Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
Першочерговим завданням революційних сил була ліквідація повітової української ради, яка спиралась на добре озброєний гайдамацький полк та кінну сотню. Червоногвардійцям вдалося захопити кілька вагонів зброї на залізничному вокзалі. Свій арсенал вони поповнили також зі складів
кавалерійського училища. Було проведено додатковий набір до Червоної гвардії. 26 січня на зборах більшовиків обрано штаб Червоної гвардії у складі Д. Д. Божора, Т. М. Гуляницького, К. І. Крадожоната інших. Начальником штабу було затверджено М. X. Чернишова. 28 січня на заклик військово-революційного комітету робітники і червоногвардійці разом з солдатами 9-ї автомобільної роти і 657-го Прутського полку, що прибув з фронту напередодні повстання, завдали удару гайдамакам. 29 січня 1918 року в місті встановлено Радянську владу. Тоді ж була створена робітничо-селянська міліція. Рада взяла в свої руки управління фабриками і заводами, організувала допомогу безробітним і сім'ям загиблих на фронті. Велику допомогу робітникам міста у налагодженні виробництва в лютому 1918 року подав Радянський уряд Росії, асигнувавши на прохання Єлисаветградської Ради 15 млн. карбованців.
Перші кроки у зміцненні Радянської влади довелося здійснювати в умовах запеклої боротьби проти контрреволюційних виступів. Водночас комуністи міста мобілізували населення на відсіч австро-німецьким окупантам, які після підписання договору з Центральною радою посунули на Україну. Створені загони Червоної гвардії вливалися в ряди регулярних радянських військ.
21 березня Єлисаветград захопили австро-німецькі війська та їх націоналістичні прислужники. Почалися масові арешти, обшуки, реквізиції і грабежі. В умовах терору і репресій трудящі піднімалися на боротьбу за відновлення влади Рад. Створений у травні 1918 року єлисаветградський окружний повстансько-революційний комітет очолив цю боротьбу. До його складу ввійшли М. В. Дичков, О. І. Данилов, Т. В. Поліщук, І. М. Родіонов та інші. Одержавши від київських більшовиків обладнання для друкарні, ревкомівці налагодили передрук революційних газет, листівок, поширювали їх серед населення повіту. Налякане зростаючим повстанським рухом, 20 червня 1918 року німецьке командування оголосило Єлисаветград на воєнному становищі. Та місцеві залізничники, підтримані робітниками промислових підприємств, взяли активну участь у всеукраїнському страйку залізничників.
16 листопада австро-німецькі війська були вигнані з міста. Однак 20 листопада Єлисаветград захопили петлюрівці. Більше двох місяців вони нещадно розправлялися з комуністами, громили профспілки. Але ні лютий терор, ні арешти, ні соціальна демагогія не могли зупинити боротьбу трудящих за відновлення влади Рад, примусити їх підкоритись Директорії. На повітових зборах 15 грудня мобілізовані селяни й робітники категорично відмовилися вступати в контрреволюційні націоналістичні війська, вимагали відновлення в місті Радянської влади і засудили «ідеї українського національного самостійництва».
2 лютого 1919 року загони робітників, керовані членами революційного комітету, при підтримці селян-повстанців зайняли центральну частину міста. Незабаром
із Знам'янки на прохання ревкому підійшли повстанські загони на чолі з II. С. Ткаченком. При їх допомозі 7 лютого 1919 року було розгромлено петлюрівців і відновлено в Єлисаветграді Радянську владу. Військово-революційний комітет приступив до налагодження нормального життя у місті. Після ліквідації міської і земської управ 11 березня 1919 року партійна організація міста звернулася до населення із закликом провести в найближчий час вибори до Ради. 2 квітня відбулося урочисте відкриття новообраної Ради. З 227 її депутатів було 122 комуністи.
На всіх великих підприємствах створювалися комуністичні осередки. Водночас Єлисаветградський більшовицький комітет партії відрядив 20 агітаторів для допомоги сільській бідноті повіту в організації Рад і партійних організацій. Велику допомогу більшовикам у масово-політичній роботі подавали комсомольці. Комуністична спілка молоді в Єлисаветграді була заснована 18 березня 1919 року.
Кіровоград
Сторінка 12 з 32
виконком Ради був перетворений на військово-революційний комітет, який 19 січня оголосив про перехід до його рук всієї влади в місті і повіті.Першочерговим завданням революційних сил була ліквідація повітової української ради, яка спиралась на добре озброєний гайдамацький полк та кінну сотню. Червоногвардійцям вдалося захопити кілька вагонів зброї на залізничному вокзалі. Свій арсенал вони поповнили також зі складів
Перші кроки у зміцненні Радянської влади довелося здійснювати в умовах запеклої боротьби проти контрреволюційних виступів. Водночас комуністи міста мобілізували населення на відсіч австро-німецьким окупантам, які після підписання договору з Центральною радою посунули на Україну. Створені загони Червоної гвардії вливалися в ряди регулярних радянських військ.
21 березня Єлисаветград захопили австро-німецькі війська та їх націоналістичні прислужники. Почалися масові арешти, обшуки, реквізиції і грабежі. В умовах терору і репресій трудящі піднімалися на боротьбу за відновлення влади Рад. Створений у травні 1918 року єлисаветградський окружний повстансько-революційний комітет очолив цю боротьбу. До його складу ввійшли М. В. Дичков, О. І. Данилов, Т. В. Поліщук, І. М. Родіонов та інші. Одержавши від київських більшовиків обладнання для друкарні, ревкомівці налагодили передрук революційних газет, листівок, поширювали їх серед населення повіту. Налякане зростаючим повстанським рухом, 20 червня 1918 року німецьке командування оголосило Єлисаветград на воєнному становищі. Та місцеві залізничники, підтримані робітниками промислових підприємств, взяли активну участь у всеукраїнському страйку залізничників.
16 листопада австро-німецькі війська були вигнані з міста. Однак 20 листопада Єлисаветград захопили петлюрівці. Більше двох місяців вони нещадно розправлялися з комуністами, громили профспілки. Але ні лютий терор, ні арешти, ні соціальна демагогія не могли зупинити боротьбу трудящих за відновлення влади Рад, примусити їх підкоритись Директорії. На повітових зборах 15 грудня мобілізовані селяни й робітники категорично відмовилися вступати в контрреволюційні націоналістичні війська, вимагали відновлення в місті Радянської влади і засудили «ідеї українського національного самостійництва».
2 лютого 1919 року загони робітників, керовані членами революційного комітету, при підтримці селян-повстанців зайняли центральну частину міста. Незабаром
із Знам'янки на прохання ревкому підійшли повстанські загони на чолі з II. С. Ткаченком. При їх допомозі 7 лютого 1919 року було розгромлено петлюрівців і відновлено в Єлисаветграді Радянську владу. Військово-революційний комітет приступив до налагодження нормального життя у місті. Після ліквідації міської і земської управ 11 березня 1919 року партійна організація міста звернулася до населення із закликом провести в найближчий час вибори до Ради. 2 квітня відбулося урочисте відкриття новообраної Ради. З 227 її депутатів було 122 комуністи.
На всіх великих підприємствах створювалися комуністичні осередки. Водночас Єлисаветградський більшовицький комітет партії відрядив 20 агітаторів для допомоги сільській бідноті повіту в організації Рад і партійних організацій. Велику допомогу більшовикам у масово-політичній роботі подавали комсомольці. Комуністична спілка молоді в Єлисаветграді була заснована 18 березня 1919 року.