Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
у полон до козаків потрапили рештки польських військ. Після цієї перемоги з Крилова та навколишніх міст і сіл до загонів Б. Хмельницького приєдналися близько 2 тис. повсталих селян і міщан.
Возз'єднання України з Росією, що стало поворотним етапом у житті
українського народу, створило сприятливі умови для дальшого заселення території сучасної Кіровоградщини. У 50-х роках XVII ст. до складу «вольностей» запорізьких було включено за згодою російського уряду землі між Інгульцем, Інгулом і Південним Бугом - значну частину території сучасної області. Пліч-о-пліч з російськими військами місцеве населення відбивало напади панської Польщі, султанської Туреччини і Кримського ханства, які не переставали зазіхати на ці землі, намагаючись відірвати їх від Росії. Протягом другої половини XVII ст. польські і турецько-татарські війська чинили безперервні руйнівницькі походи на Україну. Так, на початку літа 1661 року велика кримська орда на чолі з ханом, зосередившись у районі Торговиці, чинила, як повідомляють документи, «нестерпні спустошення», захоплюючи в полон людей і знищуючи населені пункти по Інгулу й Інгульці аж до Чигирина.
1665 року татарам вдалося прорватися на східну Брацлавщину. А в 1671 році вони спустошили землі в районі Тясьмину, 1674 року безчинствували в околицях Торговиці і в районі Сухого та Чорного Ташлика.
Запорізькі козаки не раз громили татарські орди на Південному Бузі, Синюсі, Інгулі, Ташлику. Так, у липні 1661 року шлях татарам перетяли загони кошового отамана І. Сірка, які виступили з Торговиці на Буг. Через два роки в районі Кри- лова, в урочищі Цибульнику, запорожці знищили 10-тисячну орду кримських татар і ногайців, закликану на Україну зрадником гетьманом П. Тетерею. Козаки визволили тоді близько 4 тис. полонених. 1664 року загони І. Сірка, базуючись у районі Торговиці та на Побужжі, забезпечили оборону цих територій від об'єднаних польсько-татарських військ. Значної поразки завдали вони татарам і в 1668 році на Тясьмині. Завдяки героїчній боротьбі російсько-українських військ та запорізьких козаків закінчилися невдачею турецькі походи на Чигирин у 1677-1678 рр. Однак турецько-татарські війська піддали жахливим спустошенням південну Київщину, Брацлавщину і південно-східну територію сучасної Кіровоградщини. Під час першого походу вони просувалися на Чигирин через Південний Буг і Сухий Ташлик, а наступного року - через Чорний Ташлик (біля нинішнього Піщаного Броду) і Чорний ліс.
В 1686 році укладено т. зв. вічний мир між Росією і Польщею. За Росією лишалося Лівобережжя і Київ, а також землі Запорізької Січі на північ до Тясьмину, за Польщею - Правобережна Україна. Території на південь від Тясьмину і південна Брацлавщина, спустошені безперервними війнами, поки що не заселялися. Нарешті, за розмежуванням між Росією і Туреччиною 1705 року кордон пройшов від Ташлика в районі Бугу прямо через Інгул та Інгулець до Дніпра, до гирла річки Кам'янки. Після невдалого для Росії Прутського походу 1711 року запорізькі степи на правобережжі Дніпра до Південного Бугу було юридично закріплено за Туреччиною.
В той же час, скориставшися з невдач Росії у війні з Туреччиною, польська шляхта захопила в 1710-1720 рр. села, які входили до задніпровських сотень Миргородського і Полтавського полків - Табурище, Андрусівку, Цибулеве, Крилів,
Федірки, Скубіївку, Глинське, Ухівку, Ковалівну та ін. Лише в результаті рішучих дій Російського уряду в 1732 році польські війська було вигнано, а ці райони знову повернуто під владу старшинської адміністрації Лівобережної України. З початком російсько-турецької війни 1735-1739 рр. значна частина населення з цих місцевостей переселилася на лівобережжя Дніпра. За Белградським миром територія сучасної Кіровоградської області, на якій розташувалися Бугогардівська, частина Інгульської та Кодацької паланок Нової Січі, остаточно відійшла до Росії (кордон пройшов від Південного Бугу біля Ташлика відкритим степом на південний схід до пониззя Дніпра в гирлі річки Кам'янки). Створились більш сприятливі умови для швидкого заселення північних районів Кіровоградщини. Масами сюди втікали селяни з правобережних воєводств України, що перебували під владою панської Польщі, українські та російські вихідці з Молдавії і з-за турецьких кордонів, жителі Лівобережжя і Слобожанщини. Відновлюються
Кіровоградська область
Сторінка 4 з 51
Княжих Байраків (поблизу сіл Попельнастого і Григорівки Олександрійського району)у полон до козаків потрапили рештки польських військ. Після цієї перемоги з Крилова та навколишніх міст і сіл до загонів Б. Хмельницького приєдналися близько 2 тис. повсталих селян і міщан.
Возз'єднання України з Росією, що стало поворотним етапом у житті
1665 року татарам вдалося прорватися на східну Брацлавщину. А в 1671 році вони спустошили землі в районі Тясьмину, 1674 року безчинствували в околицях Торговиці і в районі Сухого та Чорного Ташлика.
Запорізькі козаки не раз громили татарські орди на Південному Бузі, Синюсі, Інгулі, Ташлику. Так, у липні 1661 року шлях татарам перетяли загони кошового отамана І. Сірка, які виступили з Торговиці на Буг. Через два роки в районі Кри- лова, в урочищі Цибульнику, запорожці знищили 10-тисячну орду кримських татар і ногайців, закликану на Україну зрадником гетьманом П. Тетерею. Козаки визволили тоді близько 4 тис. полонених. 1664 року загони І. Сірка, базуючись у районі Торговиці та на Побужжі, забезпечили оборону цих територій від об'єднаних польсько-татарських військ. Значної поразки завдали вони татарам і в 1668 році на Тясьмині. Завдяки героїчній боротьбі російсько-українських військ та запорізьких козаків закінчилися невдачею турецькі походи на Чигирин у 1677-1678 рр. Однак турецько-татарські війська піддали жахливим спустошенням південну Київщину, Брацлавщину і південно-східну територію сучасної Кіровоградщини. Під час першого походу вони просувалися на Чигирин через Південний Буг і Сухий Ташлик, а наступного року - через Чорний Ташлик (біля нинішнього Піщаного Броду) і Чорний ліс.
В 1686 році укладено т. зв. вічний мир між Росією і Польщею. За Росією лишалося Лівобережжя і Київ, а також землі Запорізької Січі на північ до Тясьмину, за Польщею - Правобережна Україна. Території на південь від Тясьмину і південна Брацлавщина, спустошені безперервними війнами, поки що не заселялися. Нарешті, за розмежуванням між Росією і Туреччиною 1705 року кордон пройшов від Ташлика в районі Бугу прямо через Інгул та Інгулець до Дніпра, до гирла річки Кам'янки. Після невдалого для Росії Прутського походу 1711 року запорізькі степи на правобережжі Дніпра до Південного Бугу було юридично закріплено за Туреччиною.
В той же час, скориставшися з невдач Росії у війні з Туреччиною, польська шляхта захопила в 1710-1720 рр. села, які входили до задніпровських сотень Миргородського і Полтавського полків - Табурище, Андрусівку, Цибулеве, Крилів,
Федірки, Скубіївку, Глинське, Ухівку, Ковалівну та ін. Лише в результаті рішучих дій Російського уряду в 1732 році польські війська було вигнано, а ці райони знову повернуто під владу старшинської адміністрації Лівобережної України. З початком російсько-турецької війни 1735-1739 рр. значна частина населення з цих місцевостей переселилася на лівобережжя Дніпра. За Белградським миром територія сучасної Кіровоградської області, на якій розташувалися Бугогардівська, частина Інгульської та Кодацької паланок Нової Січі, остаточно відійшла до Росії (кордон пройшов від Південного Бугу біля Ташлика відкритим степом на південний схід до пониззя Дніпра в гирлі річки Кам'янки). Створились більш сприятливі умови для швидкого заселення північних районів Кіровоградщини. Масами сюди втікали селяни з правобережних воєводств України, що перебували під владою панської Польщі, українські та російські вихідці з Молдавії і з-за турецьких кордонів, жителі Лівобережжя і Слобожанщини. Відновлюються