Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від


Долинська

Сторінка 2 з 10
Особливого розмаху революційна боротьба на станції досягла наприкінці 1905 року. Робітники Долинської 10 грудня застрайкували. Вони створили страйковий комітет у складі 8 чоловік. Для вироблення спільної програми страйкової боротьби в Долинській тоді ж скликано нараду працівників станцій і полустанків Долинська, Казанка, Куцівка, Маржанівка, Новий Буг, Новоданилівка, Новопол- тавка, Шарівка та ін., а також представників
навколишніх сіл. Нарада проходила в приміщенні паровозного депо. На ній виступили члени страйкового комітету В. С. Херсонцев, М. М. Дмитрієв, П. І. Камінський, які роз'яснювали мету страйку, закликали селян приєднатися до залізничників, підтримували їх вимоги про розподіл поміщицьких земель. Після мітингу відбулася демонстрація; її учасники з червоними прапорами й революційними піснями пройшли вулицями селища. На мітингах, що сталися повсюдно, керівники страйку знайомили робітників з подіями, що відбувалися в країні, роз'яснювали завдання страйкарів, зачитували численні телеграми з Москви, Харкова, Полтави, де висловлювалася солідарність з долинцями і які закінчувалися закликом: «Хай живе всеросійський політичний страйк!». Робітники збирали гроші на придбання зброї, патронів тощо. Комітет мав і свої кошти, які складалися з двопроцентних відрахувань із зарплати трудящих. Страйкарі стали справжніми господарями станції і всього селища: охороняли вантажі, чергували на телеграфі. Щоб перешкодити прибуттю військ, було організовано зіткнення паровозів. На вокзалі з ініціативи комітету відкрився агітпункт.
28 грудня до Долинської прибув каральний загін. Було заарештовано керівників та багатьох активних учасників страйку. Царські сатрапи вчинили над ними жорстоку розправу, більшість їх засуджено до різних строків тюремного ув'язнення. Після придушення страйку в Долинській та в інших місцях прокотилася хвиля погромів, спровокованих чорносотенцями. Станція і селище надовго залишилися в руках жандармів і спеціального карального загону солдатів 57-го Модлинського полку, які прибули сюди для придушення революційних виступів.
І все ж заворушення не припинялися. Так, 14 травня 1906 року заарештовано селянина Ю. X. Бондаренка, а 12 жовтня - селянина Я. Д. Козлова. Обидва вони звинувачувались у тому, що агітували проти царя пасажирів 3-го класу, закликали солдат 57-го Модлинського полку не виконувати накази офіцерів і разом з робітниками та селянами боротися за свободу. У спільних виступах складався і міцнів союз робітників-залізничників та селян Долинської і навколишніх сіл.
В роки нового революційного піднесення (1910-1912 рр.) політичне життя на станції та в селищі пожвавилося. Більшовицька газета «Правда» в № 125 за 23 вересня 1912 року повідомляла, що на станціях Знам'янка і Долинська пройшли вибори уповноважених від робітників до Державної думи. Долинці послали свого представника до Херсона на губернський з'їзд виборщиків від робітничої курії. Ця ж газета відзначала прогресивно-революційний настрій делегатів.
На початку XX ст. селище й станція розширювалися, зростала кількість населення. 1908 року тут налічувалося понад 2 500 жителів. У селищі не було жодного медичного закладу, а на станції діяв невеликий медпункт, в якому хворих приймали лікар і фельдшер®. У 1901 році відкрито в Долинській земську школу, що містилася в одній половині звичайної селянської хати. До неї ходило 60-70 дітей місцевих селян. З 1900 року тут працювало залізничне училище, де навчалося 200 учнів, в основному діти залізничників.
Видатний радянський педагог і письменник А. С. Макаренко, який з 1911 по 1914 рр. викладав у залізничному училищі, так описує Долинську тих часів: «Станцію і селище при ній можна було охопити одним поглядом. Нас оточував степ - одноманітний, рівний, мовчазний. А що там в степу? Дві могили на обрії та сховане у вибалку село, на великому шляху стовпи та вихори куряви... В своєму закутку ми бачили сіру, похмуру «обложну» хмару реакції, бачили і поодинокі спалахи блискавок робітничого руху, селянських заворушень, підпільної роботи революціонерів». А. С. Макаренко не обмежувався лише викладацькою роботою. Саме він добився дозволу на будівництво нового приміщення земської школи. Але воно так і не було завершене у зв'язку з початком першої світової війни.


Сучасна карта - Долинська