Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
Зростала мережа професійних навчальних закладів. На початок жовтня 1923 року їх налічувалося 22, в т. ч. вечірній робітничий факультет, індустріальний, сільськогосподарський технікуми, 4 індустріально-технічні школи, 3 сільськогосподарські профшколи тощо.
Для поповнення робітничих лав кваліфікованою зміною створюються школи фабрично-заводського навчання. У 1923 році в Єлисаветградському окрузі було 4 такі школи, а в наступному - 6 шкіл ФЗН і 13 профшкіл.
Широко розгорталася культосвітня та політико-виховна робота. Створювалися політосвітні товариства, клуби, селянські будинки, хати-читальні, народні будинки і драматичні колективи. У 163 бібліотеках налічувалось понад 147 тис. книг. Працювало також кілька музеїв.
Важливі питання господарського та культурного будівництва висвітлювали місцеві газети - «Червоний шлях» (у 1922-1923 рр. «Красньїй путь») - орган Єлисаветградського окружкому КП(б)У та виконкому Ради депутатів трудящих, «Єлисаветградський пролетар» (з 1930 року - «Соціалістичний наступ») - орган міськкому КП(б)У та виконкому Ради депутатів трудящих, «За здоровую смену» - орган зкружкому ЛКСМУ; в Олександрії - «Вісті» (з 1929 року - «До перемоги», а з 1930 року - «Колективіст Олександрійщини»). У цих газетах починали друкуватися чимало літераторів, згодом відомих письменників, у т. ч. І. Микитенко, В. Сосюра, М. Куліш, Є. Поповкін, С. Добровольський.
Газети часто вміщували записи народних пісень, звичаїв та обрядів. У місцевому видавництві вийшла перша збірка поезій П. Голоти «Тернистий шлях до волі і освіти» (1921 р.) і С. Голованівського - «Кіньми залізними» (1927 р.).
Радянська влада відкрила трудящим широкий шлях до мистецтва. Ще 1919- 1921 рр. в Єлисаветграді і Олександрії почали діяти драматичні робітничо-селянські театри, які виросли з самодіяльних гуртків. Музичну культуру несли у маси численні хорові колективи, інструментальні та духові оркестри підприємств, клубів. Відомими були тоді хори заводу «Червона зірка» і знам'янських залізничників. На площах міст і сіл відбувалися мітинги-концерти за участю композиторів Г. Нейгауза
і К. Шимановського. До Єлисаветграда, Олександрії та ін. міст часто приїздили відомі художні колективи з Харкова, Києва, Одеси.
В ході економічного і культурного будівництва міцніли дружба і співробітництво робітників і селян краю з трудящими усіх радянських республік. Одностайним схваленням зустріли вони рішення 1-го Всесоюзного з'їзду Рад про утворення СРСР. В листопаді 1922 року делегати Єлисаветградського повітового з'їзду Рад, вітаючи ленінську національну політику, гаряче висловлювались за об'єднання радянських республік. В резолюції Олександрійського окружного з'їзду Рад (листопад 1923 р.) підкреслювалося, що тільки в СРСР національне питання розв'язано в інтересах трудящих мас.
Після завершення відбудови народного господарства трудівники міст і сіл Кіровоградщини в сім'ї братніх народів Радянського Союзу приступили до здійснення ленінського плану будівництва соціалізму, найважливішими ланками якого були індустріалізація країни, колективізація сільського господарства та культурна революція.
Партійні, профспілкові, комсомольські організації, усі трудящі активно виступили на захист лінії партії проти троцькістсько-зінов'євського блоку, рішуче відстоювали ленінізм у боротьбі проти правої опозиції, яка заперечувала можливість побудови соціалізму в СРСР. Схвалюючи політику соціалістичної індустріалізації, вони робили все можливе для її успішного здійснення. Найсуворіший режим економії скорочення адміністративно-управлінських витрат, підвищенпя продуктивності праці - все це давало змогу створювати нагромадження в народному господарстві. Крім того, трудящі охоче віддавали державі свої заощадження. Так, першу позику індустріалізації передплатили 82 проц. робітників «Червоної зірки» (колишній завод Ельворті) на суму 79,5 тис. крб., а трудящі всього міста - на 92,6 тис. крб. Третю позику індустріалізації робітники «Червоної зірки» передплатили на 642тис. крб., а Олександрії - на 344 тис. карбованців.
Кіровоградська область
Сторінка 32 з 51
В 1920-1923 роках у Єлисаветграді, Олександрії, Но- вомиргороді діяли місячні і тримісячні педагогічні курси, а в 1923-1924 рр. тут, а також у Добровеличківці створюються педагогічні технікуми.Зростала мережа професійних навчальних закладів. На початок жовтня 1923 року їх налічувалося 22, в т. ч. вечірній робітничий факультет, індустріальний, сільськогосподарський технікуми, 4 індустріально-технічні школи, 3 сільськогосподарські профшколи тощо.
Широко розгорталася культосвітня та політико-виховна робота. Створювалися політосвітні товариства, клуби, селянські будинки, хати-читальні, народні будинки і драматичні колективи. У 163 бібліотеках налічувалось понад 147 тис. книг. Працювало також кілька музеїв.
Важливі питання господарського та культурного будівництва висвітлювали місцеві газети - «Червоний шлях» (у 1922-1923 рр. «Красньїй путь») - орган Єлисаветградського окружкому КП(б)У та виконкому Ради депутатів трудящих, «Єлисаветградський пролетар» (з 1930 року - «Соціалістичний наступ») - орган міськкому КП(б)У та виконкому Ради депутатів трудящих, «За здоровую смену» - орган зкружкому ЛКСМУ; в Олександрії - «Вісті» (з 1929 року - «До перемоги», а з 1930 року - «Колективіст Олександрійщини»). У цих газетах починали друкуватися чимало літераторів, згодом відомих письменників, у т. ч. І. Микитенко, В. Сосюра, М. Куліш, Є. Поповкін, С. Добровольський.
Газети часто вміщували записи народних пісень, звичаїв та обрядів. У місцевому видавництві вийшла перша збірка поезій П. Голоти «Тернистий шлях до волі і освіти» (1921 р.) і С. Голованівського - «Кіньми залізними» (1927 р.).
Радянська влада відкрила трудящим широкий шлях до мистецтва. Ще 1919- 1921 рр. в Єлисаветграді і Олександрії почали діяти драматичні робітничо-селянські театри, які виросли з самодіяльних гуртків. Музичну культуру несли у маси численні хорові колективи, інструментальні та духові оркестри підприємств, клубів. Відомими були тоді хори заводу «Червона зірка» і знам'янських залізничників. На площах міст і сіл відбувалися мітинги-концерти за участю композиторів Г. Нейгауза
і К. Шимановського. До Єлисаветграда, Олександрії та ін. міст часто приїздили відомі художні колективи з Харкова, Києва, Одеси.
В ході економічного і культурного будівництва міцніли дружба і співробітництво робітників і селян краю з трудящими усіх радянських республік. Одностайним схваленням зустріли вони рішення 1-го Всесоюзного з'їзду Рад про утворення СРСР. В листопаді 1922 року делегати Єлисаветградського повітового з'їзду Рад, вітаючи ленінську національну політику, гаряче висловлювались за об'єднання радянських республік. В резолюції Олександрійського окружного з'їзду Рад (листопад 1923 р.) підкреслювалося, що тільки в СРСР національне питання розв'язано в інтересах трудящих мас.
Після завершення відбудови народного господарства трудівники міст і сіл Кіровоградщини в сім'ї братніх народів Радянського Союзу приступили до здійснення ленінського плану будівництва соціалізму, найважливішими ланками якого були індустріалізація країни, колективізація сільського господарства та культурна революція.
Партійні, профспілкові, комсомольські організації, усі трудящі активно виступили на захист лінії партії проти троцькістсько-зінов'євського блоку, рішуче відстоювали ленінізм у боротьбі проти правої опозиції, яка заперечувала можливість побудови соціалізму в СРСР. Схвалюючи політику соціалістичної індустріалізації, вони робили все можливе для її успішного здійснення. Найсуворіший режим економії скорочення адміністративно-управлінських витрат, підвищенпя продуктивності праці - все це давало змогу створювати нагромадження в народному господарстві. Крім того, трудящі охоче віддавали державі свої заощадження. Так, першу позику індустріалізації передплатили 82 проц. робітників «Червоної зірки» (колишній завод Ельворті) на суму 79,5 тис. крб., а трудящі всього міста - на 92,6 тис. крб. Третю позику індустріалізації робітники «Червоної зірки» передплатили на 642тис. крб., а Олександрії - на 344 тис. карбованців.