Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
Перша світова війна до краю загострила класові суперечності на селі, прискорила дальше зубожіння основної маси селянства. З Павлиша взяли на війну 490 чоловіків. У 1916 році з 751 селянського двора 177 зовсім не мали посівів, 239 обробляли до 3 десятин землі, 376 були без робочої худоби і 389 - без корів. У той же час заможні господарства, що володіли 10 і більше десятинами землі, тримали від двох до п'яти пар робочої худоби.
Протягом 1915-1917 рр. у Павлиші був розквартирований 8-й кавалерійський Лубенський запасний полк. Коли сталася Лютнева буржуазно-демократична революція, у ньому обрано полковий комітет, керівництво яким захопили есери та меншовики. Це впливало на роботу селянського комітету, що утворився тут після повалення царизму у квітні 1917 року і займався, головним чином, продовольчими питаннями.
Коли звістка про перемогу Жовтневого збройного повстання в Петрограді дійшла до Павлиша, у Лубенському полку почалися масові мітинги. На них виступали більшовики, які прибували з Кременчука та Харкова. Солдати і селяни радо зустріли декрети Радянського уряду про мир і землю. В полку виникла стихійна демобілізація. А з фронту до Павлиша поверталися по-більшовицькому настроєні солдати. В листопаді у селі створено партійний осередок у складі 10 чоловік та ревком, головою якого став солдат-фронтовик П. С. Таран. Хоч у повітовому місті Олександрії влада ще перебувала в руках представників Центральної ради, в Павлиші їх вказівки не виконувалися. Партосередок і ревком очолили боротьбу з контрреволюцією. Було сформовано Червоний взвод із 20 павлишців на чолі з О. Ф. Малолітком.
У грудні 1917 року Павлиш захопили петлюрівці. Вони заарештували радянських активістів О. А. Лимонченка, М. А. Лимонченка і П. О. Головченка. Але група ревкомівців, що залишилася у підпіллі, визволила їх. 29 січня 1918 року загін червоних бійців під командуванням І. Ю. Кулика вигнав націоналістичні банди з Павлиша. У селі встановилася Радянська влада, та ненадовго. 20 березня через станцію Павлиш вже йшли ешелони з кайзерівськими військами. Під захистом німецьких багнетів підняла голову контрреволюція, українські буржуазні націоналісти. Поміщики стали вертатися у свої маєтки. Партійна організація Павлиша знову перейшла в підпілля. Більшовики вели значну роботу серед населення, мобілізуючи його на боротьбу проти австро-німецьких окупантів та їх націоналістичних прислужників. У квітні-травні 1918 року в Павлиській волості розгорнулася партизанська боротьба. Псвітовий староста Олександрії направив у Павлиш карателів, але бойова група Павлиської підпільної організації їх роззброїла. В кінці червня австро- німецький каральний загін разом з польовою жандармерією прибув на станцію Павлиш. Всі селяни були зігнані до управи, їх зобов'язали протягом кількох годин здати зброю. Коли ніхто не виконав цього розпорядження, село оточили і обстріляли з гармат, а потім провели повальний обшук по хатах. Це теж не дало ніяких
наслідків. Розлючені карателі наклали на село велику контрибуцію і взяли заложників. У листопаді 1918 року австро-німецькі загарбники залишили Павлиш. На зміну їм і гетьманцям прийшли ставленики Директорії. В селі знову почав діяти підпільний ревком на чолі з П. С. Тараном.
7 лютого 1919 року 5-й Український радянський полк, наступаючи від станцій Потоки і Крюків, примусив націоналістів тікати з Павлиша. Населення радо зустріло своїх визволителів. Павлишці звернулися з привітанням до робітничо-селянського уряду України. Під керівництвом ревкому, що вийшов з підпілля, весною 1919 року розпочався розподіл землі між селянами. Павлиській громаді було прирізано 400 десятин землі з Онуфріївської економії графа Толстого. Вона пішла в наділ малоземельним господарствам за нормою десятина на їдця. В колишній поміщицькій економії організувалася сільськогосподарська комуна, до якої вступило 17 родин. Її головою обрали А. С. Горайка. Але у травні 1919 року Павлиш захопили григор'євці. Бандити розгромили радянські установи, пограбували
Павлиш
Сторінка 3 з 8
тільки одна народна школа, яку відвідувало 73 хлопчики і 10 дівчаток. Багато дітей шкільного віку не мали змоги вчитися. 1895 року 28 дітей залишилися поза школою через відсутність місць. У 1900 році відкрилася однокласна, а через 10 років - і двокласна земська школа. Але і в них навчалася незначна кількість дітей. 1912 року в Павлиші відкрито земську бібліотеку-читальню. Протягом 1915-1917 рр. у Павлиші був розквартирований 8-й кавалерійський Лубенський запасний полк. Коли сталася Лютнева буржуазно-демократична революція, у ньому обрано полковий комітет, керівництво яким захопили есери та меншовики. Це впливало на роботу селянського комітету, що утворився тут після повалення царизму у квітні 1917 року і займався, головним чином, продовольчими питаннями.
Коли звістка про перемогу Жовтневого збройного повстання в Петрограді дійшла до Павлиша, у Лубенському полку почалися масові мітинги. На них виступали більшовики, які прибували з Кременчука та Харкова. Солдати і селяни радо зустріли декрети Радянського уряду про мир і землю. В полку виникла стихійна демобілізація. А з фронту до Павлиша поверталися по-більшовицькому настроєні солдати. В листопаді у селі створено партійний осередок у складі 10 чоловік та ревком, головою якого став солдат-фронтовик П. С. Таран. Хоч у повітовому місті Олександрії влада ще перебувала в руках представників Центральної ради, в Павлиші їх вказівки не виконувалися. Партосередок і ревком очолили боротьбу з контрреволюцією. Було сформовано Червоний взвод із 20 павлишців на чолі з О. Ф. Малолітком.
У грудні 1917 року Павлиш захопили петлюрівці. Вони заарештували радянських активістів О. А. Лимонченка, М. А. Лимонченка і П. О. Головченка. Але група ревкомівців, що залишилася у підпіллі, визволила їх. 29 січня 1918 року загін червоних бійців під командуванням І. Ю. Кулика вигнав націоналістичні банди з Павлиша. У селі встановилася Радянська влада, та ненадовго. 20 березня через станцію Павлиш вже йшли ешелони з кайзерівськими військами. Під захистом німецьких багнетів підняла голову контрреволюція, українські буржуазні націоналісти. Поміщики стали вертатися у свої маєтки. Партійна організація Павлиша знову перейшла в підпілля. Більшовики вели значну роботу серед населення, мобілізуючи його на боротьбу проти австро-німецьких окупантів та їх націоналістичних прислужників. У квітні-травні 1918 року в Павлиській волості розгорнулася партизанська боротьба. Псвітовий староста Олександрії направив у Павлиш карателів, але бойова група Павлиської підпільної організації їх роззброїла. В кінці червня австро- німецький каральний загін разом з польовою жандармерією прибув на станцію Павлиш. Всі селяни були зігнані до управи, їх зобов'язали протягом кількох годин здати зброю. Коли ніхто не виконав цього розпорядження, село оточили і обстріляли з гармат, а потім провели повальний обшук по хатах. Це теж не дало ніяких
наслідків. Розлючені карателі наклали на село велику контрибуцію і взяли заложників. У листопаді 1918 року австро-німецькі загарбники залишили Павлиш. На зміну їм і гетьманцям прийшли ставленики Директорії. В селі знову почав діяти підпільний ревком на чолі з П. С. Тараном.
7 лютого 1919 року 5-й Український радянський полк, наступаючи від станцій Потоки і Крюків, примусив націоналістів тікати з Павлиша. Населення радо зустріло своїх визволителів. Павлишці звернулися з привітанням до робітничо-селянського уряду України. Під керівництвом ревкому, що вийшов з підпілля, весною 1919 року розпочався розподіл землі між селянами. Павлиській громаді було прирізано 400 десятин землі з Онуфріївської економії графа Толстого. Вона пішла в наділ малоземельним господарствам за нормою десятина на їдця. В колишній поміщицькій економії організувалася сільськогосподарська комуна, до якої вступило 17 родин. Її головою обрали А. С. Горайка. Але у травні 1919 року Павлиш захопили григор'євці. Бандити розгромили радянські установи, пограбували
Дивиться також інші населені пункти району:
- Сметанівка
- Попівка
- Омельник
- Млинок
- Куцеволівка
- Камбурліївка
- Зибкове
- Деріївка
- Вишнівці
- Василівка
- Успенка