Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від


Кіровоградська область

Не раз на території нинішньої області відбувалися битви руських дружин з половецькими ордами. Частина кочових племен, т. зв. чорні клобуки, визнавши владу київських князів, осіла в XII ст. на Тясьмині, Синюсі та у Верхньому Побужжі.
В середині XIII ст. як вогняний смерч пронеслися цією територією монголо- татарські полчища. Влітку 1362 року литовські війська князя Ольгерда після перемоги на річці Синюсі примусили татар відступити в Крим і до берегів Чорного й Азовського морів. Водночас литовські феодали посилюють свою експансію на руські землі. На Тясьмині, Побужжі, середньому Подніпров'ї вони захоплюють великі території.
Після Люблінської унії землі в середньому Подніпров'ї загарбала панська Польща. Величезні площі на півдні Київського і сході Брацлавського воєводств (більшу частину нинішньої території Новоархангельського, Гайворонського, Голо- ванівського і Ульяновського районів) було роздано магнатам і шляхтичам.
Польські пани, ставши володарями цього краю, довели до жахливих розмірів експлуатацію українських трудящих мас, насаджували тут католицизм. Десятки поселень південніше Тясьмину у XVI ст. належали князям Любомирським, а слобода Крилів - чигиринському старості Янові Даниловичу. Користуючись необмеженою владою, шляхта піддавала селян жорстоким катуванням: їх заковували в кайдани, вішали, саджали на палю.
Могутньою опорою для всього українського народу в боротьбі проти феодально- кріпосницького й національного гніту, а також проти польсько-шляхетської і турецько-татарської агресії стала Запорізька Січ, що склалася наприкінці XVI ст. На берегах Тясьмину, Інгулу, Інгульця та їхніх приток у західних, північних і східних районах Кіровоградщини були мисливські, рибальські, бортні промисли запорожців. На заході кордони козацьких земель досягали Синюхи і Південного Бугу.
Ставши з 1475 року васалом султанської Туреччини,Кримське ханство чинило розбійницькі напади на Україну. Через територію сучасної області проходили шляхи татарських походів на українські землі. Один з них - Чорний шлях, що починався з Перекопу, перетинав південно-східні райони Кіровоградщини і, повертаючи на захід, верхів'я Інгульця й Інгулу. В Чорному лісі татарські орди зосереджувалися для нападу на Київщину, Брацлавщину і Поділля.
Польсько-литовський уряд неспроможний був захистити ні свої землі, ні захоплену ним територію України від татарських нападів і сам платив ханам величезну данину. Від кривавої турецько-татарської агресії найбільше страждали народні маси. Десятки тисяч невільників татари виганяли в Крим. Шляхи, якими проходила орда, були усіяні трупами людей, всі населені пункти знищені. Запорізьке козацтво, спираючись на Січ, вело активну боротьбу проти загарбників. Наприкінці XVI та на початку XVII ст. турецько-татарські поневолювачі не раз зазнавали нищівних ударів від запорожців у верхів'ях Інгулу та Тясьмину, де в той час були козацькі укріплення.
В кінці XVI - першій половині XVII ст. райони Інгулу й Інгульця стають ареною збройної боротьби між повсталими козаками і польсько-шляхетськими військами. У жовтні 1625 року стався запеклий бій між запорожцями на чолі з гетьманом М. Жмайлом і польською армією С. Конєцпольського біля с. Табурища (сучасне м. Світловодськ). Завдавши ворогові великих втрат, повстанці відійшли до Курукового озера. Вперті бої селянсько-козацьких повстанських загонів з польською шляхтою відбувалися в цих районах у 1637-1638 рр. У серпні 1637 року в Крилові та його околицях діяли загони на чолі з П. М. Бутом (Павлюком), а на початку 1638 року - запорізькі козаки, очолювані К. Скиданом.
Політика насильства і грабежів, жорстокої експлуатації і поневолення, національного й релігійного гноблення спричиняла посилення боротьби українського народу за возз'єднання з братнім російським народом. Вже на початку визвольної війни 1648-1654 рр. у північно-східних районах Кіровоградщини сталися перші битви козацько-селянських загонів проти польської шляхти. Весною 1648 року на околиці Табурища і Крилова почали гуртуватися загони озброєних повстанців, що приєдналися до запорожців. 5 травня 1648 року в урочищі Жовтих Водах (за 45 км від сучасної Олександрії) загони Б. Хмельницького розгромили авангард польських військ, направлений для придушення повстання. Наступного дня біля


Сучасна карта - Кіровоградська область