Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
Тікаючи на південь під ударами Червоної Армії, денікінці будь-що намагалися закріпитися на станції. Тут було зосереджено великі сили піхоти, артилерії, на коліях стояв бронепоїзд. Проте навальним наступом 45-а стрілецька дивізія і кавалерійська бригада під командуванням Г. І. Котовського на початку січня 1920 року вибила звідси білогвардійців. Але й після цього мирному будівництву постійно загрожували банди. У грудні в районі Долинської 14-а кавалерійська дивізія під командуванням О. Я. Пархоменка громила махновців, що являли собою особливо велику небезпеку.
Керівною силою в мобілізації робітників залізничної станції та бідноти селища на боротьбу з бандитизмом та розрухою були комуністи і комсомольці. Партосере- док діяв у Шевченковому (так стало називатися з 1920 року колишнє пристанційне селище Кефалівка) і на станції (останній у 1921 році об'єднував 17 членів та 7 кандидатів у члени партії). Досить численним був загін комсомольців, яких налічувалося понад 50 чоловік.
КНС, створений 1920 року, разом з Радою робітничих, селянських і червоно- армійських депутатів, обраною в селищі одразу після вигнання денікінців, почав реалізовувати закони Радянської влади про землю. Селяни одержали від 5 до 10 десятин на родину. Значну увагу органи Радянської влади приділяли пропагандистсько-
агітаційній роботі в масах. На вокзалі в 1920-1922 рр. діяв агітпункт, у налагодженні його роботи допоміг агітпоїзд Реввійськради Південно-Західного фронту «ІІІ-й Інтернаціонал». Тут провадився запис добровольців до загонів для боротьби з бандами.
Велику організаторську, господарську й політичну роботу в 1920 - 1922 рр. провадив колишній московський робітник, депутат Московської Ради комуніст Ю. Ф. Кухмістеров2, призначений комісаром станції і всієї дільниці. Під його керівництвом було створено загін для боротьби з бандитизмом, до якого увійшли активісти станції та добровольці з селищної бідноти. Ідучи на роботу, кожен, крім своїх інструментів, ніс за плечима гвинтівку. Загін діяв дуже оперативно, і з часу його створення станція жодного разу не була зайнята бандитами.
У 1923 році створюється Долинський район з центром в Долинськ-Шевченковому (так офіційно іменувалося селище і станція з часу перетворення на районний центр). Тоді тут мешкало 3834 чоловіка. Район входив до Криворізького округу Катеринославської губернії. Під керівництвом партійних організацій трудящі станції і селища швидко відроджували господарство, з ентузіазмом працювали на комуністичних суботниках. Відбудова колій, ремонт паровозів і вагонів, спорудження зерноскладу, елеватора, наведення порядку на станції і в селищі значною мірою здійснювалися у вільний від роботи час не лише робітниками та службовцями, а й членами їх сімей. 7 листопада 1924 року дала струм електростанція. Якщо 1925 року в Долинській налічувалося 95 приватних торговельних підприємств й одиниці кооперативних і державних, то вже через рік останніх було 56. У 1925 році бідніше селянство об'єдналося в колективні господарства «Червона нива» й «Комунар». Для подання їм допомоги в селищі засновано Шевченківське кредитне товариство, яке виділяло кошти для придбання тягла, реманенту і посівного матеріалу, створено також єдине споживче товариство. На кінець відбудовного періоду в Долинській працювала селищна лікарня і залізничний медпункт, 2 аптеки, дитячі ясла, школа на 408 учнів, де викладало 20 вчителів, 22 пункти ліквідації неписьменності, 8 книгарень, 2 хати-читальні, 9 сельбудів, залізничний профспілковий клуб. Комуністи і комсомольці виступали з лекціями, доповідями, бесідами, концертами художньої самодіяльності. Спілкова молодь брала активну участь у ліквідації неписьменності, в розгортанні антирелігійної пропаганди, вела культурно-масову роботу. Це її зусиллями вже в 1921 році в селищі відкрито хату-читальню, пункт навчання неписьменних та малописьменних, бібліотеку й клуб. Протягом
Долинська
Сторінка 4 з 10
Радянську владу було відновлено, але в кінці літа сюди вдерлися денікінці. У важкі часи білогвардійського розбою долинцям велику допомогу подали криворізькі більшовики. У жовтні під їх керівництвом в селі Лозуватці відбулася конспіративканарада, в якій взяли участь представники станції і селища. Було прийнято рішення про створення партизанського загону. Через 8-10 днів він почав діяти в Лозуватці, а згодом і в Долинській. Керівною силою в мобілізації робітників залізничної станції та бідноти селища на боротьбу з бандитизмом та розрухою були комуністи і комсомольці. Партосере- док діяв у Шевченковому (так стало називатися з 1920 року колишнє пристанційне селище Кефалівка) і на станції (останній у 1921 році об'єднував 17 членів та 7 кандидатів у члени партії). Досить численним був загін комсомольців, яких налічувалося понад 50 чоловік.
КНС, створений 1920 року, разом з Радою робітничих, селянських і червоно- армійських депутатів, обраною в селищі одразу після вигнання денікінців, почав реалізовувати закони Радянської влади про землю. Селяни одержали від 5 до 10 десятин на родину. Значну увагу органи Радянської влади приділяли пропагандистсько-
агітаційній роботі в масах. На вокзалі в 1920-1922 рр. діяв агітпункт, у налагодженні його роботи допоміг агітпоїзд Реввійськради Південно-Західного фронту «ІІІ-й Інтернаціонал». Тут провадився запис добровольців до загонів для боротьби з бандами.
Велику організаторську, господарську й політичну роботу в 1920 - 1922 рр. провадив колишній московський робітник, депутат Московської Ради комуніст Ю. Ф. Кухмістеров2, призначений комісаром станції і всієї дільниці. Під його керівництвом було створено загін для боротьби з бандитизмом, до якого увійшли активісти станції та добровольці з селищної бідноти. Ідучи на роботу, кожен, крім своїх інструментів, ніс за плечима гвинтівку. Загін діяв дуже оперативно, і з часу його створення станція жодного разу не була зайнята бандитами.
У 1923 році створюється Долинський район з центром в Долинськ-Шевченковому (так офіційно іменувалося селище і станція з часу перетворення на районний центр). Тоді тут мешкало 3834 чоловіка. Район входив до Криворізького округу Катеринославської губернії. Під керівництвом партійних організацій трудящі станції і селища швидко відроджували господарство, з ентузіазмом працювали на комуністичних суботниках. Відбудова колій, ремонт паровозів і вагонів, спорудження зерноскладу, елеватора, наведення порядку на станції і в селищі значною мірою здійснювалися у вільний від роботи час не лише робітниками та службовцями, а й членами їх сімей. 7 листопада 1924 року дала струм електростанція. Якщо 1925 року в Долинській налічувалося 95 приватних торговельних підприємств й одиниці кооперативних і державних, то вже через рік останніх було 56. У 1925 році бідніше селянство об'єдналося в колективні господарства «Червона нива» й «Комунар». Для подання їм допомоги в селищі засновано Шевченківське кредитне товариство, яке виділяло кошти для придбання тягла, реманенту і посівного матеріалу, створено також єдине споживче товариство. На кінець відбудовного періоду в Долинській працювала селищна лікарня і залізничний медпункт, 2 аптеки, дитячі ясла, школа на 408 учнів, де викладало 20 вчителів, 22 пункти ліквідації неписьменності, 8 книгарень, 2 хати-читальні, 9 сельбудів, залізничний профспілковий клуб. Комуністи і комсомольці виступали з лекціями, доповідями, бесідами, концертами художньої самодіяльності. Спілкова молодь брала активну участь у ліквідації неписьменності, в розгортанні антирелігійної пропаганди, вела культурно-масову роботу. Це її зусиллями вже в 1921 році в селищі відкрито хату-читальню, пункт навчання неписьменних та малописьменних, бібліотеку й клуб. Протягом
Дивиться також інші населені пункти району:
- Першотравневе
- Олександрівка
- Новоолександрівка
- Новогригорівка Перша
- Новогригорівка Друга
- Молодіжне
- Марфівка
- Маловодяне
- Кірове
- Катеринівка
- Іванівка
- Гурівка
- Василівка
- Варварівка
- Братолюбівка