Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від


Павлиш

Сторінка 5 з 8
будинок для дітей-сиріт, згодом перетворений па юнацьку комуну. 8 жовтня 1921 року, розглядаючи питання про ремонт машин і сільськогосподарського реманенту на прокатному пункті, збори волпарткому ухвалили «...в першу чергу задовольнити потреби незаможного селянства».
В 1923 році за новим адміністративним поділом Павлиш увійшов до складу Крюківського району Кременчуцького округу. В селі на той час проживало 4650 чоловік. Керуючись ленінським кооперативним планом, Рада,
партійний осередок і комнезам проводили роботу щодо залучення бідняків до сільськогосподарських виробничих об'єднань. Восени 1923 року в Павлиші створена сільськогосподарська артіль «Незаможний», до неї увійшло 14 селянських дворів. Згодом вона придбала трактор і молотарку. 1925 року в селі організувалася ще одна сільськогосподарська артіль - «Вільне життя». На початку 1930 року, незважаючи на запеклий опір куркулів, які проводили агітацію проти колгоспів, а також вдавалися до шкідництва в артілях, в Павлиші створено колгоспи ім. Ворошилова, ім. Чапаєва та «Червоний путіловець», що через рік реорганізувалися в артілі «Комінтерн» та «Комсомолець». Велику допомогу сільськогосподарським реманентом і технікою подавала їм держава. З 1931 року обслуговувала павлиські колгоспи Онуфріївська машинно-тракторна станція, у розпорядженні якої було 32 трактори. Значну роль в організаційно-господарському зміцненні павлиських артілей відіграв політвідділ, заснований при ній 1933 року. На курсах при МТС готували кадри механізаторів. З'явилися в селі дівчата-трактористки Г. Ф. Шевченко, П. Д. Лимонченко та інші.
Як і по всій країні, у передвоєнні роки в Павлиші розгорнувся рух послідовниць М. Демченко. По 300-400 цнт цукрових буряків з гектара зібрали ланки Т. М. Рядової, Н. Г. Безкоровайної, Н. П. Кравченко, Є. І. Красношапки, О. П. Пономарьової. Господарства домоглися також високих урожаїв зернових і технічних культур. 1940 року в артілі «Комінтерн» валовий збір зернових становив 13 тис. цнт проти 7 тис. цнт у 1939 році. У досягненнях колгоспу - наполеглива праця його трудівників, керованих партійною організацією, яка у квітні 1941 року налічувала 10 комуністів. їм допомагали 24 комсомольці.
Колгоспники брали активну участь у громадсько-політичному житті країни. 7 березня 1935 року на зборах трудівників артілі «Комсомолець» обговорювався проект Примір- ного Статуту сільськогосподарської артілі. Ланкова цього ж колгоспу О. П. Пономарьова була делегатом Надзвичайного XIV з'їзду Рад УРСР, який прийняв нову Конституцію Радянської України. Сотні павлишців працювали на будівництві промислових об'єктів першої п'ятирічки, споруджували Дніпрогес, трудилися на шахтах Донбасу та рудниках Криворіжжя, на підприємствах Крюкова і Кременчука тощо.
В 1939 році Павлиш віднесено до категорії селищ міського типу. Тут працювали лікарня, аптека. До 1934 року в селі покінчено з неписьменністю. В 1936 році початкову школу, відкриту ще на початку 20-х років, реорганізовано на семирічну, а семирічну - на середню. Майже всі жителі Павлиша були читачами селищної бібліотеки. З 1939 року діяла стаціонарна кіноустановка.
Мирну працю жителів Павлиша, як і всіх радянських людей, обірвав віроломний напад фашистської Німеччини. В перші дні Великої Вітчизняної війни понад 700 чоловік пішли до лав Червоної Армії, старики, жінки та підлітки працювали на колгоспних ланах, будували оборонні укріплення на підступах до Кременчука. В селищі створено винищувальний загін у складі 72 чоловік для боротьби з фашистськими диверсантами і парашутистами. В середині липня павлиські колгоспи переправили громадське майно, худобу в глибокий тил. Туди ж евакуйовано трактори та комбайни МТС.
6 серпня 1941 року фашисти вдерлися в Павлиш. 2 роки і 103 дні окупанти насаджували ненависний «новий порядок», чинили терор, насильство. Вони розстріляли місцевих активістів Т. Г. Павленка, І. І. Полового, 3. І. Міщенка, а також Я. І. Щор, Н. В. Рядову та їх дітей. На подвір'ї МТС створили концтабір, де 1941-1942 рр. було знищено понад 3,4 тис. військовополонених. Влітку 1942 року загарбники влаштували тут для полонених ще один табір особливо жорстокого режиму, де закатували близько 100 чоловік. Чорним днем для Павлиша стало також 31 березня 1943 року, коли гітлерівці відправили на фашистську каторгу 425 юнаків і дівчат.


Сучасна карта - Павлиш