Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
Справжньою школою боротьби з експлуататорами для робітників станції та жителів селища стали події першої російської буржуазно-демократичної революції. У березні 1905 року залізничники подали до управління Харківсько-Миколаївської залізниці петицію, в якій вимагали поліпшення умов праці. Пообіцявши виконати окремі вимоги, адміністрація водночас заборонила будь-які збори. Однак, вона так і не вжила заходів для поліпшення становища робітників.
10 жовтня,після одержання повідомлення про страйк харківських залізничників, залізничники Знам'янки обрали страйковий комітет на чолі з А. В. Лисенком. З числа добровольців була організована дружина для охорони вантажів на станції та забезпечення порядку в селищі. Коли 13 жовтня на станцію прибув делегатський поїзд з Харкова, організований Центральним страйковим комітетом залізничників, трудящі Знам'янки зустріли цю делегацію з духовим оркестром, який виконував «Марсельєзу». Знам'янські делегати П. М. Гдовський, Д. Н. Федоров та інші цим же поїздом поїхали до Миколаєва.
Для придушення страйку за наказом губернатора в Знам'янку з Єлисаветграда було відправлено підрозділ 136-го Таганрозького полку. Але страйкарі на підступах до станції розібрали колії, в результаті чого поїзд із солдатами зійшов з рейок. Тільки 23 жовтня, коли міністерство шляхів звернулося до всіх службовців залізниці з листом, в якому запевнило, що виконає всі їх вимоги, страйковий комітет ухвалив приступити до роботи. Для захисту інтересів робітників була організована професійна спілка залізничників. 24 жовтня через Знам'янку відновився рух поїздів. Побоюючись нових виступів робітників, адміністрація станції виплатила їм заробітну плату за час страйку.
Та боротьба на цьому не припинилася. Вже 9 грудня під головуванням А. В. Ли- сенка відбулися збори, які прийняли рішення підтримати заклик робітників Московського вузла залізниць і оголосити новий страйк. Залізничники вимагали свободи слова, друку, зборів, організацій. 10 грудня знову створено страйковий комітет у складі 13 чоловік. Головою його обрали також А. В. Лисенка. Виконуючи рішення комітету, страйкарі зупинили рух поїздів на всіх прилеглих до Знам'янки дільницях, припинили вантажні операції на відділку і роботи в депо, майстернях. Працював тільки телеграф, через який підтримувався постійний зв'язок з сусідніми станціями й Харковом.
Дізнавшись про повстання люботинських залізничників, 14 грудня комітет запросив у Знам'янку представників від усіх станцій третього відділку служби (Крюків-Єлисаветград, Миколаїв-П'ятихатки) на нараду для обговорення маніфесту люботинців, в якому закликалося до загального збройного повстання. Наступного дня багатолюдні збори залізничників та селян навколишніх сіл схвалили в основному Люботинський маніфест і відрядили делегатів до Люботина. Щоб поповнити касу, призначену для придбання зброї, комітет реквізував кошти у місцевих багатіїв. Від військового ешелону страйкарі відчепили платформу з двома кулеметами. Понад тисячу мішків борошна, реквізованих на станції, було роздано страйкарям в рахунок зарплати; за рішенням комітету заборонялося продавати товари по спекулятивних цінах. Члени комітету побували на сусідніх станціях і провели там відповідну агітаційну та організаторську роботу. Розпорядження комітету та прокламації розповсюджувалися в селищі та навколишніх селах.
17 грудня за вказівкою уряду з Єлисаветграда на Знам'янку знову відправили каральний загін з солдатів 136-го Таганрозького полку. Черговий по станції М. Ми- хайлевич за дорученням страйкового комітету зіпсував жезлові апарати, внаслідок чого ешелон з карателями зіткнувся з пущеним назустріч йому паровозом. Поспішно довелося тікати до першого роз'їзду і прибулим з Єлисаветграда чорносотенцям: їх відмовилися везти додому не тільки машиністи, але навіть і візники. Та 20 грудня частини 136-го Таганрозького полку все ж таки блокували станцію. Почалася розправа над страйкарями. За наказом генерал-губернатора голову страйкового
Знам'янка
Сторінка 2 з 15
200 солдатів з ешелону, що зупинився у Знам'янці, одержавши недостатню кількість хліба, розгромили продуктовий магазин місцевого торговця. Другого дня 550 запасних розібрали продукти в інших двох магазинах і п'яти рундуках.Справжньою школою боротьби з експлуататорами для робітників станції та жителів селища стали події першої російської буржуазно-демократичної революції. У березні 1905 року залізничники подали до управління Харківсько-Миколаївської залізниці петицію, в якій вимагали поліпшення умов праці. Пообіцявши виконати окремі вимоги, адміністрація водночас заборонила будь-які збори. Однак, вона так і не вжила заходів для поліпшення становища робітників.
Для придушення страйку за наказом губернатора в Знам'янку з Єлисаветграда було відправлено підрозділ 136-го Таганрозького полку. Але страйкарі на підступах до станції розібрали колії, в результаті чого поїзд із солдатами зійшов з рейок. Тільки 23 жовтня, коли міністерство шляхів звернулося до всіх службовців залізниці з листом, в якому запевнило, що виконає всі їх вимоги, страйковий комітет ухвалив приступити до роботи. Для захисту інтересів робітників була організована професійна спілка залізничників. 24 жовтня через Знам'янку відновився рух поїздів. Побоюючись нових виступів робітників, адміністрація станції виплатила їм заробітну плату за час страйку.
Та боротьба на цьому не припинилася. Вже 9 грудня під головуванням А. В. Ли- сенка відбулися збори, які прийняли рішення підтримати заклик робітників Московського вузла залізниць і оголосити новий страйк. Залізничники вимагали свободи слова, друку, зборів, організацій. 10 грудня знову створено страйковий комітет у складі 13 чоловік. Головою його обрали також А. В. Лисенка. Виконуючи рішення комітету, страйкарі зупинили рух поїздів на всіх прилеглих до Знам'янки дільницях, припинили вантажні операції на відділку і роботи в депо, майстернях. Працював тільки телеграф, через який підтримувався постійний зв'язок з сусідніми станціями й Харковом.
Дізнавшись про повстання люботинських залізничників, 14 грудня комітет запросив у Знам'янку представників від усіх станцій третього відділку служби (Крюків-Єлисаветград, Миколаїв-П'ятихатки) на нараду для обговорення маніфесту люботинців, в якому закликалося до загального збройного повстання. Наступного дня багатолюдні збори залізничників та селян навколишніх сіл схвалили в основному Люботинський маніфест і відрядили делегатів до Люботина. Щоб поповнити касу, призначену для придбання зброї, комітет реквізував кошти у місцевих багатіїв. Від військового ешелону страйкарі відчепили платформу з двома кулеметами. Понад тисячу мішків борошна, реквізованих на станції, було роздано страйкарям в рахунок зарплати; за рішенням комітету заборонялося продавати товари по спекулятивних цінах. Члени комітету побували на сусідніх станціях і провели там відповідну агітаційну та організаторську роботу. Розпорядження комітету та прокламації розповсюджувалися в селищі та навколишніх селах.
17 грудня за вказівкою уряду з Єлисаветграда на Знам'янку знову відправили каральний загін з солдатів 136-го Таганрозького полку. Черговий по станції М. Ми- хайлевич за дорученням страйкового комітету зіпсував жезлові апарати, внаслідок чого ешелон з карателями зіткнувся з пущеним назустріч йому паровозом. Поспішно довелося тікати до першого роз'їзду і прибулим з Єлисаветграда чорносотенцям: їх відмовилися везти додому не тільки машиністи, але навіть і візники. Та 20 грудня частини 136-го Таганрозького полку все ж таки блокували станцію. Почалася розправа над страйкарями. За наказом генерал-губернатора голову страйкового
Дивиться також інші населені пункти району:
- Цибулеве
- Трепівка
- Суботці
- Петрове
- Мошорине
- Макариха
- Казарня
- Іванківці
- Знам'янка Друга
- Диківка
- Володимирівка
- Богданівка
- Пантазіївка
- Дмитрівка