Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
На початку 1923 року в межах сучасної Кіровоградської області створено Єлисаветградський та Олександрійський округи. Територія нинішніх Вільшанського, Голованівського, Добровеличківського, Новоархангельського районів входила до складу Первомайського округу. Окремі райони включили до Кременчуцького, Уманського, Дніпропетровського округів. 1925 року в Єлисаветградському окрузі вже працювало 45 промислових підприємств, на яких було зайнято 5879 робітників. Вони виготовляли за рік різних виробів на 63,8 проц. більше, ніж їх випускалося промисловістю округу у 1923-1924 господарському році. Невпинно зростав соціалістичний сектор. У 1926 році він уже досяг 71 процента.
На цей час посівні площі розширилися порівняно з 1922 роком на 52 проц., а пшениці зібрано майже вдвічі більше. Відновлювалося поголів'я великої рогатої худоби і свиней. Якщо у 1924 році в Єлисаветградському окрузі налічувалось 214 сільськогосподарських кооперативів, то наступного року - 384, у т. ч. 5 проц. комун, 71 проц. артілей і 24 проц. ТСОЗів. В Олександрійському окрузі 1924 року було 67 колективних господарств, а вже через рік - 1015. Новоукраїнська і гарманівська комуни ім. Леніна, покровська артіль «Веселий кут», любомирська артіль «Свобода» стали піонерами тракторизації на Кіровоградщині. У 1925 році колективні господарства одержали до 90-100 пудів пшениці з десятини, тоді як урожай в одноосібних господарствах не перевищував 56 пудів.
Як і в інших районах країни, сільське господарство Кіровоградщини розвивалося в умовах гострої класової боротьби. У руках куркулів ще зосереджувалася значна частина посівних площ. Опорою партії на селі в боротьбі з куркульством були КНС, які у 1924 році об'єднували близько 88 тис. бідняків, у т. ч. 4076 комуністів і комсомольців. Органи Радянської влади, КНС та профспілкові організації працівників землі і лісу (Всеробітземліс) піклувалися про поліпшення умов життя і праці наймитів, обмежували експлуататорські тенденції куркулів.
Одночасно з відбудовою промисловості і сільського господарства зростала питома вага державної і кооперативної торгівлі.
Помітні зміни сталися в охороні здоров'я трудящих. На початку 1922 року лише в Єлисаветградському повіті працювало 17 лікарень і 11 фельдшерських пунктів. 25 травня 1921 року жителі с. Родниківки повідомили телеграмою В. І. Леніна про будівництво лікарні, якій присвоєно його ім'я. До кінця 1925 року на Кіровоградщині діяло 30 лікарень і 49 фельдшерських пунктів та амбулаторій.
В умовах величезних труднощів народжувалася соціалістична система народної освіти та виховання. І без того вкрай бідна матеріально-технічна база шкіл, що дісталася в спадщину від царизму, була зруйнована під час імперіалістичної та громадян
ської війни. Не вистачало шкільних приміщень, підручників. За цих умов школи часто брали на своє утримання господарські та профспілкові організації, повсюдно провадилися суботники, тижні і місячники допомоги освітнім закладам. 1921 року в Єлисаветградському повіті налічувалося 749 трудових початкових і семирічних шкіл, 16 дошкільних установ і 48 дитячих будинків. Із поліпшенням економічного становища Радянської держави збільшувалися асигнування на потреби шкіл, зростав контингент учнів. На кінець відбудовного періоду у 954 початкових та 70 семирічних школах повіту навчалося понад 87 проц. дітей шкільного віку.
Велика увага приділялася ліквідації неписьменності серед дорослих. У 1924 році в Єлисаветградському і Олександрійському округах працювало 790 шкіл і курсів лікнепу, де навчалося 21 849 чоловік. Єлисаветградський округ займав перше місце по ліквідації неписьменності в Одеській губернії.
Кіровоградська область
Сторінка 31 з 51
періоду. Поступово пожвавлювалося сільськогосподарське виробництво. У 1922 році посівні площі озимих культур тільки у Єлисаветградському повіті досягли 170 тис. десятин. Всі господарства повіту виконали продовольчий податок. До кінця 1921 року на території двох повітів видавали продукцію 40 підприємств, в т. ч. 7 металообробних, швейна, взуттєва і тютюнова фабрики, два цукрові заводи, лісопильний завод, електростанції. Перші кроки робила вугільна промисловість. Відновили виробництво дві шахти та дві брикетні фабрики в Олександрії і Єлисаветграді. На цей час посівні площі розширилися порівняно з 1922 роком на 52 проц., а пшениці зібрано майже вдвічі більше. Відновлювалося поголів'я великої рогатої худоби і свиней. Якщо у 1924 році в Єлисаветградському окрузі налічувалось 214 сільськогосподарських кооперативів, то наступного року - 384, у т. ч. 5 проц. комун, 71 проц. артілей і 24 проц. ТСОЗів. В Олександрійському окрузі 1924 року було 67 колективних господарств, а вже через рік - 1015. Новоукраїнська і гарманівська комуни ім. Леніна, покровська артіль «Веселий кут», любомирська артіль «Свобода» стали піонерами тракторизації на Кіровоградщині. У 1925 році колективні господарства одержали до 90-100 пудів пшениці з десятини, тоді як урожай в одноосібних господарствах не перевищував 56 пудів.
Як і в інших районах країни, сільське господарство Кіровоградщини розвивалося в умовах гострої класової боротьби. У руках куркулів ще зосереджувалася значна частина посівних площ. Опорою партії на селі в боротьбі з куркульством були КНС, які у 1924 році об'єднували близько 88 тис. бідняків, у т. ч. 4076 комуністів і комсомольців. Органи Радянської влади, КНС та профспілкові організації працівників землі і лісу (Всеробітземліс) піклувалися про поліпшення умов життя і праці наймитів, обмежували експлуататорські тенденції куркулів.
Одночасно з відбудовою промисловості і сільського господарства зростала питома вага державної і кооперативної торгівлі.
Помітні зміни сталися в охороні здоров'я трудящих. На початку 1922 року лише в Єлисаветградському повіті працювало 17 лікарень і 11 фельдшерських пунктів. 25 травня 1921 року жителі с. Родниківки повідомили телеграмою В. І. Леніна про будівництво лікарні, якій присвоєно його ім'я. До кінця 1925 року на Кіровоградщині діяло 30 лікарень і 49 фельдшерських пунктів та амбулаторій.
В умовах величезних труднощів народжувалася соціалістична система народної освіти та виховання. І без того вкрай бідна матеріально-технічна база шкіл, що дісталася в спадщину від царизму, була зруйнована під час імперіалістичної та громадян
ської війни. Не вистачало шкільних приміщень, підручників. За цих умов школи часто брали на своє утримання господарські та профспілкові організації, повсюдно провадилися суботники, тижні і місячники допомоги освітнім закладам. 1921 року в Єлисаветградському повіті налічувалося 749 трудових початкових і семирічних шкіл, 16 дошкільних установ і 48 дитячих будинків. Із поліпшенням економічного становища Радянської держави збільшувалися асигнування на потреби шкіл, зростав контингент учнів. На кінець відбудовного періоду у 954 початкових та 70 семирічних школах повіту навчалося понад 87 проц. дітей шкільного віку.
Велика увага приділялася ліквідації неписьменності серед дорослих. У 1924 році в Єлисаветградському і Олександрійському округах працювало 790 шкіл і курсів лікнепу, де навчалося 21 849 чоловік. Єлисаветградський округ займав перше місце по ліквідації неписьменності в Одеській губернії.