Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
25 листопада 1943 року павлишці радісно зустріли воїнів 252-ї стрілецької дивізії 53-ї армії і 110-ї гвардійської стрілецької дивізії 5-ї гвардійської армії, які
визволили селище від фашистських окупантів. Дорогою ціною дісталася ця перемога: 137 радянських бійців і офіцерів віддали за неї своє життя, серед них капітан М. В. Іванов, сержант М. О. Гореславець та інші. В боях за станцію Павлиш вісімнадцятирічний комсомолець з Кременчука К. В. Омельяненко повторив подвиг 0. Матросова, закривши своїм тілом амбразуру дзоту і давши тим самим можливість товаришам продовжити наступ. Героїчно билися на фронтах Великої Вітчизняної війни і жителі селища. На мармурових плитах обеліска, спорудженого на честь тих, хто загинув у боротьбі з фашистами, викарбувані прізвища 257 відважних синів Павлиша.
Гітлерівці завдали великих збитків селищу: висадили в повітря залізничний вокзал, станційну водонапірну башту, залізничний міст через Омельничок, знищили всі мости на шосейних і гужових дорогах, спалили склади «Заготзерна», колгоспні ферми, лікарню, багато хат колгоспників. Перед відступом польова жандармерія розстріляла 14 чоловік та погнала на захід понад 100 мешканців селища.
Одразу після визволення Павлиша відновила діяльність селищна Рада. Під її керівництвом почалися відбудовні роботи. Залізничники протягом кількох днів полагодили міст через Омельничок, два паровози та кілька вагонів, що дало змогу відновити рух поїздів на перегоні Крюків - Користівка. Піднімалися з руїн громадські будівлі колгоспів. На засіданнях виконкому селищної Ради 8 та 10 лютого 1944 року розглядалися питання про відбудову селища, роботу шкіл, лікарні, було заслухано звіт колгоспу «Комсомолець» про хід підготовки до весняної сівби, намічені конкретні заходи щодо успішного її проведення. Оскільки колгоспи не мали посівного матеріалу, трудівники артілей «Комінтерн» та «Комсомолець» знесли на громадський двір своє зерно. Орали кіньми і коровами. В результаті, напруженої праці в обох господарствах було засіяно понад 795 га ярими культурами.
Багато зусиль до цього доклала територіальна партійна організація, що відновила роботу у лютому 1944 року.
З переможним закінченням Великої Вітчизняної війни в Павлиш поверталися демобілізовані воїни, зростали ряди комуністів. Це дало можливість 1946 року створити первинні партійні організації при колгоспах. Комуністи і комсомольці очолили найважливіші ділянки виробництва. Держава допомогла трудівникам селища технікою і кредитами, а області РРФСР - робочою худобою і посівним матеріалом.
У 1950 році всі артілі об'єдналися в одну - «Комінтерн», за якою закріплено 3480 га сільськогосподарських угідь, у т. ч. 2463 га орної землі. Це багатогалузеве господарство, що спеціалізується на вирощуванні індиків. Тут збудовано, механізований комплекс на 30 тис. штук птиці. Успішно розвивається тваринництво. У 1971 році на фермах утримувалося 1150 голів великої рогатої худоби. Середній надій молока на корову за рік становив 2490 кг. У хліборобстві переважає вирощування озимої пшениці. Значні площі відводяться під цукрові буряки та соняшник. Протягом 1965 - 1970 рр. урожайність зернових культур становила 21-27 цнт з гектара, соняшнику - 14-20, цукрових буряків - 300-400 цнт. Значного розвитку набули садівництво, городництво, бджільництво і рибальство. По шовківництву колгосп займає провідне місце в Онуфріївському районі, протягом 1965-1967 рр. був учасником Виставки досягнень народного господарства СРСР. Щороку пав- лиські шовківники продають державі від 2 до 5 тонн коконів.
Високих показників домігся колгосп у ювілейному 1970 році, що забезпечило надплановий продаж державі хліба, соняшнику та кукурудзи. Добре цього року працювали і тваринники, виконавши виробничі завдання по заготівлі м'яса на 110 проц., по надоях молока-на 115 проц. Серед 90
Павлиш
Сторінка 6 з 8
У травні 1943 року в селищі почала діяти організована керівництвом партизанського з'єднання ім. Ворошилова підпільна група. Патріоти розповсюджували листівки із зведеннями Радінформбюро, чинили диверсії, мобілізовували населення на боротьбу з окупантами, готували людей для поповнення партизанських загонів. Гестапівці схопили запідозрених у зв'язках з партизанами патріотів Ю. Д. Швачку, Д. М. Шаповала, О. І. Мандригелю та О. І. Ілла і відправили їх у Бухенвальд.25 листопада 1943 року павлишці радісно зустріли воїнів 252-ї стрілецької дивізії 53-ї армії і 110-ї гвардійської стрілецької дивізії 5-ї гвардійської армії, які
Гітлерівці завдали великих збитків селищу: висадили в повітря залізничний вокзал, станційну водонапірну башту, залізничний міст через Омельничок, знищили всі мости на шосейних і гужових дорогах, спалили склади «Заготзерна», колгоспні ферми, лікарню, багато хат колгоспників. Перед відступом польова жандармерія розстріляла 14 чоловік та погнала на захід понад 100 мешканців селища.
Одразу після визволення Павлиша відновила діяльність селищна Рада. Під її керівництвом почалися відбудовні роботи. Залізничники протягом кількох днів полагодили міст через Омельничок, два паровози та кілька вагонів, що дало змогу відновити рух поїздів на перегоні Крюків - Користівка. Піднімалися з руїн громадські будівлі колгоспів. На засіданнях виконкому селищної Ради 8 та 10 лютого 1944 року розглядалися питання про відбудову селища, роботу шкіл, лікарні, було заслухано звіт колгоспу «Комсомолець» про хід підготовки до весняної сівби, намічені конкретні заходи щодо успішного її проведення. Оскільки колгоспи не мали посівного матеріалу, трудівники артілей «Комінтерн» та «Комсомолець» знесли на громадський двір своє зерно. Орали кіньми і коровами. В результаті, напруженої праці в обох господарствах було засіяно понад 795 га ярими культурами.
Багато зусиль до цього доклала територіальна партійна організація, що відновила роботу у лютому 1944 року.
З переможним закінченням Великої Вітчизняної війни в Павлиш поверталися демобілізовані воїни, зростали ряди комуністів. Це дало можливість 1946 року створити первинні партійні організації при колгоспах. Комуністи і комсомольці очолили найважливіші ділянки виробництва. Держава допомогла трудівникам селища технікою і кредитами, а області РРФСР - робочою худобою і посівним матеріалом.
У 1950 році всі артілі об'єдналися в одну - «Комінтерн», за якою закріплено 3480 га сільськогосподарських угідь, у т. ч. 2463 га орної землі. Це багатогалузеве господарство, що спеціалізується на вирощуванні індиків. Тут збудовано, механізований комплекс на 30 тис. штук птиці. Успішно розвивається тваринництво. У 1971 році на фермах утримувалося 1150 голів великої рогатої худоби. Середній надій молока на корову за рік становив 2490 кг. У хліборобстві переважає вирощування озимої пшениці. Значні площі відводяться під цукрові буряки та соняшник. Протягом 1965 - 1970 рр. урожайність зернових культур становила 21-27 цнт з гектара, соняшнику - 14-20, цукрових буряків - 300-400 цнт. Значного розвитку набули садівництво, городництво, бджільництво і рибальство. По шовківництву колгосп займає провідне місце в Онуфріївському районі, протягом 1965-1967 рр. був учасником Виставки досягнень народного господарства СРСР. Щороку пав- лиські шовківники продають державі від 2 до 5 тонн коконів.
Високих показників домігся колгосп у ювілейному 1970 році, що забезпечило надплановий продаж державі хліба, соняшнику та кукурудзи. Добре цього року працювали і тваринники, виконавши виробничі завдання по заготівлі м'яса на 110 проц., по надоях молока-на 115 проц. Серед 90
Дивиться також інші населені пункти району:
- Сметанівка
- Попівка
- Омельник
- Млинок
- Куцеволівка
- Камбурліївка
- Зибкове
- Деріївка
- Вишнівці
- Василівка
- Успенка