Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
і судових властей, втеча з Вятки за кордон і три роки еміграції підірвали його здоров'я. 8 червня 1910 року А. В. Лисенко помер від тяжкої хвороби у Свято- шинському туберкульозному санаторії.
24 квітня 1906 року тимчасовий військово-окружний суд Єлисаветграда розглянув справу про службовців і телеграфістів станції Знам'янка. За його вироком чергового по станції М. Михайлевича відправлено на два роки до арештантської роти. Телеграфістів П. І. Бєльського та А. А.Семенкова засуджено до 2,5 років тюремного ув'язнення. Обидва вони померли, не витримавши суворих умов казематів.
Груднева поразка не зламала волі знам'янських робітників до боротьби. Під безпосереднім керівництвом Вузлового Бюро РСДРП Південно-Західної залізниці на початку 1906 року в Знам'янці оформився комітет РСДРП, який очолив машиніст депо, учасник грудневого страйку Г. В. Добронравов. Робота комітету проводилася відповідно до рішень конференцій вузлової організації, які відбулися в Києві у квітні, червні та вересні 1906 року. Комітет розповсюджував літературу і листівки РСДРП, збирав кошти на більшовицьку газету «Работник», що видавалася у Києві. Було організовано спеціальну бойову дружину на випадок активних революційних виступів. Роз'яснювальна робота проводилась і серед солдатів військових частин, що зупинялися на станції. У лютому 1908 року виїзна сесія одеської судової палати засудила активних учасників революційних виступів у Знам'янці - П. М. Гдовського, Г. В. Добронравова, Г. Л. Набока, Д. Н. Федорова та інших до різних строків ув'язнення. Ф. Г. Антонова та М. М. Мороза відправили в дисциплінарні батальйони.
Напередодні першої світової війни у зв'язку з загальним економічним пожвавленням у країні значення Знам'янки як вузлової станції зросло. 1913 року через неї було вивезено до південних портів і центральних губерній близько 5 млн. пудів хліба і одержано до 2 млн. пудів різних товарів. Три акціонерні банки відкрили свої контори. 1911 року з дозволу міністра фінансів тут розгорнуло свою діяльність товариство взаємного кредиту, оборот якого тільки за перший рік існування дорівнював 8 млн. крб. Воно мало високі прибутки, що йшли в кишені поміщиків і капіталістів. У селищі виникають десятки магазинів - бакалійних, мануфактурних, галантерейних, а також капітальні складські будівлі та різні споруди залізничного господарства.
В той же час власті не турбувалися про благоустрій селища, поліпшення медичного обслуговування трудящих, їх освіту. 1913 року в Знам'янці проживало до 6 тис. чоловік. На початку XX ст. тут споруджено невелику електростанцію, енергії якої вистачало лише для освітлення кількох конторських приміщень. Навіть центральні вулиці освітлювалися гасовими ліхтарями. В Знам'янській залізничній лікарні, відкритій 1883 року, працював лікар і два фельдшери, на яких припадало 2720 чоловік. У двох дерев'яних бараках цієї лікарні стояло 40 ліжок. Лише 1910 року збудовано цегельне приміщення лікарні на 35 ліжок. Не поліпшилася справа і з станом народної освіти трудящих. Грамотність населення в Оси- повому 1886 року становила 48,5 проц. Двокласне залізничне училище, відкрите в цьому ж селищі у 80-х роках XIX ст., не могло охопити всіх підлітків.
З історією Знам'янки кінця XIX - початку XX ст. пов'язане життя і діяльність відомих діячів української культури. Влітку 1892 року тут перебували сім'ї композитора М. В. Лисенка та драматурга М.П. Старицького. В Орловій Балці М. В. Лисенко зустрічався з Каролем Шимановським - майбутнім видатним польським композитором, працював над оркестровкою опери «Тарас Бульба». Теплу згадку про Знам'янку й Орлову Балку залишив польський письменник Ярослав
Івашкевич. М. П. Старицький написав тут драму з народного побуту «Без світу». За порадою і творчою допомогою М. П. Старицького, А. В. Лисенко 1898 року організував з робітників станції і депо аматорський музично-драматичний гурток. Одним з перших його спектаклів була п'єса М. П. Старицького «Не судилось». Тут провів своє дитинство і артист Ю. А. Лисенко, який згодом працював у театрі разом з М. К. Заньковецькою, П. К. Саксаганським та іншими видатними акторами.
Знам'янка
Сторінка 3 з 15
комітету А. В. Лисенка без суду заслали до Вятки. Переслідування жандарміві судових властей, втеча з Вятки за кордон і три роки еміграції підірвали його здоров'я. 8 червня 1910 року А. В. Лисенко помер від тяжкої хвороби у Свято- шинському туберкульозному санаторії.
24 квітня 1906 року тимчасовий військово-окружний суд Єлисаветграда розглянув справу про службовців і телеграфістів станції Знам'янка. За його вироком чергового по станції М. Михайлевича відправлено на два роки до арештантської роти. Телеграфістів П. І. Бєльського та А. А.Семенкова засуджено до 2,5 років тюремного ув'язнення. Обидва вони померли, не витримавши суворих умов казематів.
Напередодні першої світової війни у зв'язку з загальним економічним пожвавленням у країні значення Знам'янки як вузлової станції зросло. 1913 року через неї було вивезено до південних портів і центральних губерній близько 5 млн. пудів хліба і одержано до 2 млн. пудів різних товарів. Три акціонерні банки відкрили свої контори. 1911 року з дозволу міністра фінансів тут розгорнуло свою діяльність товариство взаємного кредиту, оборот якого тільки за перший рік існування дорівнював 8 млн. крб. Воно мало високі прибутки, що йшли в кишені поміщиків і капіталістів. У селищі виникають десятки магазинів - бакалійних, мануфактурних, галантерейних, а також капітальні складські будівлі та різні споруди залізничного господарства.
В той же час власті не турбувалися про благоустрій селища, поліпшення медичного обслуговування трудящих, їх освіту. 1913 року в Знам'янці проживало до 6 тис. чоловік. На початку XX ст. тут споруджено невелику електростанцію, енергії якої вистачало лише для освітлення кількох конторських приміщень. Навіть центральні вулиці освітлювалися гасовими ліхтарями. В Знам'янській залізничній лікарні, відкритій 1883 року, працював лікар і два фельдшери, на яких припадало 2720 чоловік. У двох дерев'яних бараках цієї лікарні стояло 40 ліжок. Лише 1910 року збудовано цегельне приміщення лікарні на 35 ліжок. Не поліпшилася справа і з станом народної освіти трудящих. Грамотність населення в Оси- повому 1886 року становила 48,5 проц. Двокласне залізничне училище, відкрите в цьому ж селищі у 80-х роках XIX ст., не могло охопити всіх підлітків.
З історією Знам'янки кінця XIX - початку XX ст. пов'язане життя і діяльність відомих діячів української культури. Влітку 1892 року тут перебували сім'ї композитора М. В. Лисенка та драматурга М.П. Старицького. В Орловій Балці М. В. Лисенко зустрічався з Каролем Шимановським - майбутнім видатним польським композитором, працював над оркестровкою опери «Тарас Бульба». Теплу згадку про Знам'янку й Орлову Балку залишив польський письменник Ярослав
Івашкевич. М. П. Старицький написав тут драму з народного побуту «Без світу». За порадою і творчою допомогою М. П. Старицького, А. В. Лисенко 1898 року організував з робітників станції і депо аматорський музично-драматичний гурток. Одним з перших його спектаклів була п'єса М. П. Старицького «Не судилось». Тут провів своє дитинство і артист Ю. А. Лисенко, який згодом працював у театрі разом з М. К. Заньковецькою, П. К. Саксаганським та іншими видатними акторами.
Дивиться також інші населені пункти району:
- Цибулеве
- Трепівка
- Суботці
- Петрове
- Мошорине
- Макариха
- Казарня
- Іванківці
- Знам'янка Друга
- Диківка
- Володимирівка
- Богданівка
- Пантазіївка
- Дмитрівка