Сторінка 3 з 10
Під час війни через станцію Долинська йшли безперервним потоком війська. Між залізничниками і революційно настроєними солдатами-фронтовиками встановлювалися контакти. Вони разом часто викидали з вагонів поліцейських і жандармів, чинили їм колективний опір. У січні 1916 року в Долинській солдати ешелону № 326 розгромили конвой, який їх супроводжував. Виступ було жорстоко придушено. В Єлисаветграді ешелон затримали, 9 чоловік віддали до військово-польового суду, з них 7 - розстріляли. 15 лютого того ж року солдати іншого ешелону виступили проти своїх начальників, роззброїли і побили конвоїрів, відчепили від составу вагон з охороною.
Про Лютневу буржуазно-демократичну революцію в Долинській дізналися на другий день після зречення царя від престолу. Робітники і службовці станції з цього приводу з червоними прапорами та революційними піснями вийшли на демонстрацію. Було створено профспілкову організацію залізничників. Одностайним схваленням зустріли трудящі станції й селища звістку про перемогу Великої Жовтневої соціалістичної революції, створення першого Радянського уряду на чолі з В. І. Леніним, рішення II Всеросійського з'їзду Рад, а потім - про проголошення Всеукраїнським з'їздом Рад 25 грудня 1917 року Української Радянської Республіки.
Проте в Долинській, як і на всьому правобережжі України, встановився режим антинародної Центральної ради. По всій залізниці розгорілися запеклі бої місцевих повстанських загонів з петлюрівцями. 7 лютого 1918 року у зведенні командування військами Радянської України повідомлялося, що залізниця між станціями Олександрія - Долинська - Кривий Ріг - Довгинцеве перебуває в руках повстанців. 10 лютого загін червоногвардійців, що прибув на станцію, роззброїв буржуазних націоналістів і провів у селищі мітинг, на якому було обрано Долин- ський ревком на чолі з В. О. Воробченком. Ревком одразу ж приступив до перетворення в життя декретів Радянської влади, провадив підготовку до розподілу поміщицької землі між селянами, подавав допомогу загонам Червоної Армії, створював радянські адміністративні органи тощо.
У лютому-березні трудящим Долинської довелося вести запеклу боротьбу з австро-німецькими окупантами, які, зважаючи на важливе стратегічне значення станції, намагалися якнайшвидше оволодіти нею. З місцевого населення формувалися загони3, що влилися до регулярних частин 3-ї армії, які відходили з Києва. Частини Червоної Армії одержали завдання утримувати вузол, щоб дати змогу евакуюватися населенню, рухомому складу, вивезти цінні матеріали, підготувати позиції для дальшого опору ворогу. На підступах до станції з 27 березня по 1 квітня йшли безперервні бої, в ході яких знищено чимало ворожих солдатів, підбито кілька броньовиків. Тільки на четвертий день австро-німецькі загарбники захопили Долинську. Трудящі селища під керівництвом більшовиків продовжували боротися в тилу
ворога. В липні 1918 року вони дали відсіч окупантам, які намагалися провести реквізиції хліба. Було вбито 10 ворожих солдатів й одного офіцера.
Серйозних ударів в районі станцій Довгинцеве, Долинська і Кривий Ріг завдавав ворогові перший Криворізький революційний полк. Його бійцями стали багато долинців. У листопаді деморалізовані австро-німецькі війська під ударами Червоної Армії відступили. На станції і в селищі на деякий час відновлено Радянську владу. Але в грудні Долинську зайняли петлюрівці.
В лютому 1919 року проти них спалахнуло збройне повстання, яке очолили більшовики; при допомозі криворізького пролетаріату повсталі очистили Долинську від жовтоблакитників. Близько трьох місяців ревком, який відновив свою діяльність, вів підготовчу роботу до здійснення ленінського Декрету про землю, мобілізовував робітників і бідноту для наведення революційного порядку на станції і в селищі, організовував допомогу сім'ям червоноармійців і партизан, частинам Червоної Армії.
Та на початку травня банди Григор'єва розгромили в Долинській органи Радянської влади, заарештували і розстріляли комуністів, селищних активістів. У ліквідації григор'євщинина Катеринославсько-Олександрівсько-Херсонському напрямку брали участь війська під керівництвом П. Ю. Дибенка, який 26 травня телеграфував до Києва Раді оборони: «Війська Червоної Армії зайняли станцію Долинська, де з'єдналися з групою Довгинцевського напрямку. По дорозі між Шарівкою і Долинською захоплено 5 гармат і багато інших трофеїв».
Дивиться також інші населені пункти району: