Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
Використовуючи своє становище, офіцери військових команд та новосербських полків захоплювали найкращі землі, сіножаті, примушували працювати на себе рядових поселенців, привласнювали відпущені для них гроші. Сучасники відзначали, що Хорват «поводився з сербами, як із своїми рабами». Внаслідок безперервних скарг поселенців на Хорвата та інших офіцерів, а також втеч, викликаних їх зловживаннями, уряд змушений був у 1763 році усунути його від управління Новою Сербією.
Великих утисків від військового начальства зазнавало населення Новосло- бідського козацького полку, основу якого становили українці, переселені під час створення Нової Сербії. Формувати цей полк, центром якого стає щойно збудована фортеця св. Єлисавети, царський уряд почав у 1754 році. Полку належало зайняти двадцятиверстну смугу на південь від Нової Сербії. Насправді він охопив значно більшу територію: райони від Бугу на схід по верхів'ях Інгулу, Верблюжці, Самоткані. До його складу ввійшли великі площі Бугогардівської, Інгульської і частково Кодацької паланок Нової Січі. Для створення полкового резерву з числа вільного населення поселенців на 6 років звільняли від сплати податків. З 1755 року на землях, відведених полку, було дозволено селитися російським старообрядцям. Останні
в кінці 50-х - на початку 60-х років XVIII ст. заснували слободи Клинці, Калинівку, Покровку, Плоске, Піщаний Брід, Злинку та ін. У 1760 році особовий склад полку налічував 5956 чоловік, у 20 його слободах проживало 23 тис. жителів. Козаки несли службу на численних форпостах, охороняючи кордони з Польщею і Туреччиною. Вони мали також затримувати селян-втікачів, боротися з гайдамаками. На території полку постійно перебували лівобережні й донські козаки, регулярні частини російської армії.
На початку 60-х років XVIII ст. із 5688 рядових козаків т. зв. виборними, які відбували службу на власному спорядженні, були 752. Основну ж масу - 4081 чоловік - становили козаки-підпомічники. Заможні козаки експлуатували у своїх господарствах 855 підсусідків, що зовсім не мали землі.
Ще з початку створення Новослобідського полку старшина, значна частина якої походила з Лівобережжя, визискувала і пригноблювала рядове козацтво, нерідко посягала на його землі, угіддя, худобу. У 1759 році полкові обозний Михалча і суддя Бутович привласнили грунти й сіножаті козаків слободи Грузької. Бородаївський сотник Даниленко захопив козацькі млини. Домотканський сотник Сіренко примушував козаків відбувати різного роду повинності.
Часто рядове козацтво й особливо підсусідки, у яких не було лісів та сіножатей, змушені були орендувати їх у новосербського начальства та військової старшини свого полку. Ще 1759 року сотники Устимович і Робота скаржились уряду Катерини II на утиски новосербських офіцерів, які примушували працювати на себе новослобідських поселян.
Основним господарським заняттям козаків Новослобідського полку, як і ново- сербських поселенців, було землеробство і скотарство, допоміжним - рибальство. Дуже важкими були їх перші кроки по налагодженню господарського життя. «Всі ми, поселенці,- писав пізніше один із них,- в той перший рік нашого життя в степу натерпілись багато горя та негод... Користувалися ми диким часником, цибулею та різними травами, поки не завели своїх городів, жили на сухарях та воді».
Переселенці, передусім українці й росіяни, одержували вкрай обмежену допомогу від уряду, частину якої до того ж під різними приводами привласнювали чиновники військового відомства, що займалися
Кіровоградська область
Сторінка 6 з 51
«кожному чину по пропорції»,- одержували від казни допомогу грішми й хлібом і мали право брати дерево з казенних дач у Чорному лісі. З 1752 року вони були розміщені в Новомиргороді (тоді Тресяги), Печці (Коробчине), Канежі, Федварі, Глинському, Панчевому, Мартоноші, Петроострові, Надлаку, Кальниболоті, Сьомлику (Скалевому), Архангельську, Дмитрівці, Цибулевому та ін. Спочатку Новосербський корпус складався з двох полків - гусарського та пандурського, які поділялися на роти, селища або шанці. Кожна рота мала свого командира і військову управу. Головним начальником Нової Сербії було призначено І. Хорвата, штаб якого містився у Новомиргороді. Крім поселенських полків, для захисту цієї території створюються різні форпости із залогами, де постійно перебувають російські солдати та українські козаки. Великих утисків від військового начальства зазнавало населення Новосло- бідського козацького полку, основу якого становили українці, переселені під час створення Нової Сербії. Формувати цей полк, центром якого стає щойно збудована фортеця св. Єлисавети, царський уряд почав у 1754 році. Полку належало зайняти двадцятиверстну смугу на південь від Нової Сербії. Насправді він охопив значно більшу територію: райони від Бугу на схід по верхів'ях Інгулу, Верблюжці, Самоткані. До його складу ввійшли великі площі Бугогардівської, Інгульської і частково Кодацької паланок Нової Січі. Для створення полкового резерву з числа вільного населення поселенців на 6 років звільняли від сплати податків. З 1755 року на землях, відведених полку, було дозволено селитися російським старообрядцям. Останні
в кінці 50-х - на початку 60-х років XVIII ст. заснували слободи Клинці, Калинівку, Покровку, Плоске, Піщаний Брід, Злинку та ін. У 1760 році особовий склад полку налічував 5956 чоловік, у 20 його слободах проживало 23 тис. жителів. Козаки несли службу на численних форпостах, охороняючи кордони з Польщею і Туреччиною. Вони мали також затримувати селян-втікачів, боротися з гайдамаками. На території полку постійно перебували лівобережні й донські козаки, регулярні частини російської армії.
На початку 60-х років XVIII ст. із 5688 рядових козаків т. зв. виборними, які відбували службу на власному спорядженні, були 752. Основну ж масу - 4081 чоловік - становили козаки-підпомічники. Заможні козаки експлуатували у своїх господарствах 855 підсусідків, що зовсім не мали землі.
Ще з початку створення Новослобідського полку старшина, значна частина якої походила з Лівобережжя, визискувала і пригноблювала рядове козацтво, нерідко посягала на його землі, угіддя, худобу. У 1759 році полкові обозний Михалча і суддя Бутович привласнили грунти й сіножаті козаків слободи Грузької. Бородаївський сотник Даниленко захопив козацькі млини. Домотканський сотник Сіренко примушував козаків відбувати різного роду повинності.
Часто рядове козацтво й особливо підсусідки, у яких не було лісів та сіножатей, змушені були орендувати їх у новосербського начальства та військової старшини свого полку. Ще 1759 року сотники Устимович і Робота скаржились уряду Катерини II на утиски новосербських офіцерів, які примушували працювати на себе новослобідських поселян.
Основним господарським заняттям козаків Новослобідського полку, як і ново- сербських поселенців, було землеробство і скотарство, допоміжним - рибальство. Дуже важкими були їх перші кроки по налагодженню господарського життя. «Всі ми, поселенці,- писав пізніше один із них,- в той перший рік нашого життя в степу натерпілись багато горя та негод... Користувалися ми диким часником, цибулею та різними травами, поки не завели своїх городів, жили на сухарях та воді».
Переселенці, передусім українці й росіяни, одержували вкрай обмежену допомогу від уряду, частину якої до того ж під різними приводами привласнювали чиновники військового відомства, що займалися