх виробництва зріс більпі як у 13 разів.
У 1868 році залізнична лінія Бал-, та-Єлисаветград зв'язала місто з Одесою. Наступного року закінчилось спорудження залізниці Єлисаветград- Кременчук, що сполучила його з вод-, ним шляхом по Дніпру та Донецьким басейном.
У ці роки район Єлисаветграда перетворюється на один із центрів інтенсивного розвитку капіталістичних відносин у сільському господарстві. В 60-90-х рр. місто, як відзначив В. І. Ленін, було в числі найбільших на Україні ринків дешевої робочої сили. В пошуках заробітку сюди щорічно збиралося до 10 тис. селян.
Близько двох третин підприємств пореформеного Єлисаветграда займалися переробкою продуктів хліборобства і тваринництва. Особливо широким попитом не тільки всередині країни, а й па ринках Австрії, Пруссії, Туреччини, Єгипту користувалася продукція єлисаветградських млинів. Якщо 1884 року в місті 5 парових млинів виробляли борошна на 200 тис. крб.5, то через два десятиріччя 13 млинів давали продукції на суму понад 3 млн. карбованців.
Швидкий розвиток капіталістичного сільського господарства прискорив будівництво підприємств для виготовлення сільськогосподарських машин і знарядь. Протягом 60-90-х рр. тут відкрито 8 заводів цієї галузі. Уже в середині 90-х років на них працювало майже 58 проц. фабрично-заводських робітників міста. Більшість цих підприємств належала іноземцям (Ельворті, Краузе, Яскульському, Бургардту, Кеслеру та іншим). Виділявся серед них завод сільськогосподарських машин, який виріс з майстерні, заснованої у 1874 році англійськими капіталістами Робертом іТомасом Ельворті (нині завод «Червона зірка»). У 80-х роках XIX ст. він почав випускати машини власної конструкції (молотарки, сівалки, кінні приводи тощо), які були добре пристосовані до грунтів країни. Саме на цьому заводі у 1888 році робітники-умільці, імена яких залишились невідомими, сконструювали першу в Росії
Кіровоград
Сторінка 3 з 32
лише 197 кам'яних, решта - дерев'яні, під солом'яною або тесовою покрівлею. Лише з кінця XVIII ст. до середини 30-х років XIX ст. тут сталися 4 великі пожежі, які завдали значних збитків населенню. Багато лиха зазнавало воно і під час весняних розливів Інгулу. Відсутність медичного обслуговування цивільного населення, каналізації, нестача питної води спричиняли поширення епідемій. За 1770-1813 рр. в Єлисаветграді 4 рази лютувала чума. П'ять разів його спустошувала холера. Тільки у 1823 році в приміщенні військового лазарету було відкрито першу міську лікарню на 54 ліжка, яку обслуговував один лікар.
Протягом 1788-1797 рр. у Єлисаветграді працювала хірургічна школа - один з перших навчальних медичних закладів на Україні. За весь період її існування тут навчалося 247 учнів та 10 волонтерів. У школі викладали відомі на той час лікарі: терапевт О. Ф. Звіряков, один з учителів М. І. Пирогова - анатом Є. П. Мухін, хірург Д. В. Волганецький та інші. У період Кримської війни (1853-1856 рр.) у військовому лазареті, розташованому в фортеці, деякий час працював видатний вчений, основоположник військово-польової хірургії М. І. Пирогов.
У 1763 році при фортеці відкрито школу для дітей офіцерів. В середині 60-х років її відвідувало 90 учнів. Вчили їх тут тільки читати й писати. На 1861 рік у місті функціонували повітове та жіноче училища, три однокласні жіночі та 2 чоловічі школи. 40 вчителів виховували тут понад 700 учнів - переважно дітей дворян, духівництва, купців. Була книжкова крамниця.
З 1830 року до міста почали приїжджати театральні трупи з Харкова, Полтави тощо. Перші спектаклі ставились у дерев'яних балаганах, а на початку 40-х років купець Плотников збудував на вулиці Великій Перспективній театральне приміщення. Тут у 1847 році визначний угорський музикант і композитор Ф. Ліст дав свої останні концерти.
Із скасуванням кріпацтва економічний і культурний розвиток Єлисаветграда, який з 1865 року знову стає повітовим центром, пожвавлюється. До середини 90-х років кількість його фабрично-заводських підприємств збільшилась удвічі, а обсяг
їх виробництва зріс більпі як у 13 разів.
У 1868 році залізнична лінія Бал-, та-Єлисаветград зв'язала місто з Одесою. Наступного року закінчилось спорудження залізниці Єлисаветград- Кременчук, що сполучила його з вод-, ним шляхом по Дніпру та Донецьким басейном.
У ці роки район Єлисаветграда перетворюється на один із центрів інтенсивного розвитку капіталістичних відносин у сільському господарстві. В 60-90-х рр. місто, як відзначив В. І. Ленін, було в числі найбільших на Україні ринків дешевої робочої сили. В пошуках заробітку сюди щорічно збиралося до 10 тис. селян.
Близько двох третин підприємств пореформеного Єлисаветграда займалися переробкою продуктів хліборобства і тваринництва. Особливо широким попитом не тільки всередині країни, а й па ринках Австрії, Пруссії, Туреччини, Єгипту користувалася продукція єлисаветградських млинів. Якщо 1884 року в місті 5 парових млинів виробляли борошна на 200 тис. крб.5, то через два десятиріччя 13 млинів давали продукції на суму понад 3 млн. карбованців.
Швидкий розвиток капіталістичного сільського господарства прискорив будівництво підприємств для виготовлення сільськогосподарських машин і знарядь. Протягом 60-90-х рр. тут відкрито 8 заводів цієї галузі. Уже в середині 90-х років на них працювало майже 58 проц. фабрично-заводських робітників міста. Більшість цих підприємств належала іноземцям (Ельворті, Краузе, Яскульському, Бургардту, Кеслеру та іншим). Виділявся серед них завод сільськогосподарських машин, який виріс з майстерні, заснованої у 1874 році англійськими капіталістами Робертом іТомасом Ельворті (нині завод «Червона зірка»). У 80-х роках XIX ст. він почав випускати машини власної конструкції (молотарки, сівалки, кінні приводи тощо), які були добре пристосовані до грунтів країни. Саме на цьому заводі у 1888 році робітники-умільці, імена яких залишились невідомими, сконструювали першу в Росії