Сторінка 6 з 15
очистили Знам'янку від гри- гор'євських банд. У боях відзначилася команда бронепоїзда на чолі з О. П. Цуповим і комісаром І. Волобуєвим, укомплектована кронштадтськими матросами, а також бронепоїзд ім. М. А. Худякова, яким командував легендарний герой громадянської війни А. Г. Желєзняков. 24 травня В. І. Ленін надіслав телеграму, в якій вітав визволення Знам'янки.
Влітку 1919 року комуністи селища організували трудящих на відбудову залізничного транспорту для забезпечення безперебійного просування з'єднань Червоної Армії на денікінський фронт. Велику допомогу в цьому подав Знам'янський залізничний ревком, створений з ініціативи райпарткому у червні 1919 року. 13 серпня 1919 року після впертих боїв з денікінцями частини Червоної Армії залишили станцію. Деякий час у Знам'янці знаходилися штаби генералів Слащова та Шкуро. Звідси вони посилали в міста і села Олександрійського та Єлисаветградського повітів каральні загони для розправи з населенням. До рук білогвардійської контррозвідки потрапив колишній слюсар депо, матрос Чорноморського флоту, чекіст І. Я. Лебідь. 12 листопада денікінці розстріляли безстрашного комуніста (пізніше його ім'ям названі приміська сільськогосподарська артіль і вулиця Знам'янки, на одному з будинків якої у квітні 1965 року встановлено пам'ятну дошку). Незважаючи на терор, знам'янські залізничники відмовлялися ремонтувати для денікінців паровози, порушували зв'язок. Уповноважена Зафронтбюро М. Крута, яка у першій половині
вересня нелегально побувала у Знам'янці, повідомляла, що від Знам'янки до Бобринської точаться безперервні бої повстанців з білогвардійцями. 22 грудня частини 14-ї армії, якою командував І. П. Уборевич, та повстанські загони вибили білогвардійців із Знам'янки.
Відновив роботу райпартком. Напружену роботу розгорнув ревком, при якому були створені комітет праці, відділи народної освіти, земельний і соціального забезпечення. Хоч залізничний вузол і пропускав своєчасно військові ешелони, проте половина колій і стрілок станції були пошкодженими. Не вистачало вагонів. Внаслідок цього затримувалася відправка вантажів. Для організації успішної відбудови залізничного транспорту наприкінці березня 1920 року створено політвідділ залізничного району. Очолив його Т. В.Назаренко. Залізничники не шкодували сил, щоб відбудувати вузол. Самовіддано працювали бригади складачів поїздів. Не відставали від них і ремонтники.
Найголовнішим завданням партійних та радянських органів селища було відновлення регулярного руху поїздів на дільниці Знам'янка-Новоукраїнка. Значну допомогу в цьому їм надала 13-а дивізія Української трудової армії, що прибула до Знам'янки. Напружену роботу щодо мобілізації населення на відбудову залізничного транспорту проводив вузловий комітет праці, створений у липні 1920 року.
Великих зусиль доклали партком і ревком, щоб забезпечити армію і трудящих продовольством. Було встановлено тверді ціни на продукти, організовано боротьбу із спекуляцією, відкрито першу їдальню для непрацездатного і найбіднішого населення, де харчувалися безкоштовно. Діяв лікарсько-харчувальний пункт. Відділи праці та соціального забезпечення допомагали багатодітним сім'ям трудящих одягом та взуттям з фонду речей, реквізованих у спекулянтів, організували закупівлю молока по твердих цінах для лазарету, лікарні та дитячого притулку.
Дуже гострою була проблема палива. Через його нестачу не працювала навіть місцева електростанція. Весною 1920 року створюється Знам'янський паливно-заготівельний район. Комуністи, комсомольці, члени ревкому, робітники й службовці депо, станції, складів, служби колії дружно виходили на заготівлю дров у Чорний ліс. Першими помічниками парткому стали комсомольці, які 1920 року створили в селищі свій осередок. З травня 1920 року в Знам'янці почав працювати відділ охорони здоров'я. В цей час організовується спеціальний загін санітарів для боротьби з епідеміями. Завдяки сумлінній роботі медичного персоналу залізничного вузла, епідемічного бараку, лікувально-харчового пункту, двох ізоляційно-пропускних пунктів, 877-го польового госпіталю 6-ї армії, етапних лазаретів кількох дивізій епідемії тифу та холери до кінця 1921 року були ліквідовані.
З перших же днів визволення станції від білогвардійців розпочалася активкаробота в галузі народної освіти. У травні 1920 року в селищі діяв комітет ліквідації неписьменності. Більше десяти вчителів було відряджено
Дивиться також інші населені пункти району: