Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
Спираючись на величезну допомогу ЦК ВКП(б), Ради Народних Комісарів СРСР, республіканських партійних і радянських органів, трудящі Кіровоградщини успішно здійснювали будівництво нових і реконструкцію діючих підприємств У 1926-1931 рр. переобладнані заводи «Червона зірка», «Червоний Профінтерн» у Єлисаветграді. Було реконструйовано також Саблино-Знам'янський цукрозавод. Новими механізмами устатковувалися і підприємства місцевої промисловості.
Широко розгорнулося будівництво нових промислових підприємств. Споруджувалися олійні в Єлисаветграді, Новоукраїнці, Бобринці, Новій Празі, дріжджовий завод у Малій Висці. черепичний - у Новоукраїнці. В 1926-1931 рр. у Єлисаветграді введено в експлуатацію також м'ясо- і птахокомбінати, ґудзикову і брикетну фабрики, заводи: хлібний, для переробки сої, комбінованих кормів, толевий та інші.
У 1926 році окружна партійна конференція затвердила п'ятирічний план електрифікації Єлисаветградського округу, а через два роки стали до ладу електростанції в Бобринці, Новомиргороді, Новоукраїнці. 1 травня 1930 року дала струм Єлисавет- градська районна електростанція.
На початку другої п'ятирічки введено в дію Байдаківський вугільний комплекс в Олександрії. 1928 року почалася розробка родовищ графіту в селищі Заваллі Гай-
воронського району. Через два роки споруджені тут шахта і збагачувальна фабрика випустили першу продукцію.
В січні 1939 року, згідно Указу Президії Верховної Ради СРСР, з ряду районів Миколаївської, Одеської, Київської, Дніпропетровської та Полтавської областей було утворено Кіровоградську область. Це сприяло поліпшенню керівництва всіма галузями народного господарства краю. Питання господарського будівництва займали особливе місце в діяльності обкому КП(б)У та виконкому обласної Ради депутатів трудящих. 1939 року на промислових підприємствах області вироблено продукції на суму 357,6 млн. крб. у державному секторі і на 63,7 млн. крб.- у кооперативному. Наступного року обсяг промислової продукції зріс на 151 млн. карбованців.
Реконструкція промисловості була тісно пов'язана з реконструкцією та механізацією залізничного транспорту. За роки перших п'ятирічок великим залізничним вузлом стала Знам'янка. У 1929-1931 рр. на Знам'янському відділку дороги працювало близько 10 тис. робітників і службовців. Значні зміни відбулися і на інших станціях - Долинській, Помічній тощо.
Кадри робітничого класу, що зростали на промислових підприємствах і транспорті, брали активну участь у громадсько-виробничому житті країни. Ще наприкінці 20-х років на заводах і фабриках широкого розмаху набрав рух ударних бригад. На всіх підприємствах діяли буксирні бригади, бригади ентузіастів, бригади для ліквідації вузьких місць на виробництві, наскрізні бригади. Надзвичайно різноманітною була діяльність штабів і секцій легкої кавалерії, створених комсомольцями. Вони виявляли факти бюрократизму, безгосподарності, сприяли поширенню руху ударників. Розгорталося соціалістичне змагання між заводами, цехами, бригадами, окремими робітниками. У 1929 році робітники «Червоної зірки» уклали договір на соцзмагання з харківським заводом «Серп і молот».
Комуністи очолювали боротьбу робітничих колективів за виконання і перевиконання планів. Відповідаючи на заклик партії «Кадри вирішують все!», міськкоми і райкоми партії, первинні партійні організації розгортали роботу для підвищення кваліфікації кадрів. Тисячі трудівників оволодівали знаннями, опановували техніку. Технічна переозброєність підприємств, підвищення культурно-технічного рівня робітничого класу сприяли розвитку руху новаторів. В листопаді 1936 року на промислових підприємствах Кіровоградщини налічувалось 5648 стахановців - 41 проц. усієї кількості робітників.
Стахановський рух розгорнувся і на залізничному транспорті. Машиністи станцій Помічна, Кірово-Українське та Знам'янка почали водити
Кіровоградська область
Сторінка 33 з 51
Важливу роль у боротьбі за режим економії і підвищення продуктивності праці на підприємствах відіграли виробничі наради, які діяли під керівництвом партійних осередків. Вони сприяли також розвитку раціоналізаторства і винахідництва робітників, техніків та інженерних працівників. У 1927 році в Єлисаветграді створено відділення Всеукраїнської асоціації робітничих винахідників, а на підприємствах - осередки, асоціації і комісії сприяння винахідництву. Широко розгорнулося будівництво нових промислових підприємств. Споруджувалися олійні в Єлисаветграді, Новоукраїнці, Бобринці, Новій Празі, дріжджовий завод у Малій Висці. черепичний - у Новоукраїнці. В 1926-1931 рр. у Єлисаветграді введено в експлуатацію також м'ясо- і птахокомбінати, ґудзикову і брикетну фабрики, заводи: хлібний, для переробки сої, комбінованих кормів, толевий та інші.
У 1926 році окружна партійна конференція затвердила п'ятирічний план електрифікації Єлисаветградського округу, а через два роки стали до ладу електростанції в Бобринці, Новомиргороді, Новоукраїнці. 1 травня 1930 року дала струм Єлисавет- градська районна електростанція.
На початку другої п'ятирічки введено в дію Байдаківський вугільний комплекс в Олександрії. 1928 року почалася розробка родовищ графіту в селищі Заваллі Гай-
воронського району. Через два роки споруджені тут шахта і збагачувальна фабрика випустили першу продукцію.
В січні 1939 року, згідно Указу Президії Верховної Ради СРСР, з ряду районів Миколаївської, Одеської, Київської, Дніпропетровської та Полтавської областей було утворено Кіровоградську область. Це сприяло поліпшенню керівництва всіма галузями народного господарства краю. Питання господарського будівництва займали особливе місце в діяльності обкому КП(б)У та виконкому обласної Ради депутатів трудящих. 1939 року на промислових підприємствах області вироблено продукції на суму 357,6 млн. крб. у державному секторі і на 63,7 млн. крб.- у кооперативному. Наступного року обсяг промислової продукції зріс на 151 млн. карбованців.
Реконструкція промисловості була тісно пов'язана з реконструкцією та механізацією залізничного транспорту. За роки перших п'ятирічок великим залізничним вузлом стала Знам'янка. У 1929-1931 рр. на Знам'янському відділку дороги працювало близько 10 тис. робітників і службовців. Значні зміни відбулися і на інших станціях - Долинській, Помічній тощо.
Кадри робітничого класу, що зростали на промислових підприємствах і транспорті, брали активну участь у громадсько-виробничому житті країни. Ще наприкінці 20-х років на заводах і фабриках широкого розмаху набрав рух ударних бригад. На всіх підприємствах діяли буксирні бригади, бригади ентузіастів, бригади для ліквідації вузьких місць на виробництві, наскрізні бригади. Надзвичайно різноманітною була діяльність штабів і секцій легкої кавалерії, створених комсомольцями. Вони виявляли факти бюрократизму, безгосподарності, сприяли поширенню руху ударників. Розгорталося соціалістичне змагання між заводами, цехами, бригадами, окремими робітниками. У 1929 році робітники «Червоної зірки» уклали договір на соцзмагання з харківським заводом «Серп і молот».
Комуністи очолювали боротьбу робітничих колективів за виконання і перевиконання планів. Відповідаючи на заклик партії «Кадри вирішують все!», міськкоми і райкоми партії, первинні партійні організації розгортали роботу для підвищення кваліфікації кадрів. Тисячі трудівників оволодівали знаннями, опановували техніку. Технічна переозброєність підприємств, підвищення культурно-технічного рівня робітничого класу сприяли розвитку руху новаторів. В листопаді 1936 року на промислових підприємствах Кіровоградщини налічувалось 5648 стахановців - 41 проц. усієї кількості робітників.
Стахановський рух розгорнувся і на залізничному транспорті. Машиністи станцій Помічна, Кірово-Українське та Знам'янка почали водити