Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
Лише протягом травня-серпня 1943 року народними месниками Кіровоградщини було знищено 46 ворожих ешелонів. На території Чорного, Чутянського, Нерубаївського, Кам'янського, Холодноярського, Яничанського і Мотронівського лісів існували цілі партизанські райони.
Золотою сторінкою у літопис Великої Вітчизняної війни увійшла битва за визволення Кіровоградщини. 28 вересня - 3 жовтня 1943 року частини 37-ї армії, 4-ї і 5-ї гвардійських армій Степового фронту під командуванням генерала І.С. Конєва форсували Дніпро на дільницях Деріївка-Куцеволівка Онуфріївського району, Табурище-Новогеоргіївськ, Змитниця-Старе Липове Новогеоргіївського району. Вранці 15 жовтня вони перейшли в наступ на Кіровоградському і Криворізькому напрямкам. Оволодівши невеликими плацдармами і розвиваючи наступ, 18 жовтня радянські війська зайняли міцний вузол оборони противника - Дерії в- ку. Це були перші визволені кілометри Кіровоградщини. За героїчні подвиги під час форсування Дніпра, розширення плацдарму на дільниці Куцеволівка-Деріївка 218 воїнів 37-ї армії (командуючий генерал-лейтенант М. М. Шарохін) були удостоєні звання Героя Радянського Союзу. 21 жовтня 1943 року визволено селище Петрове - перший районний центр області та понад 50 інших населених пунктів. 6 грудня радянські війська вигнали фашистів з Олександрії, а 9 грудня - із Знам'янки.
У середині грудня фашистське командування, зосередивши в районі Кіровограда чотири танкові дивізії, намагалося зупинити навальний наступ частин 2-го Українського фронту. Однак радянські війська відбили контрудар ворога і вранці 8 січня визволили Кіровоград від фашистських загарбників. Водночас війська 3-го Українського фронту під командуванням генерала армії Р. Я. Малиновського, що наступали у південній частині області, 12 березня визволили Долинську, а через 4 дні - Бобринець. У західних районах Кіровоградщини частини 4-ї і 5-ї танкових гвардійських армій 2-го Українського фронту 11 березня очистили Гайворон від гітлерівських окупантів, а 53-ї армії - Новомиргород. 17 березня 5-а і 7-а гвардійські армії зламали опір ворога і звільнили Новоукраїнку, 18 березня - Помічну, а 19 березня - останні населені пункти області - Глиняне, Перчунове, Миколаївку і вийшли до Південного Бугу.
В боях за Кіровоградщпну полум'яний патріотизм і героїзм проявили тисячі радянських воїнів, представників усіх братніх народів Радянського Союзу. Понад 400 з них були удостоєні високого звання Героя Радянського Союзу. 58 частинам і з'єднанням присвоєне найменування «кіровоградських», «знам'янських», «олександрійських», «новоукраїнських». Вшановуючи пам'ять полеглих за радянську землю героїв, трудящі області встановили їм 606 пам'ятників і 145 обелісків.
Мужньо билися на фронтах Великої Вітчизняної війни жителі Кіровоградської області. Понад 85 тис. з них нагороджено орденами і медалями, 135 удостоєно звання Героя Радянського Союзу, а Маршал Радянського Союзу П. К. Кошовий за розгром кримського угруповання ворога та бої у Східній Пруссії і генерал-майор авіації О. Ю. Мазуренко за вмілі дії на Балтиці, Чорному морі та Півночі - двічі Героя Радянського Союзу. 27 воїнів-уродженців Кіровоградщини-повні кавалери ордена Слави. За відвагу і героїзм, виявлені у боротьбі проти ненависного фашизму, орденами й медалями Радянського Союзу відзначено понад тисячу партизанів області.
Героями визволення Чехословаччини стали організатори та командири партизанських з'єднань і загонів І. Д. Діброва і Г. А. Мельник. Десантований 14 вересня 1944 року за завданням ЦК КП(б)У і Українського штабу партизанського руху у Західну Словаччину, І. Д. Діброва очолив другу об'єднану партизанську бригаду. 11 жовтня 1944 року е одному з боїв партизанський ватажок загинув. У словацькому місті Розі встановлено пам'ятник герою. В італійському русі опору боролися проти фашистів кіровоградці С. Базенков, В. Поліщук (у Лігурії, разом з легендарним Ф. Полєтаєвим). В районі Емільї-Романьї заступником командира найбільшого радянського підрозділу «Групи моденських дивізій» т. зв. російського ударного батальйону був кіровоградець М. Чорноус. Почесним громадянином міста Кракова обрано О. Т. Шаповалова, який разом з групою
Кіровоградська область
Сторінка 38 з 51
партизанські загони розповсюдили понад 100 тис. листівок, газет, відозв, випущених на місці чи одержаних з «Великої землі». Жителі сіл ходили в розвідку, доглядали поранених.Лише протягом травня-серпня 1943 року народними месниками Кіровоградщини було знищено 46 ворожих ешелонів. На території Чорного, Чутянського, Нерубаївського, Кам'янського, Холодноярського, Яничанського і Мотронівського лісів існували цілі партизанські райони.
У середині грудня фашистське командування, зосередивши в районі Кіровограда чотири танкові дивізії, намагалося зупинити навальний наступ частин 2-го Українського фронту. Однак радянські війська відбили контрудар ворога і вранці 8 січня визволили Кіровоград від фашистських загарбників. Водночас війська 3-го Українського фронту під командуванням генерала армії Р. Я. Малиновського, що наступали у південній частині області, 12 березня визволили Долинську, а через 4 дні - Бобринець. У західних районах Кіровоградщини частини 4-ї і 5-ї танкових гвардійських армій 2-го Українського фронту 11 березня очистили Гайворон від гітлерівських окупантів, а 53-ї армії - Новомиргород. 17 березня 5-а і 7-а гвардійські армії зламали опір ворога і звільнили Новоукраїнку, 18 березня - Помічну, а 19 березня - останні населені пункти області - Глиняне, Перчунове, Миколаївку і вийшли до Південного Бугу.
В боях за Кіровоградщпну полум'яний патріотизм і героїзм проявили тисячі радянських воїнів, представників усіх братніх народів Радянського Союзу. Понад 400 з них були удостоєні високого звання Героя Радянського Союзу. 58 частинам і з'єднанням присвоєне найменування «кіровоградських», «знам'янських», «олександрійських», «новоукраїнських». Вшановуючи пам'ять полеглих за радянську землю героїв, трудящі області встановили їм 606 пам'ятників і 145 обелісків.
Мужньо билися на фронтах Великої Вітчизняної війни жителі Кіровоградської області. Понад 85 тис. з них нагороджено орденами і медалями, 135 удостоєно звання Героя Радянського Союзу, а Маршал Радянського Союзу П. К. Кошовий за розгром кримського угруповання ворога та бої у Східній Пруссії і генерал-майор авіації О. Ю. Мазуренко за вмілі дії на Балтиці, Чорному морі та Півночі - двічі Героя Радянського Союзу. 27 воїнів-уродженців Кіровоградщини-повні кавалери ордена Слави. За відвагу і героїзм, виявлені у боротьбі проти ненависного фашизму, орденами й медалями Радянського Союзу відзначено понад тисячу партизанів області.
Героями визволення Чехословаччини стали організатори та командири партизанських з'єднань і загонів І. Д. Діброва і Г. А. Мельник. Десантований 14 вересня 1944 року за завданням ЦК КП(б)У і Українського штабу партизанського руху у Західну Словаччину, І. Д. Діброва очолив другу об'єднану партизанську бригаду. 11 жовтня 1944 року е одному з боїв партизанський ватажок загинув. У словацькому місті Розі встановлено пам'ятник герою. В італійському русі опору боролися проти фашистів кіровоградці С. Базенков, В. Поліщук (у Лігурії, разом з легендарним Ф. Полєтаєвим). В районі Емільї-Романьї заступником командира найбільшого радянського підрозділу «Групи моденських дивізій» т. зв. російського ударного батальйону був кіровоградець М. Чорноус. Почесним громадянином міста Кракова обрано О. Т. Шаповалова, який разом з групою