Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
всеросійській промисловій виставці за найкращі зразки сівалок і молотарок йому вручено атестат ЦВК СРСР1, а в лиині 1925 року - Грамоту і Червоний прапор Українського Радянського уряду. До 5-річчя Великого Жовтня за самовіддану працю орденом Трудового Червоного Прапора нагороджено робітників Є. 3. Безлатного, Д. І. Бурлаку, А. К. Карпова і В. І. Федорова. У 1922-1927 рр. колектив червоно- зорівців очолював член ВУЦВКу, комуніст П. А. Заривайко, активний учасник громадянської війни.
На підприємствах влисаветграда діяли виробничі наради, створені наприкінці 1923 року за прикладом петроградців. До роботи в них було залучено 20 проц. робітників, які займалися зміцненням трудової дріс-
ципліни, розвитком раціоналізаторського руху тощо. У 1925 році промисловість Єлисаветграда перевищила довоєнний рівень за всіма основними показниками. Річна продукція підприємств міста становила 13,4 млн. карбованців.
На той час у місті проживало близько 65,5 тис. чоловік, з них понад 30 проц. працювало у промисловості, 14 проц.- у сільському господарстві, 5 проц.- на транспорті, 9 проц.- у торгівлі, 21 проц. службовців, 17 проц. ремісників.
У ці важкі роки велику допомогу партійним і радянським організаціям міста подали керівні працівники ЦК РКП(б), ЦК КП(б)У, урядів РРФСР та УРСР. Протягом 1921-1925 рр. тричі приїздив до Єлисаветграда голова ВУЦВКу Г.І. Петровський. 28 січня 1921 року, під час четвертого рейсу агітпоїзда ім. В. І. Леніна, він заслухав звіт повітревкому і допоміг керівникам міста розв'язати ряд невідкладних господарських завдань, а також поліпшити забезпечення трудящих продовольством, паливом тощо. За три дні до того виступали з промовами в червоноармійському клубі К. Є. Ворошилов і С. М. Будьонний. У березні 1922 року разом з Г. І. Петровським у місті вдруге побував М. І. Калінін, який взяв участь у робітничо-червоноармійській конференції.
Успіхи у відбудові народного господарства позначалися на життєвому рівні трудящих. Згідно з законом Радянського уряду від 29 жовтня (11 листопада) 1917 року було запроваджено 8-годинний робочий день. Заборонялася надурочна праця, праця дітей до 14 років. Уже навесні 1921 року на промислових підприємствах міста введено відрядну оплату, що стало важливим стимулом піднесення продуктивності праці. При значному скороченні робочого дня рівень зарплати робітників на 1926 рік досяг довоєнного.
Кращих працівників преміювали дефіцитними промисловими товарами. Для сімей, що дуже потерпіли під час війни і переживали гострі нестатки, було організоване безплатне харчування. Зростала купівельна спроможність трудящих. На кінець 1925 року річний товарообіг закладів торгівлі досяг 12,4 млн. карбованців.
Починаючи з 1923 року робітники і службовці користувалися щорічними, не менш як двотижневими відпустками із збереженням заробітної плати.
Великі зміни сталися в галузі охорони здоров'я. Уже восени 1920 року у 16 лікувальних закладах міста працювали 48 лікарів, 52 фельдшери1, а па кінець відбудовного періоду в 17 лікарнях і амбулаторіях 144 лікарі та фельдшери подавали трудящим безплатну медичну допомогу.
Здійснювалися перші кроки культурної революції. Для ліквідації неписьменності серед дорослого населення при активній допомозі партійної та комсомольської організацій в 1921-1922 рр. у місті створено 20 пунктів лікнепу. І вже в 1924 році серед працюючих найбільших підприємств міста не було неписьменних.
Особливо піклувалася Радянська держава про дітей. Протягом 1920-1923 рр. за рішенням міськради було відкрито 14 семирічних трудових шкіл, які 1925 року відвідувало 3698 дітей. Дошкільнят ще восени 1920 року гостинно прийняли 4 дитсадки на 225 місць.
Серйозна увага приділялась боротьбі з дитячою безпритульністю. У 1920-1922 рр. в Єлисаветграді організовано 17 дитячих будинків, де жило і виховувалось близько 1250 дітей. На 1925 рік у дитбудинках перебувало понад 800 дітей.
На кінець відбудовного періоду при підприємствах працювали шість профшкіл на 500 учнів. Розширення мережі навчальних закладів потребувало педагогічних кадрів. Тому вже у 1920 році створено 3-річні педагогічні курси, які в наступному році були реорганізовані на педтехнікум.
Кіровоград
Сторінка 15 з 32
довоєнний рівень продуктивності праці. Водночас підвищувалась якість і знижувалася собівартість продукції заводу. В середині 1923 року на На підприємствах влисаветграда діяли виробничі наради, створені наприкінці 1923 року за прикладом петроградців. До роботи в них було залучено 20 проц. робітників, які займалися зміцненням трудової дріс-
ципліни, розвитком раціоналізаторського руху тощо. У 1925 році промисловість Єлисаветграда перевищила довоєнний рівень за всіма основними показниками. Річна продукція підприємств міста становила 13,4 млн. карбованців.
На той час у місті проживало близько 65,5 тис. чоловік, з них понад 30 проц. працювало у промисловості, 14 проц.- у сільському господарстві, 5 проц.- на транспорті, 9 проц.- у торгівлі, 21 проц. службовців, 17 проц. ремісників.
У ці важкі роки велику допомогу партійним і радянським організаціям міста подали керівні працівники ЦК РКП(б), ЦК КП(б)У, урядів РРФСР та УРСР. Протягом 1921-1925 рр. тричі приїздив до Єлисаветграда голова ВУЦВКу Г.І. Петровський. 28 січня 1921 року, під час четвертого рейсу агітпоїзда ім. В. І. Леніна, він заслухав звіт повітревкому і допоміг керівникам міста розв'язати ряд невідкладних господарських завдань, а також поліпшити забезпечення трудящих продовольством, паливом тощо. За три дні до того виступали з промовами в червоноармійському клубі К. Є. Ворошилов і С. М. Будьонний. У березні 1922 року разом з Г. І. Петровським у місті вдруге побував М. І. Калінін, який взяв участь у робітничо-червоноармійській конференції.
Успіхи у відбудові народного господарства позначалися на життєвому рівні трудящих. Згідно з законом Радянського уряду від 29 жовтня (11 листопада) 1917 року було запроваджено 8-годинний робочий день. Заборонялася надурочна праця, праця дітей до 14 років. Уже навесні 1921 року на промислових підприємствах міста введено відрядну оплату, що стало важливим стимулом піднесення продуктивності праці. При значному скороченні робочого дня рівень зарплати робітників на 1926 рік досяг довоєнного.
Кращих працівників преміювали дефіцитними промисловими товарами. Для сімей, що дуже потерпіли під час війни і переживали гострі нестатки, було організоване безплатне харчування. Зростала купівельна спроможність трудящих. На кінець 1925 року річний товарообіг закладів торгівлі досяг 12,4 млн. карбованців.
Починаючи з 1923 року робітники і службовці користувалися щорічними, не менш як двотижневими відпустками із збереженням заробітної плати.
Великі зміни сталися в галузі охорони здоров'я. Уже восени 1920 року у 16 лікувальних закладах міста працювали 48 лікарів, 52 фельдшери1, а па кінець відбудовного періоду в 17 лікарнях і амбулаторіях 144 лікарі та фельдшери подавали трудящим безплатну медичну допомогу.
Здійснювалися перші кроки культурної революції. Для ліквідації неписьменності серед дорослого населення при активній допомозі партійної та комсомольської організацій в 1921-1922 рр. у місті створено 20 пунктів лікнепу. І вже в 1924 році серед працюючих найбільших підприємств міста не було неписьменних.
Особливо піклувалася Радянська держава про дітей. Протягом 1920-1923 рр. за рішенням міськради було відкрито 14 семирічних трудових шкіл, які 1925 року відвідувало 3698 дітей. Дошкільнят ще восени 1920 року гостинно прийняли 4 дитсадки на 225 місць.
Серйозна увага приділялась боротьбі з дитячою безпритульністю. У 1920-1922 рр. в Єлисаветграді організовано 17 дитячих будинків, де жило і виховувалось близько 1250 дітей. На 1925 рік у дитбудинках перебувало понад 800 дітей.
На кінець відбудовного періоду при підприємствах працювали шість профшкіл на 500 учнів. Розширення мережі навчальних закладів потребувало педагогічних кадрів. Тому вже у 1920 році створено 3-річні педагогічні курси, які в наступному році були реорганізовані на педтехнікум.